284 Частина V. Теорія ринків ресурсів

- абсолютно незамінна сировина для виробництва алюмінію, тому попит виробників на цю сировину дуже нееластичний. Важливу роль тут може відігравати фактор часу. Це стосується заміни праці капіталом. Потрібно чимало часу, щоб сконструювати механізми, які б дозволили замінити живу працю машиною і зменшити попит на неї.

Похідний характер попиту на ресурс означає, що його еластичність залежить від еластичності попиту на готову продукцію, яку виробляють за допомогою даного ресурсу. Чим вища еластичність попиту на продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки.

Питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми також впливає на еластичність попиту на ресурс. Якщо видатки на даний ресурс становлять значну частку сукупних видатках, еластичність попиту на нього буде вища. Наприклад, у транспортних організаціях попит на паливо значно еластичніший, ніж попит на мастильні матеріали, які займають незначне місце у сукупних видатках.

14.4. Ринковий попит на ресурс

Розглянемо ринковий попит в умовах ринку досконалої конкуренції. Визначити сукупний ринковий попит на ресурс значно складніше, ніж на попит

. готову продукцію. Весь обсяг певного виду продукції належить до однієї галузі, тому, щоб визначити ринковий попит на готову продукцію, досить додати обсяги попиту всіх споживачів чи фірм, які купують галузеву продукцію. Галузевий попит і буде ринковим попитом.

Цей метод не підходить для ринку ресурсів. Багато ресурсів (робоча сила, енергія, метал, земля як просторовий об'єкт, тощо) застосовуються в різних галузях. Отже, сукупний ринковий попит на ресурс представляє собою суму попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс. Крива ринкового попиту може бути побудована після того, як визначено галузеві попити. Тоді її можна визначити як горизонтальну суму обсягів попиту певних галузей за кожної можливої ціни.

Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм, що функціонують в умовах досконало конкурентного ринку. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується на основі припущення про незмінність ціни готової продукції. Для галузі таке припущення нереальне. Якщо ціна ресурсу знизиться, і всі фірми розширять попит на нього, обсяги виробництва значно зростуть, перевищать обсяги попиту, внаслідок чого ціна готової продукції знизиться. Крива дійсного галузевого попиту на ресурс повинна враховувати факт зниження ціни готової продукції.

Дослідимо процес побудови кривої галузевого попиту на змінний ресурс за допомогою рис. 14.4. Припустимо, що галузь спочатку знаходилась у стані рівноваги в точці Ео, ціна ресурсу

становила. Ціна готової продукції Ро. За незмінності ціни готової продукції крива попиту кожної фірми на змінний ресурс співпадає з кривою граничної доходності ресурсу. Підсумувавши обсяги попиту всіх фірм галузі, одержимо криву MRP1. Але вона

не є дійсною кривою галузевого попиту на ресурс, тому що одержана з при-

пущення про незмінність ціни готової продукції.

Нехай ціна ресурсу впала до рівня . За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку Ε1 вниз по умовній кривій MRP1. Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче Ро. Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива MRP1 зміщується ліворуч у положення MRP2, точкою нової рівноваги стане Е2 на кривій MRP2 . Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту. З'єднавши точку початкової рівноваги Ео з точкою нової рівноваги

Е2, одержуємо криву галузевого попиту на ресурс . Крива

реальна, тому що враховує зміну ціни ресурсу і зміну попиту на ресурс

(наприклад, збільшення зайнятості) та зміну ціни готової продукції.

Як показує рис. 14.4, крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві криві граничної доходності _ , побудовані за припущення про

незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Таким же методом можна визначити криві попиту всіх галузей економіки, де застосовується даний ресурс. Додавши обсяги попиту на ресурс всіх галузей за кожної можливої ціни, одержимо сукупний ринковий попит

на ресурс.

Якщо фірма - монополіст, то її попит на ресурс є одночасно і галузевим попитом. Крива попиту монополії відображає зміну ціни на готову продукцію, тому вона більш стрімка, ніж у конкурентної фірми.

14.5. Попит фірми на декілька факторів виробництва.

Оптимальне співвідношення ресурсів

Удовгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів. При цьому вони намагаються виробляти продукцію якомога ефективніше, тому важливо визначити оптимальне співвідношення всіх факторів виробництва. Розглянемо загальні принципи оптимального використання ресурсів на дворесурсній моделі. Аналіз можна застосовувати для будь-якого числа ресурсів.

Удовгостроковому періоді фірма повинна вирішити дві взаємопов'язані проблеми:

• знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами;

"знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток (йдеться про забезпечення ресурсами оптимального обсягу виробництва).

Як нам відомо з аналізу продуктивності факторів виробництва (розділ 9), мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностеп ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів:

Рівняння (14.8) аналогічне (9.14) і відображає основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції. Якщо такої рі-

вності немає, фірма буде змінювати свій попит на ресурси, доки ця рівність встановиться.

Наприклад, нехай співвідношення продуктивностей і цін праці та капіталу будуть такими: Такі співвідношення не до-

зволяють мінімізувати видатки фірми. Доведемо це. Якщо фірма придбає капіталу на одну гривню менше і використає цю гривню на збільшення кількості праці, то вона втратить 5 одиниць продукції, яку міг би додати до випуску капітал, але одержить додатково 9 одиниць продукції від праці. Отже, сумарний виграш становитиме 4 одиниці продукції (9-5). Якщо з тими ж сумарними видатками одержано більше продукції, це означає, що видатки на одини-

цю продукції скоротилися. Разом з тим перелив інвестиційних ресурсів змінить співвідношення МРІΡ для кожного ресурсу згідно закону спадної віддачі. В нашому випадку зменшення кількості капіталу підвищить його

граничну продуктивність (МРК ), а збільшення кількості праці відповідно

зменшить граничну продуктивність праці (MPL ) .

Фірма може змінювати пропорції між працею і капіталом доти, доки співвідношення MPL IPL і МРК І Рк зрівняються, наприклад, стануть рівними 7/1. В умовах рівності граничних продуктивностей на одиницю видатків для всіх використовуваних ресурсів подальші зміни пропорцій жодних зменшень видатків на одиницю продукції (за незмінності сукупних видатків) не дадуть.

За рівності MPL I PL= МРК І Рк досягається мінімізація видатків на ресур-

си.

Відзначимо, що правило мінімізації видатків аналогічне правилу максимізації корисності для споживача. Виробник діє подібно споживачеві, який оптимізує свій кошик. Він враховує як спадну граничну продуктивність, так і ціни ресурсів.

Однак для фірми недостатньо лише мінімізувати свої видатки на ресурси. Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати. Але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Щоб знайти цей єдиний обсяг виробництва, будь-яка фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів, яке ми вивели для одного фактора виробництва. Вона порівнює граничну доходність коленої одиниці ресурсу з видатками на неї і розширює попит на ресурс до того моменту, коли гранична доходність кожного ресурсу буде рівна граничним видаткам на нього (ціні ресурсу):

У загальному вигляді це правило можна записати також рівнянням: (14.10)

Зауважимо, що рівняння максимізації прибутку (14.9 або 14.10) включає також і рівняння мінімізації витрат (14.8). Це можна довести, підставивши у ліві частини умови (14.9) значення . Праві частини рів-

нянь ми перепишемо з врахуванням того, що для конкурентного ринку ресурсів граничні видатки на ресурс дорівнюють ціні ресурсу Тоді

Тепер поділимо ці рівняння на MR і ціну відповідного ресурсу. В ре-

288 Частина V. Теорія ринків ресурсів

зультаті одержимо:

, отже,

Також нескладно довести, що правило оптимального співвідношення ре-

оптимального обсягу виробництва: MR = МС . Візьмемо обернені величини рівняння (14.11), знову ж таки прийнявши, що , а

, тоді:

Помножимо всі частини рівняння на MR. Одержуємо:

Якщо ціну ресурсу PF поділимо на величину граничного продукту , то одержимо не що інше, як витрати на одиницю продукції, тобто МС . От-

Таким чином, дві взаємопов'язані задачі — мінімізацію витрат (видатків на ресурс) і максимізацію прибутку - фірма фактично вирішує одночасно: вона повинна знайти такий обсяг випуску, який максимізує прибуток, за такого співвідношення ресурсів, яке забезпечує мінімізацію витрат. Необхідною умовою мінімізації витрат є додержання рівності (14.8), але цього недостатньо для максимізації прибутку. Лише за умови виконання рівності (14.9) фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними

витратами.

Цей висновок можна проілюструвати числовим прикладом.

У таблиці 14.3 наведені умовні дані про використання фірмою праці і капіталу для нарощування обсягів випуску. Кожен фактор додає свою частку до сукупного продукту. Загальний обсяг продукції визначаємо додаванням даних колонок 2 і 7. Ціна одиниці праці становить 2 грн., а ціна одиниці капіталу - З грн.

Щоб знайти таке співвідношення праці і капіталу, яке дозволяє мінімізувати витрати на заданий обсяг випуску, обчислюємо граничні продуктивності кожного ресурсу (колонки 3 і 8), а також знаходимо відношення , які заносимо в колонки 4 і 9.

Уважно розглянувши одержані співвідношення продуктивності на одиницю затрат , знаходимо, що фірма може мінімізувати витрати на різні обсяги виробництва, залучивши ресурси у наступних пропорціях:

29о Частина V. Теорія ринків ресурсів

(ТС =5x2+6x3=28), а одержаний сукупний виторг - 57 грн. (TR =114x0,5). Звідси ЕР = TR — ТС =57-28=29 грн. Розрахувавши економічний прибуток на інші обсяги виробництва, можна переконатись, що він буде меншим.

З застосуванням двох змінних факторів крива попиту на окремий ресурс змінює свою еластичність. Наприклад, зі зниженням заробітної плати граничні витрати виробництва продукції в цілому зменшуються, фірмі вигідно розширити випуск. Фірма пред'явить більший попит на працю і капітал. Одночасно зі збільшенням кількості машин зростає фондоозброєність і гранична продуктивність праці. Цю ситуацію ілюструє рис. 14.5.

Зростання продуктивності праці спричиняє зміщення кривої попиту праворуч у положення . Попит на працю з точки рівноваги

А переміщується у точку С, яка враховує падіння ставки заробітної плати і зростання продуктивності праці. Точка

В на кривій не враховує зростання продуктивності праці, тому не належить до кривої попиту. З'єднавши точки А і С , одержуємо криву попиту на працю за умов змінності всіх ресурсів (DL ) . Рис. 14.5 показує, що довгострокова крива попиту на працю DL

значно пологіша, ніж короткострокові криві граничної доходності праці

MRPL, які відображають фіксований рівень капіталу. Отже, довгостроковий

попит фірми на ресурс є більш елас-

тичним, ніж короткостроковий. Реакція фірми відносно найму залежить від зміни ставок заробітної плати в більшій мірі у довгостроковому, аніж у короткостроковому періоді. Підвищення ставки заробітної плати викликає ефект заміни і ефект обсягу випуску (масштабу), які є протилежно спрямованими. Кінцева зміна попиту на кожен з ресурсів буде залежати, як ми вже визначили, від того, який з ефектів буде домінуючим.