1.3. Основні поняття та припущення

ються і продаються, тому і називаються економічними. Основна суперечність у суспільстві - це суперечність між обмеженістю ресурсів і необмеженістю людських потреб. Тут мова йдеться про абсолютну потребу як бажання людини. Задоволення однієї потреби викликає іншу потребу, вищу. Але внаслідок обмеженості ресурсів перед кожним індивідом постає проблему вибору, щоб одержати потрібне благо, людина змушена відмовитись від іншого блага.

Вибір - це компроміс, на який кожен індивід змушений йти, щоб при обмежених можливостях задовольнити якомога більше потреб. Щоб зробити найкращий вибір, треба знати цінність втрачених можливостей. У зв'язку з, цим в мікроекономіці широко застосовується поняття альтернативної вартості або альтернативної цінності. У загальному розумінні альтернативна вартість - це суб'єктивна оцінка індивідом тих благ, якими він змушений пожертвувати, щоб одержати бажане благо. Вона вимірюється переважно в натуральних одиницях, але пов'язана з ціною блага і його корисністю.

Альтернативна вартість - це кількість одного блага, якою потрібно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага. Обмеженість ресурсів і відносні рівні цін змушують суб'єктів змінювати рішення, здійснювати вибір між альтернативними технологіями у виробництві, змінювати набір товарів у споживчому кошику, навіть вибирати спосіб реалізації своїх рішень, враховуючи фактор часу, який вважається одним з найбільш дефіцитних ресурсів.

Економісти звертають увагу на необхідність враховувати альтернативну цінність часу не тільки у процесі виробництва, де економія робочого часу безпосередньо пов'язана з продуктивністю праці, але і в процесі споживання матеріальних благ людиною. Споживання розглядається як вид економічної діяльності, подібної до виробництва. Працюючи, людина може заробити за годину певну суму грошей. Витрачаючи годину на вибір споживчого кошика і на саме споживання, вона втрачає цю суму доходу. Логічно припустити, що чим більшим є годинний заробіток людини, тим більшу альтернативну цінність має година часу, витрачена на споживання. Цим пояснюється відмінність поведінки пенсіонера, який може витрачати час у пошуку більш дешевих товарів або неквапно подорожувати автобусом, від поведінки високооплачуваного менеджера, який віддасть перевагу ресторанам швидкого обслуговування і літакам.

Економісти відзначають також таку тенденцію: чим вищою є в країні продуктивність праці, тим більше громадян цієї країни економлять час, а у слаборозвинених країнах, де низька продуктивність праці, час витрачається дуже недбало, а речі поціновують високо і бережуть. Виникає така логічна суперечність: країна, багата товарами, бідна на час, тому у розвинених країнах такий метушливий стиль життя, і навпаки, бідна країна багата на час, який марнується, тому що альтернативна вартість години відповідає незначній кі-

16 Вступ до мікроекономіки

лькості товарів і послуг.

Одним з центральних в мікроекономіці є поняття "ефективність". У загальному розумінні ефективність - це одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів. Оскільки в економіці взаємодіють багато різноманітних суб'єктів і ринків, то досягнення ефективності кожного виду діяльності пов'язане з розподілом ресурсів і способами їх використання. У той же час, коли всі суб'єкти досягають ефективності, має місце загальна ефективність всієї ринкової системи. Поняття загальної ефективності пов'язане з відсутністю розтрати ресурсів, з повним їх використанням у найкращий спосіб. Найбільш ефективним щодо розподілу обмежених ресурсів вважається конкурентний ринок, оскільки він забезпечує перелив ресурсів до тих суб'єктів, які використовують їх найбільш раціонально.

Поняття економічної ефективності пов'язане не лише з припущенням обмеженості ресурсів, але й ще з одним фундаментальним припущенням -

спадної віддачі факторів виробництва, яке трактується багатьма

економістами як закон спадної продуктивності. Суть його в тому, що з нарощуванням використання певних ресурсів за умов незмінності деяких інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Дія цього закону обмежує використання окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами виробництва. Іншим проявом закону спадної віддачі є за-

кон зростаючих альтернативних витрат.

Фундаментальним в мікроекономіці є також припущення щодо раціональності поведінки суб'єктів. Раціональна поведінка суб'єкта в сучасному розумінні означає, що мета його діяльності - одержання безпосередньої матеріальної вигоди. Це стосується як виробництва, так і споживання. Купуючи різноманітні блага, споживач прагне зробити такий вибір, який дозволить йому одержати максимум корисності; фірма в процесі виробництва намагається максимізувати суму прибутку за певний період, інвестор бажає найбільшої віддачі від капітальних вкладень. Ще А. Сміт висунув ідею "економічної людини", припустивши, що головний спонукальний мотив діяльності індивіда - його власний егоїстичний інтерес. Прагнучи максимізації власного добробуту, мікроекономічні суб'єкти приймають рішення на основі критерію "витрати — вигоди" і реалізують їх, якщо вигоди перевищують витрати.

Всі суб'єкти діють у ринковому середовищі. Ринок — найважливіше поняття мікроекономіки. Він розглядається як важливий суспільний інститут, який регулює всю діяльність суб'єктів. Саме його "невидима рука", за образним висловом А. Сміта, скеровує приватний економічний інтерес індивідів до досягнення суспільних цілей. Поняття "ринок" визначають по різному: як місце зустрічі покупця і продавця; як групу економічних суб'єктів, які взаємо-

Ідеальний характер, тобто певна умовність моделі досконалої конкуренції відзначався ще класичною школою. Так, А. Сміт припускав, що продавці можуть домовитись про ціни на товари, Дж. С Мілль аналізував наслідки монопольного володіння товаром, А. Курно побудував першу в історії науки модель максимізації прибутку монополістом. Проте вплив монополії на економіку тих часів був настільки несуттєвим, що дозволяв цілком абстрагуватися від нього. Неокласики, зокрема А. Маршалл та. Ф. Еджворт. розглядали відхилення від досконалої конкуренції як виняток, але відзначали негативний вплив монополії на конкуренцію і ціноутворення, небезпеку знищення механізмів саморегулювання. У 20-30 pp. в межах неокласичного напрямку в зв'язку зі зміною умов функціонування ринкової економіки розпочинається перегляд класичної ринкової концепції, поширюються дослідження реальних ринків, які все більше набувають рис недосконалої конкуренції. Теоретичні

досягнення П. Сраффи, Дж. Робінсон, Е. Чемберліна, Й. Шумпетера, П. Семюе-

лсона склали основу сучасних уявлень про конкурентну економіку за умов монополізації виробництва.

Недосконало конкурентними є ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну. Ця особливість змінює поведінку фірм і розподіл ресурсів. Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур, основними з яких є чиста монополія (монопсонія), олігополія (олігопсонія), монополістична конкуренція.

Не всі ринкові структури можна спостерігати в реальному житті, Так, ринок досконалої конкуренції, який ніким не регулюється, і чиста монополія, за якої все виробництво певного виду продукції зосереджується на одній єдиній фірмі, - це крайні випадки полярних ринкових структур. У практиці господарювання лише деякі галузі наближено нагадують їх. Тому досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими

структурами.

Найбільш поширеними в сучасній практиці господарювання країн світу є олігополія та монополістична конкуренція. Їх відносять до реальних

ринкових структур.

Проте в мікроекономічному аналізі увагу зосереджують на дослідженні саме ідеальних структур. Реальні структури надзвичайно складні, вони зазнають впливу багатьох факторів, обмежень, суб'єктивних впливів, невизначеності і змін. Тому ці структури дуже важко піддаються науковим дослідженням. Введення в модель значного числа змінних дуже ускладнює її побудову. Ідеальні ринкові структури представляють собою прості ситуації. Фактично - це наукові абстракції, в яких не приймають до уваги багатьох ускладнюючих і затьмарюючих картину моментів, суперечливих впливів. Абстрагування дозволяє провести науковий аналіз в чистому вигляді, вияви-