Розділ 6. Зміна рівноваги споживача.

Індивідуальний та ринковий попит 119

6.5. Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком

На основі застосування кардинальної та ординальної функцій корисності можна проаналізувати поведінку людей в ситуаціях з ризиком. Прийняття рішень будь-яким економічним суб'єктом пов'язане з передбаченням майбутнього. Існує можливість альтернативних рішень, які можуть принести неоднакові вигоди, а кожен суб'єкт зацікавлений в прийнятті найбільш вигідного варіанту рішення, тому вибір включає в себе деякі елементи прогнозування. В той же час неможливо одержати вичерпну інформацію про те, як будуть розвиватись події в майбутньому, які умови можуть вплинути на результати реалізації прийнятого рішення. Будь-яка економічна дія, спрямована на майбутнє, має невизначений результат.

Невизначеність умов є джерелом ризику. Багато вчених висловлюють думку, що фактор невизначеності є фундаментальним як у природничих, так і в суспільних науках. Поняття невизначеності було запроваджене спочатку в

фізиці елементарних частин як інтервал, в якому містяться числові значення . певних параметрів. Такий же смисл невизначеності прийнято також і в економічних дослідженнях. Наприклад, якщо курси валют можна визначити ли- ' ше в певному інтервалі, то це величина невизначена. Попит - також величина випадкова, вона може бути визначена лише з певною ймовірністю.

Причини невизначеності різноманітні. Це може бути випадковий характер процесів, випадкові помилки, динамічні зміни внутрішніх і зовнішніх умов розвитку економіки, наукові відкриття тощо. Невизначеність трактують як

антиблаго.

В минулому ризик пов'язувався переважно з втратами коштів або товарів внаслідок стихійних лих чи зміни ринкової кон'юнктури. В сучасних умовах під ризиком розуміють можливість відхилення від цілі, яку ставила перед собою людина, можливість відсутності позитивного результату. Але невизначеність не завжди є негативним фактором. Вона може сприяти розвиткові таких позитивних рис, як ініціатива, творчий пошук, економічна самостійність.

Люди неоднаково ставляться до ризику. Одним подобається ризикувати, інші ж намагаються уникнути будь-якого ризику. За ставленням до ризику

всіх людей поділяють на схильних до ризику, нейтральних і не схильних до

ризику. Дослідження схильності до ризику показують, що здатність до ризику випливає не з якихось особливих психологічних властивостей індивіда, а пов'язана з його майновим станом. Більшість людей не схильна до ризику сумами, які вважає значними для свого рівня достатку. І навпаки, ризик може стати привабливим, якщо суми, якими ризикують, невеликі у порівнянні з виграшем. Величина сум, якими ризикують, може бути різною: для одних ризик

12О Частина II. Споживання і попит на конкурентному ринку

втратити 1000 гривень - це катастрофа, а для інших - майже непомітна подія. Сутність поведінки людини, схильної або не схильної до ризику, можна

пояснити за допомогою функції корисності. Якщо прийняти, що гроші мають корисність, яку можна вимірювати в ютилях, то графік залежності корисності від доходу для людини, не схильної до ризику, матиме такий вигляд, як на рис. 6.17.

Опуклість функції доверху означає, що кожна одиниця доходу (майна) додає все менше корисності власнику. Тобто для людини, не схильної до ризику, справджу-

ється закон спадної граничної корисності. Для того, хто має низький доход, невелика сума додаткового доходу матиме істотне значення, а з нарощуванням величини доходу додатковий доход на ту ж суму стає все менш значним. Приріст корисності за рахунок збільшення багатства на будь-яку суму буде меншим, ніж втрата корисності за рахунок зменшення багатства на цю ж суму. Для більшості людей гіпотеза про спадну граничну корисність доходу справедлива.

Для людей, яких приваблює ризик, функція корисності має зовсім інший вигляд (рис. 6.18). Опуклість функції до осі абсцис означає, що для схильних

до ризику людей кожна додаткова одиниця багатства стає все більш корисною. Тому приріст корисності від виграшу для них більший, ніж втрата корисності від невдачі. Цю особливість поведінки використовують власники різних гральних закладів, організатори лотерей.

Як показують статистичні дослідження та досвід, багато людей можуть мати схильність до ризику в межах невеликих

сум відносно власного майнового стану, але стають надзвичайно обережними, коли йдеться про відносно значні суми.

Для цього типу людей функція корисності має такий вигляд, як на рис. 6.19 а) До точки А спостерігається зростання граничної корисності, а після неї гранична корисність має спадний характер. Це означає, що особа схильна ризикувати сумами, меншими від А , ризик більшими сумами її не приваблює. Ця функція корисності - для особи з незначним доходом. Рис. 6.19 б) представляє функцію корисності для особи багатої, схильної ризикувати значними сумами. Особа, нейтральна до ризику, має лінійну функцію корисності.

Доход від ризикованих операцій є випадковою величиною, проте за інших рівних умов більшість людей вважає, що чим більший очікуваний доход, тим

краще, тобто очікуваний доход виступає як благо з додатною корисністю. Але у ризикових операціях це благо треба порівняти з антиблагом ризику. Корисність прибутку істотно знижується ризиком. Оцінкою ризикованості рішення може слугувати середньоквадратичне відхилення прибутку від середнього ефекту. Середньоквадратичний розкид дає ступінь ризику рішення. Чим більший ступінь ризику, тим менша корисність очікуваного доходу. Щоб зберегти корисність на попередньому рівні, необхідно збільшити очікуваний прибуток.

Цю ситуацію можна проаналізувати за допомогою моделі очікуваної корисності. У даному випадку поверхня байдужості - це лінія, яка об'єднує еквівалентні з точки зору певної особи комбінації "очікуваний прибуток - ступінь ризику" (рис. 6.20).

Поверхня байдужості містить сполуки з більшою корисністю, ніж з більшою, ніж

Графік показує, що ці поверхні мають додатний нахил, тому гранична норма заміни для пари "очікуваний

доход - ступінь ризику" має додатне значення.

Граничною нормою заміни ступеня ризику очікуваним доходом називають величину очікуваного доходу, еквівалентну одиниці зміни ступеня ризику. Вона виражається кутом нахилу поверхні байдужості. Важлива особливість поверхонь байдужості у просторі "очікуваний доход - ступінь ризику" полягає у тому, що кожна додаткова одиниця ризику вимагає все більшої компенсації очікуваним доходом, тобто гранична норма заміни ризику очіку-

ваним доходом зростає.

Більшість людей, приймаючи серйозні ділові рішення, як правило, намагаються уникнути ризику. Один зі способів зниження ризику — страхування. На ринку страхових послуг діє механізм об'єднання ризиків. Багато людей, які не хочуть ризикувати, платять суми, що перевищують втрати страхових компаній. Особи не схильні до ризику ніби продають свій ризик страховій компанії, купуючи поліс, який гарантує відшкодування частки активу, що страхується. Страхові компанії об'єднуються в асоціації, за допомогою цього ризики розподіляються між кількома компаніями і на кожну припадає менша сума виплат. Таким чином, страхові компанії також зазнають незначного ризику.

Ринки фінансового капіталу дозволяють розподілити ділові ризики між багатьма людьми. Найбільш ризикованим активом є акції, тому що норма віддачі акції залежить і від того, як спрацює підприємство, і від рівня інфляції, і від попиту на акції. Тому краще, організовуючи якусь справу, утворити товариство або корпорацію. Тоді власник інвестиційного капіталу поділить ризик з іншими акціонерами. Інвестори об'єднують ризики шляхом диверсифікації, тобто володіння різними активами з різними характеристиками ризику.

Диверсифікований портфель цінних паперів реалізує основне правило зменшення ризику: "не кладіть всі яйця до одного кошика". Розподіливши

. свої кошти між різними проектами, більш і менш ризиковими, інвестор сформує найвигідніший для себе портфель активів.

Знизити рівень ризику дозволяють також ринки ф'ючерсів, де встановлюються ціни на майбутні поставки товару. Так, фермер мінімізує ціновий ризик, продаючи завчасно на ф'ючерсному ринку свій майбутній урожай пшениці за визначеною ціною. Фірми, що здійснюють експортно-імпортні операції, страхуються від ризику курсових втрат, встановлюючи у контрактах валютне застереження - умову про попередню фіксацію на строк дії контракту курсу іноземної валюти відносно національної.