7.Соціальна структура населення Київської Русі

Феодали. Найвище місце в суспільній ієрархії, що народжувалася, посідали численні члени різних відгалужень династії Рюриковичів. Княжі воїни, старші й молодші дружинники і місцева знать утворювали клас бояр, яких ще називали мужами. На Русі бояри користувалися правом спадкового володіння маєтками (вотчинами), зберігаючи його навіть з переходом від одного князя до іншого. Духовенство ділилося на чорне (монашеське) і біле (мирське). Феодали були зв'язані між собою системою васальних відносин, заснованих на ієрархічній структурі феодального землеволодіння. Розвиток феодалізму призвів до того, що тільки феодали — князі, бояри і церква — володіли правом власності на землю.

Вільні общинники. На щабель нижче від бояр стояла міська знать, або, як її ще називали,— люди, що часто вважались «середнім класом» До менш впливових і бідніших городян, яких ще називали «молодшими людьми», належали дрібні торгівці, крамарі, високомайстерні ремісники, зокрема зброя-рі, каменярі, гончарі, ювеліри, що гуртувалися в ремісничі цехи. Най-нижчу сходинку соціальної драбини міста займала «чернь» - ті, хто нічого не малий наймалися на «чорну роботу».

Смерди. Особисто смерд був вільним. Основним обов'язком смердів була сплата данини та відбування військової повинності під час війни. Деякі смерди могли піднятися по соціальній градації досить високо. Але смерд-боржник міг бути перетвореним у феодально залежного закупа.

Закупи. Закуп — це людина, яка попала в боргову кабалу і зобов'язана своєю працею у господарстві хазяїна повернути одержану у нього «купу». Він був суттєво обмеженим у своїх правах.

Служителі церкви та ізгої. Виключно церкві підлягали парафіяльні священики, диякони з сім'ями, ченці та черниці. Крім того, під захистом церкви перебували ізгої. Так спочатку називали князів, що втратили свою вотчину (часом їх також.називали князями-ізгоями), а пізніше й усіх, хто не вписувався в рамки даної соціальної верстви.

Челядь і холопи. На самому низу суспільної піраміди перебували раби, або холопи.Для позначення рабів-полонених вживається термін «челядь». На відміну від челяді раби-холопи — це продукт тих чи інших соціальних процесів. У холопа автоматично перетворювався також закуп, який тікав або провинився. За борги у рабство могли продавати боржника, який збанкрутився .

Міське населення. Міське населення поділялося на 2 осн групи: міські низи і міську аристократію.

8. Економічний розвиток Київської Русі

Політична могутність і військова потуга Давньоруської держави трималися на міцному фундаменті: розвинутій і багатій економіці.Землеробство і скотарство не тільки були спроможні прогодувати населення країни, а й виробляли продукти харчування й сировину на експорт. Промисли забезпечували потреби держави, їх продукція користувалась постійним попитому країнах Півдня і Заходу. Міста були заселені переважно ремісниками, вироби яких користувалися попитом на Русі й за рубежем.

Серед племінної знаті мали попит такі товари,як вино, столовий посуд з глини, скла та металу, бронзові фібули. В обмінпоставлялися хутро, мед, шкіри, віск.

Основною торговою артерією слов'ян був Дніпро. Не виключено, що перевозилитовари й по Дністру та Південному Бугу. Слабшими були торгові контакти зплеменами Середньої та Північної Європи. Через землі давньоукраїнських племен пролягав «бурштиновий шлях» з Прибалтики до Дунаю. Отже, черезтериторію сучасної України в І тисячолітті проходило ряд торговельних шляхів, які з'єднували основні центри тогочасної цивілізації.У VIII - IX ст. в результаті відокремлення ремесела від землеробства зароджується товарне виробництво, зростає внутрішній обмін. Тортові шляхи з Києва простягнулися з півночі на південь, із сходу на захід. Найголовнішим з них був так званий званий «путь із варягів у греки». Починався він у Новгороді. Купці з товарами прибували в Київ і вирушали вниз по Дніпру до Чорного моря. Торговий шлях закінчувався в Константинополі.

Досить інтенсивними були тортові взаємини купців з країнами Сходу та Заходу. Торгівля зі Сходом була дуже прибутковою.Найдорожчим товаром руських купців були невільники, особливо слов'янські дівчата. Із Заходу руські купці привозили рабів, франкські мечі, латинські шоломи, сільськогосподарську сировину.