ти певні закономірності поведінки господарюючих суб'єктів, що поглиблює розуміння реальних процесів, які спостерігаються в житті.

1.4. Загальні та специфічні методи мікроекономічних досліджень

Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об'єкт дослідження. Цей метод являє собою сукупність взаємопов'язаних загальних та специфічних методів.

До загальних методів відносяться такі як спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. Із спостереження і відбору фактів починається будь-яке дослідження. Дуже важливо відібрати ключові факти, які відображають процес, що вивчається. Факти дають доволі хаотичну інформацію. З метою її впорядкування використовують статистичний аналіз, який дозволяє виявити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу. Мікроекономіка використовує статистичні дані, які публікуються урядом та окремими фірмами за тривалий період часу.

Економічний аналіз починається з абстрагування, тобто відкидання другорядних, несуттєвих елементів і виділення суттєвих. Таким чином формується ідеальний образ, який не співпадає з реальним предметом, але дозволяє відстежити властивості та взаємозв'язки, характерні для даного процесу. Наприклад, коли вивчають поведінку фірми як виробника, то не зважають на такі її функції, як організаційна, соціально-економічна та інші, а досліджують лише виробничу функцію. Економічний аналіз дозволяє вивести певні логічні передбачення щодо поведінки споживачів чи фірм.

Аналіз також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовується припущення "за інших рівних умов". Це припущення забезпечує "чистоту" аналізу. В реальному житті на розвиток будь-якого процесу впливають численні фактори, які діють одночасно і в різних напрямках. Завдання аналізу - виділити один фактор і відслідкувати його вплив за інших незмінних умов, а потім проаналізувати вплив іншого фактору. Такий прийом дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів. Проте слід застерегти, що припущення "за інших рівних умов" може спричинити помилку, якщо непоміченим виявиться головний фактор, який, власне, і визначає провідну тенденцію.

Дослідник також повинен прийняти до уваги правило: "що є вірним для частини, не завжди справджується для цілого". Не можна застосовувати висновки, одержані для окремого суб'єкта, до їх сукупності чи всього суспільства. Це може призвести до так званої "помилки композиції". Напри-

2O Вступ до мікроекономіки

клад, якщо один фермер виростить великий урожай, то він збільшить своє багатство. Це цілком правильне твердження, однак, не можна застосовувати до всіх фермерів. Адже якщо врожайність підвищиться у всіх фермерських господарствах, то величина доходу кожного з них може скоротитися внаслідок збільшення сукупного пропонування і зниження ринкових цін на сільськогосподарську продукцію.

В аналізі важливо також уникати логічної помилки "post hoc" ("неминуче", "після цього, отже, внаслідок цього"). Це помилка причини і наслідку. Вона може виникнути, якщо, не врахувавши всіх важливих факторів, вважати, що коли подія А передувала події Б, то саме подія А спричинила подію Б. Наприклад, уряд знизив ставки оподаткування, після чого податкові надходження до бюджету почали зростати. На цій підставі не можна робити висновок, що зниження ставок оподаткування завжди призводить до збільшення податкових надходжень. Потрібно зважати й на інші обставини. Зростання суми податкових надходжень могло статись через те, що в цей час економіка перебувала у фазі піднесення, доходи населення зросли, розширилась база оподаткування. Наведені приклади показують важливість всебічного аналізу при вивченні економічних ситуацій.

.В економічних дослідженнях також можуть проводитись експерименти, але вони не такі поширені, як у фізиці чи інших природничих науках, і не завжди бажані, тому що негативні наслідки експерименту можуть мати вплив на багатьох людей.

До специфічних методів мікроекономіки належать граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.

Граничний аналіз - один з головних методів мікроекономіки - базується на використанні математичного поняття границі функції для пояснення складної взаємодії різних факторів, що впливають на процес. Перші спроби граничного аналізу в економічній теорії були зроблені в середині XIX століття французьким вченим А.Курно, німецькими вченими Й.Тюненом та Г.Госсеном, а в 70-х роках XIX століття цей метод інтенсивно розроблявся представниками математичної школи В.Джевонсом (Англія), Л.Вальрасом (Франція) і В.Парето (Італія). Як правило, всі фактори, за винятком одного, який досліджується, приймають як дані, незмінні і вивчають наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. У такий спосіб досліджуються зв'язки між змінними величинами певної економічної структури. Граничний аналіз складає основу моделювання поведінки споживача і виробника, ринкового попиту і пропонування.

Економічне моделювання - це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об'єктів. Вона досить далека від реального життя, оскільки не відо-

бражає всього різноманіття впливів. Разом з тим, вона розкриває сутність певної економічної реальності в цілому. Наприклад, модель поведінки споживача дозволяє охарактеризувати чинники, які впливають на вибір споживачем тієї чи іншої кількості благ, їх комбінації в споживчому кошику, що важливо для прогнозування сукупного ринкового попиту на те чи інше благо.

Основним завданням моделі є визначення точки рівноваги мікросистеми. Точка рівноваги відіграє особливу роль в мікроекономіці. У стані рівноваги суб'єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, досягає оптимального стану і не має жодних причин або стимулів змінювати своє положення за незмінності інших умов. Щоправда, точка рівноваги не завжди може бути ефективною. Так, фірма може перебувати у стані рівноваги і бути збитковою. Але в точці рівноваги фірма має можливість мінімізувати свої збитки, при відхиленні від неї ситуація буде гіршою.

За способами вираження розрізняють наступні види моделей: вербальні (словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп'ютерні, змішані.

Модель конструюється за певними правилами. Кожна модель повинна включати три елементи:

•мету,

•обмеження,

•вибір рішення.

Економічне моделювання застосовується для різних рівнів аналізу, як у мікро -, так і у макроекономіці.

Для прикладу розглянемо модель виробничих можливостей за умови обмеженості ресурсів (рис. 1.1). Ця модель ілюструє практично всі поняття і припущення, охарактеризовані вище. Тут застосовується і граничний аналіз.

Припустимо, що фермер вирощує дві культури: пшеницю і картоплю. Його мета - знайти ефективну комбінацію обсягів виробництва обох культур. Кожна культура вимагає певних витрат ресурсів. Нехай фермер використовує три види ресурсів: землю, працю і капітал. Для спрощення припускаємо, що виробництво всіх культур має однакові витрати на додаткову одиницю проду-

кції (пропорційність витрат обсягові продукції). Згідно з цим припущенням виробничі можливості ресурсів відображають прямі, кожна з яких має свій нахил. Кожна лінія показує межу виробничих можливостей даного ресурсу. Всі точки, розташовані на лінії і під нею, показують, яку кількість обох продуктів можна виробити, застосовуючи даний ресурс. Сукупність комбінацій виробництва двох культур, доступних при використанні даного ресурсу, становить множину виробничих можливостей. Лінія трансформації виробничих можливостей - це границя, вище якої виробництво неможливе, будь-яка точка над лінією - поза межами можливого.

Оскільки виробництво вимагає сполучення всіх ресурсів, то множиною виробничих можливостей обох культур буде спільна частина ділянок, розташованих під усіма ресурсними лініями. На рисунку вона розташована між осями координат та потовщеною ламаною лінією. Ця лінія є границею трансформації виробничих можливостей для фермера. Рис. 1.1. показує, що на кожній з трьох ділянок обмеженням для виробництва виступає тільки один ресурс: на І - капітал, на 2 - праця, на 3 - земля.

Крива трансформації виробничих можливостей є опуклою

спадною функцією. Це означає, що для виробництва кожної додаткової одиниці однієї культури фермер повинен відмовитись від виробництва певної кількості іншої. Зростання абсолютної величини нахилу кривої виробничих можливостей показує, що для виробництва кожної додаткової одиниці картоплі треба відмовитись від все більшої кількості пшениці.

Технологічно ефективними будуть всі сполучення культур, які належать кривій трансформації виробничих можливостей. Тут ресурси будуть використовуватись з найбільшою віддачею. Проте зміна структури виробництва супроводжується зростанням величини альтернативної вартості. Закон зростаючої альтернативної вартості діє внаслідок недосконалої взаємозамінності ресурсів, коли ресурси, придатні для виробництва одного блага, стають все менш придатними для виробництва іншого.

Всі точки над нею (т. Н) є недосяжними за даного обсягу ресурсів і даної технологи. Всі точки під межею виробничих можливостей (т. К) відповідають неповному використанню ресурсів, є неефективними.

Подальше розширення виробництва можливе лише за рахунок науково-технічного прогресу або залучення додаткових ресурсів, знайдених у країні або за її межами. У таких випадках межа виробничих можливостей змішується праворуч. Це означає, що відбувається економічне зростання.

Узагальнюючи розглянуті проблеми, можна відзначити, що мікроекономіка виконує загальнотеоретичну і практичну функції. Теоретичну (пізнавальну) функцію

реалізує позитивний аналіз,

який дає відповідь на запитання "що є", тобто вивчає реальний стан речей в економіці, з'ясовує

об'єктивні зв'язки між економічними явищами, формує наукові уявлення про принципи поведінки мікроекономічних суб'єктів.

Практичну функцію виконує нормативний аналіз. Він відповідає на запитання "що повинно бути", тобто представляє оцінкові судження про стан об'єкта чи суб'єкта згідно з певними економічними критеріями. Він включає рекомендації для менеджерів відносно прогнозування результатів економічної діяльності фірм,.стану ринків ресурсів, наслідків втручання уряду в ринкові процеси, довгострокової перспективи одержання прибутку при виборі того чи іншого рішення. Оцінкові судження і рекомендації залежать від позиції вченого, його поглядів, прихильності до певних теоретичних концепцій. Результати позитивного аналізу дозволяють визначити шляхи досягнення нормативних цілей.