29.І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.

З 1700 р. Росія веде війну з Швецією за вихід до Балтійського моря. У цю війну була втягнута й Україна. Український гетьман зважився на проведення переговорів з королемШвеції Карлом 12 з метою створення українсько-шведського військово-політичного союзу, після того як дізнався про намір московського царя Петра 1 ліквідувати політичну автономію України.Цьому сприяло різке зростання податкових, військових та інших товарів, яких зазнавала Гетьманщина під час Північної війни з боку московської адміністрації, а також вимога царського уряду повернути Правобережну Україну до складу Речі Посполитої. Крім того І.Мазепа прагнув забезпечити незалежність України у випадку перемои в ній шведів, відповідно укладено договір між двома сторонами . У жовтні 1708р. шведська армія вступила на україхнські землі. Такий розвиток подій змусив І.Мазепу відкрито перейти на сторону шведів і об’єднатися з ними для ведення війни з Москвою. Відсутність більшої частини козацьких військ ні Україні., жорсткість царських репресій та інші причини не дали можливости гетьману надати шведам суттєвої допомоги. Після цього гетьмана було знято з посаді. Новим гетьманом з наказу Петра 1 було обрано Івана Скоропадського. Україна була поділена на дві частини- одну меншу, яку купувало шведське військо, і другу-більшу, яка перебувала під владою гетьмана Скоропадського, фактично Москви. Пізніше армія Карла 12 перестає існувати. Шведський король разом з Мазепою тікає до Туреччини, де 22 серпня 1709р. помирає у м.Бандерах. Причинами провалу гетьманських планів були – переоцінка сил шведів, вузькість соціальної бази руху, деморалізація українського суспільства внаслідок жорстких репресій.

Іван Мазепа прагнув об’ днати в єдиній державі всі українські землі-Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя, Слобожанщину. Він передбачав побудову на україні станової держави Західноєвропейського зразка із збереженням традиційного козацького устрою. Гетьман підписав новий договір з Москвою-„ Коломацькі статті”., які закріплювали автономію України.Як представник Гетьманської держави І. Мазепа часто був учасником переговорів між Москвією , Кримським ханством, Османською імперією та Річю Посполитою.Щирим прихильнтком Москви гетьман залишався доти, доки Петро1 не почав ламати основи української автономії.

З0.Політика обмеження автономного устрою Гетьм. в XVIII ст. Ліквідація автономії укр.

На кінець 17 ст після відвоювання поляками правобережжя та утвердження автономії війська Запорізького, під безпосередньою зверхністю гетьманів лишалося близько третини території, що колисьбула підвладна Хмельницькому- ще десь 1/ 6 сучасної площі Укр. Цей Лівобережний край українці називали Гетьманщиною, а московити- Малоросією. До неї входило 10 полків( Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, переяславський, Лубенський, миргородський, Полтавський.. Землеволодіння польських магнатів і шляхти було ліквідоване і одночасно фільваркова панщинна система господарства. Великими землевласниками стали гетбмани та старшинська верхівка.Зросли землеволодіння церкви та монастирів. Одночасно зросла залежність селян від старшин , збільшувалися їхні повинности, погіршилося становище рядових козаків. Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, насамперед землеробств, будувалися млини. Міські торги та ярмарки сприяли формуванню територіальних ринків, а згодом і всеукраїнського ринку. Зміни у суспільному устрої сприяли зростанню міст.Нйвищим органом законодавчої влади формально залишалися загальні військові Ради, де вирішувалися всі найважливіші питання життя держави. Однак, з часом їх значення та роль істотно підупали. Усі військово-політичні, судово-адміністративні та фінінсові функції зосереджував в своїх руках гетьман. Він роздавав землі, вершив суд, затвержував на посадах полкову та сотенну старшину. У своїй діяльності гетьман спирався на генеральну старшину- обозного, суддю, писаря, осавула, хорунжного та ін. У структурі державних установ центральне місце займала Генеральна військова канцелярія, яка реалізувала універсали та розпорядження гетьмана. Найвищим судовим органом України був Генеральний військовий суд. Уся територія Гетьманщини поділялася на полки, що в свою чергу складалися із сотень. Спершу полковники та сотники обиралисяю Пізніше їх почав назначати гетьман і царській уряд. У межах окремих сіл організовувалися курені, очолювані отаманами. Усі поточні справи на території полку чи сотні вирішували полкові чи сотенні канцелярії