- •1.Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу і його історіографія.
- •2.Теорії походження Давньоруської держави. Причини утворення Київської Русі.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •5. Внутрішня політика київських князів.
- •6.Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •7.Соціальна структура населення Київської Русі
- •8. Економічний розвиток Київської Русі
- •9.Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва
- •10.Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •11.Відновлення Галицько-волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12.Галицько-Волинська держава за наступниців д.Галицького.
- •14.Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соц.-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16.Польсько-литовські унії кінця 14-початку 16ст : передумави суть та наслідки
- •17.Люблінська унія і її політичні наслідки для України
- •18. Релігійні відносини в Україні.Брестська унія.
- •19. Теорії походж. Та причини виникненння укр. Козацтва.Формування Запорожської Січі.
- •20.Запорізька Січ як військова і адміністративно-тереторіальна одиниця.
- •21.Організація реєстрового козацтва.
- •22.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під приводом б.Хмельницького.
- •24.Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654р.
- •25. Основні напрямки держ. Політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26.Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїна»
- •27.Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
- •28.Соц.-економ. Та політичне становище Слобідської України в 2-й половиніXvii ст. - XVIII ст.
- •29.І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •32 .Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •33.Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •34.Україна в революції 1905-1907рр.
- •35.Українська думська громада в Державних Думах царської Росії
- •36.Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •38.Гетьманат п.Скоропадського і його політика.
- •39.Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.
- •40.Встановлення радянської влади в Укр/. Рад/-польська війна і її наслідки для українців.
- •41 .Нова економічна політика: суть, причини, наслідки.
- •42 .Індустріалізація в у країні: причини і наслідки.
- •43.Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44 .Колективізація в у країні: причини і наслідки.
- •45 .Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46.Початок Другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47.Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48.Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •49.Оун-упа і їх боротьба в роки Другої світової війни.
- •50.Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51 Звільнення Укр.. Від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср
- •52.Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України.
- •53.Політика десталінізації та її наслідки.
- •54.Зростання застійних явищу політичному і суспільно-економічному розвитку срср і урср.
- •55 Дисидентський рух на Україні.
- •56.Україна на шляху до незалежності(1985-1991 рр.).
- •57. Політ. І соц.-економ. Розвиток Укр. На шляху розбудови демократичного сусп.А (з 1991р.)
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др. Пол. 1994-2004 рр.)
- •59.Конституція України (1996 р.) - основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 .Українська „помаранчева" революція. Сучасний розвиток України.
29.І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
З 1700 р. Росія веде війну з Швецією за вихід до Балтійського моря. У цю війну була втягнута й Україна. Український гетьман зважився на проведення переговорів з королемШвеції Карлом 12 з метою створення українсько-шведського військово-політичного союзу, після того як дізнався про намір московського царя Петра 1 ліквідувати політичну автономію України.Цьому сприяло різке зростання податкових, військових та інших товарів, яких зазнавала Гетьманщина під час Північної війни з боку московської адміністрації, а також вимога царського уряду повернути Правобережну Україну до складу Речі Посполитої. Крім того І.Мазепа прагнув забезпечити незалежність України у випадку перемои в ній шведів, відповідно укладено договір між двома сторонами . У жовтні 1708р. шведська армія вступила на україхнські землі. Такий розвиток подій змусив І.Мазепу відкрито перейти на сторону шведів і об’єднатися з ними для ведення війни з Москвою. Відсутність більшої частини козацьких військ ні Україні., жорсткість царських репресій та інші причини не дали можливости гетьману надати шведам суттєвої допомоги. Після цього гетьмана було знято з посаді. Новим гетьманом з наказу Петра 1 було обрано Івана Скоропадського. Україна була поділена на дві частини- одну меншу, яку купувало шведське військо, і другу-більшу, яка перебувала під владою гетьмана Скоропадського, фактично Москви. Пізніше армія Карла 12 перестає існувати. Шведський король разом з Мазепою тікає до Туреччини, де 22 серпня 1709р. помирає у м.Бандерах. Причинами провалу гетьманських планів були – переоцінка сил шведів, вузькість соціальної бази руху, деморалізація українського суспільства внаслідок жорстких репресій.
Іван Мазепа прагнув об’ днати в єдиній державі всі українські землі-Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя, Слобожанщину. Він передбачав побудову на україні станової держави Західноєвропейського зразка із збереженням традиційного козацького устрою. Гетьман підписав новий договір з Москвою-„ Коломацькі статті”., які закріплювали автономію України.Як представник Гетьманської держави І. Мазепа часто був учасником переговорів між Москвією , Кримським ханством, Османською імперією та Річю Посполитою.Щирим прихильнтком Москви гетьман залишався доти, доки Петро1 не почав ламати основи української автономії.
З0.Політика обмеження автономного устрою Гетьм. в XVIII ст. Ліквідація автономії укр.
На кінець 17 ст після відвоювання поляками правобережжя та утвердження автономії війська Запорізького, під безпосередньою зверхністю гетьманів лишалося близько третини території, що колисьбула підвладна Хмельницькому- ще десь 1/ 6 сучасної площі Укр. Цей Лівобережний край українці називали Гетьманщиною, а московити- Малоросією. До неї входило 10 полків( Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, переяславський, Лубенський, миргородський, Полтавський.. Землеволодіння польських магнатів і шляхти було ліквідоване і одночасно фільваркова панщинна система господарства. Великими землевласниками стали гетбмани та старшинська верхівка.Зросли землеволодіння церкви та монастирів. Одночасно зросла залежність селян від старшин , збільшувалися їхні повинности, погіршилося становище рядових козаків. Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, насамперед землеробств, будувалися млини. Міські торги та ярмарки сприяли формуванню територіальних ринків, а згодом і всеукраїнського ринку. Зміни у суспільному устрої сприяли зростанню міст.Нйвищим органом законодавчої влади формально залишалися загальні військові Ради, де вирішувалися всі найважливіші питання життя держави. Однак, з часом їх значення та роль істотно підупали. Усі військово-політичні, судово-адміністративні та фінінсові функції зосереджував в своїх руках гетьман. Він роздавав землі, вершив суд, затвержував на посадах полкову та сотенну старшину. У своїй діяльності гетьман спирався на генеральну старшину- обозного, суддю, писаря, осавула, хорунжного та ін. У структурі державних установ центральне місце займала Генеральна військова канцелярія, яка реалізувала універсали та розпорядження гетьмана. Найвищим судовим органом України був Генеральний військовий суд. Уся територія Гетьманщини поділялася на полки, що в свою чергу складалися із сотень. Спершу полковники та сотники обиралисяю Пізніше їх почав назначати гетьман і царській уряд. У межах окремих сіл організовувалися курені, очолювані отаманами. Усі поточні справи на території полку чи сотні вирішували полкові чи сотенні канцелярії