,

ЧАСТИНА V. ТЕОРІЯ РИНКІВ РЕСУРСІВ

У попередніх розділах ми вивчали ринки готової продукції, де покупцями виступають споживачі, а продавцями - фірми, які виробляють дану продукцію. Для виробництва будь-якої продукції фірмам потрібні засоби виробництва або вхідні ресурси. Фірми можуть придбати їх на окремих ринках, які одержали назву ринків факторів виробництва. Тут продавцями виступають домогосподарства, які володіють різноманітними ресурсами, в першу чергу - працею, а також інші фірми, що продають сировину, матеріали, устаткування тощо. Тепер ми починаємо вивчати особливості функціонування цих ринків.

Мікроекономічний аналіз ринків факторів виробництва багато в чому подібний до аналізу ринків готової продукції. Основним методом їх вивчення є аналіз попиту та пропонування, взаємодія яких формує рівноважні ціни ресурсів. Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру. Ми будемо вивчати досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопсонічною та монопольною владою.

Проте досліджувати механізм функціонування ринків ресурсів значно складніше, ніж ринків готової продукції. Головною економічною детермінантою, що ускладнює аналіз, є похідний характер попиту на фактори виробництва, тобто залежність його від попиту на продукцію, вироблену фірмою за допомогою даних ресурсів. Вивчаючи будь-які зміни на ресурсному ринку, ми повинні повсякчас враховувати ефект зворотного зв'язку між ринком ресурсів і ринком готової продукції.

Додатково ускладнює ситуацію та обставина, що ціни ресурсів є основним фактором, який формує доходи різних верств населення. Дія ринкового механізму породжує крайню нерівномірність особистих доходів домогосподарств. Внаслідок цього виникає чимало соціально-економічних і етичних проблем, соціальних конфліктів, які, в свою чергу, викликають необхідність державного втручання для їх вирішення. Саме тому ринок ресурсів зазнає значних впливів економічної політики держави, а також дій профспілок, які захищають інтереси найманих робітників.

Вивчення ринків ресурсів базується на ряді припущень, основними з яких

єнаступні:

•згідно теорії факторів виробництва Ж.Б. Сея, кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма, купуючи ресурси;

•у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі або спадної продуктивності факторів виробництва;

"у довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних фак-

торів виробництва.

Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ре-

274 Частина V. Теорія ринків ресурсів

сурсів, тому вивчається в одному розділі. Пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості, тому вивчаємо його окремо для кожного з основних факторів. Специфіка пропонування обумовлює особливості встановлення рівноваги на окремих ринках. Тому для аналітичних цілей ринок ресурсів розділимо на такі види: ринок праці, ринок капітальних активів (фізичного капіталу), ринок фінансового (позичкового) капіталу, ринок капітальних послуг (орендний), ринок землі (безстрокового активу). Кожен з них має свої характеристики, які розглянемо окремо. Сучасна теорія цих ринків, особливо теорія ринків капіталу, порівняно з іншими мікроекономічними теоріями розроблена досить слабо, що визнається західними економістами.

ПОПИТ НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА

У цьому розділі ми розглянемо, як формується попит на ресурсному ринку, що функціонує як досконало конкурентний. Тут може виникнути дві ситуації. Фірма купує ресурси на конкурентному ринку і продає свою продукцію також на конкурентному ринку. В такому випадку попит на продукцію фірми абсолютно еластичний, вона продає весь її обсяг за однаковою ринковою ціною. Інша ситуація виникає, коли на досконало конкурентному ринку ресурсів покупцем виступає фірма, яка є монополістом або олігополістом на ринку готової продукції. В умовах ринку недосконалої конкуренції фірма продає свої товари, враховуючи спадний характер кривої попиту, тобто збільшення обсягів продажу можливе лише за рахунок зниження ціни продукції.

14.1. Особливості попиту на фактори виробництва

Ринки ресурсів, як і всі інші ринки, регулюються силами попиту і пропонування. Побіжні спостереження показують, що відносно попиту на ресурси тут діють ті ж закономірності, що і для попиту на готову продукцію. Він виступає як спадна функція від ціни ресурсу. Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту на товар або послугу існує обернена залежність. Цей закон справедливий також і для ринку факторів виробництва: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Проте формування попиту на ресурси виробництва зазнає впливу багатьох специфічних факторів, пов'язаних з похідним характером попиту.

Можна виділити три такі особливості.

По-перше, похідний характер попиту на фактори виробництва означає, що він фактично породжується попитом на товари і послуги. Якщо продукція фірми користується стійким попитом, то і попит фірми на відповідні ресурси буде стійким. І навпаки, зі зміною попиту на товар зазнає певних змін і попит фірми на фактори виробництва. Фірма не купить навіть дешевих і ефективних ресурсів, якщо виготовлений за їх участю товар не користується попитом, бо вона купує ресурси лише для виробництва продукції, яка задовольняє попит споживачів і максимізує прибуток.

По-друге, кількість різних видів ресурсів, які купує фірма, залежить від технології, яку фірма вибирає для виробництва продукції. Кожен технологічно ефективний спосіб виробництва вимагає певної комбінації ресурсів, яка дозволяє досягти максимального обсягу випуску продукції.

По-третє, обсяг попиту на кожен з факторів виробництва залежить від

співвідношення його продуктивності і ціни. Як ми знаємо, існує взаємозамінність основних факторів виробництва. Прагнучи мінімізувати витрати виробництва заданого обсягу продукції, фірма може змінювати комбінацію ресурсів, замінюючи дорогий ресурс відносно дешевшим або більш продуктивним.

Все це впливає на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

14.2. Попит фірми на один змінний фактор

Розглянемо, як формується попит на фактори виробництва у короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс F . Приймаючи рішення про купівлю факторів виробництва, фірма повинна визначити, як кількість одиниць ресурсу пов'язана з обсягом виробленого продукту. Пригадаємо, що цей взаємозв'язок показує виробнича функція (розділ 8). Якщо для розширення обсягів випуску фірма додатково залучає лише один фактор виробництва, то весь приріст продукції відносять на рахунок продуктивності змінного фактора.

Теоретичною основою аналізу є закон спадної граничної продуктивності або спадної віддачі. Нагадаємо основні постулати теорії спадної віддачі. Вона виходить з того, що тенденція зменшення продуктивності з'являється не з самого початку розширення виробництва. На низьких обсягах випуску, коли потужності завантажені не повністю, кожна додатково залучена одиниця змінного фактора має зростаючу продуктивність, тобто додає до випуску більше одиниць продукції, ніж попередня. Але на певному рівні випуску, коли фіксовані потужності задіяні повністю, кожна додаткова одиниця змінного

мулою:

(14.3) або як приріст сукупного виторгу від приросту змінного ресурсу на одиницю:

(14.4) Для конкурентної фірми, в якої граничний виторг співпадає з ціною про-

дукції , показник граничної доходності ресурсу приймає вигляд:

(14.5) У такому вигляді його називають ще цінністю граничного продукту

(VМРF ), відповідно можна записати:

ни видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу:

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна незмінна, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і ціною ресурсу:

(14.6)

Зважаючи на тенденцію спадної продуктивності ресурсу, фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу). Вона буде розширювати попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу буде більшою за граничні видатки (ціну). Як тільки фірма виявить, що гранична доходність ресурсу менша за граничні видатки, вона скоротить попит. Отже, прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні:

(14.7) Ці рівняння описують математично правило оптимального використання ресурсу для максимізації прибутку будь-якої фірми.

Правило оптимального використання ресурсів аналогічне правилу максимізації прибутку MR = МС , тільки в даному випадку ми акцентуємо увагу не на випуску продукції, а на видатках на ресурси.

Покажемо на прикладі ринку праці роль продуктивності ресурсу і ціни продукції у визначенні попиту фірми на фактор виробництва. У таблиці 14.1 дано кількість одиниць праці (L) і загальну величину випуску продукції за

годину (TPL) . Нехай ціна продукції Ρ = 2 грн. Ринок готової продукції досконало конкурентний, тому її ціна є незмінною. За одиницю праці прийма-

ємо працю одного найнятого робітника протягом години.

Обчислюємо прирости продукції у фізичних одиницях (колонка 3), сукупний виторг (колонка 4) та граничну доходність ресурсу праця (колонка 5). Отримані дані колонки 5 ілюструють закон спадної граничної доходності

праці : перший робітник дає продукції на суму 12 грн., другий - на

суму 10 грн., третій - 8 грн. і т.д.

Чистий ефект від найму додаткового робітника знаходимо, відрахувавши від граничної доходності праці годинну ставку заробітної плати, яка характеризує ринкову ціну, сплачену фірмою за використання робочої сили протягом одної години.

Зауважимо, що в аналізі ринку праці ми використовуємо поняття реальної заробітної плати, тобто беремо номінальну (грошову) ставку зарплати в умовах незмінності цін на товари і послуги для найманих робітників. Якщо

найнятих робітників повинен мати таку продуктивність за годину, щоб його гранична доходність була рівна ставці зарплати. Гранична доходність попереднього робітника перевищує ставку заробітної плати, а наступний робітник мав би граничну доходність меншу, і не відпрацьовував би своєї зарплати, тому він не буде найнятий за даного рівня ставки зарплати. Зміна ставки визначає кількість найнятих робітників.

Використовуючи дані таблиці 14.1, ми можемо визначити, що за ставки заробітної плати 10 грн. фірма найме тільки двох робітників (їх і 10 грн.), для найму чотирьох робітників потрібно, щоб ставка зарплати зни-

зилася до 6 грн. Якщо ж погодинна оплата праці в результаті конкуренції на ринку впаде до 4 грн., фірма пред'явить попит на 5 робітників. Таким чином, максимізуючи прибуток, конкурентна фірма наймає робітників до точки, де гранична доходність праці дорівнює ставці заробітної плати.

Якщо динаміку граничної доходності праці за даними таблиці 14.1 ми зобразимо графічно (рис. 14.1), то одержимо криву, яка є не чим іншим, як

кривою попиту фірми на працю

(DL ) . Кожна точка на цій кривій показує число робітників, яких найняла б фірма за кожної з можливих ставок заробітної плати.

Тепер змоделюємо ситуацію, коли

фірма продає свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції. Як ми знаємо, і на монопольному, і на олігополістичному ринку, і на ринку монополістичної конкуренції фірми стикаються зі спадною кривою попиту на свою продукцію. Це означає, що фірма змушена знизити ціну, як-

що вона хоче реалізувати більшу кількість продукції.

Перенесемо дані про сукупну і граничну продуктивність праці з таблиці 14.1 в таблицю 14.2, але візьмемо змінний рівень цін на готову продукцію.

28о Частина V. Теорія ринків ресурсів

Зі збільшенням обсягу реалізації ціна спадає від 2 грн. до 1 грн. (колонка 4). В цьому випадку гранична доходність ресурсу також спадає, причому

значно швидше, ніж у конкурентної фірми. У конкурентної фірми спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а в умовах недосконалої конкуренції знижується з двох причин: через зменшен-

ня граничної продуктивності фактора виробництва, а також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску.

Таблиця 14.2 показує, що другий робітник за годину додає до загального обсягу випуску 5 одиниць продукції, які можна продати за 1,8 грн., отже, одержати 9 грн. Але приріст виторгу від використання другого робітника становить лише 7,8 грн. Таким чином, гранична доходність другого робітника буде не 9, а тільки 7,8 грн. (19,8-12,0), тому що частина виторгу

втрачається через продаж продукції, виготовленої першим робітником, за заниженою ціною.

Якби було продано лише 6 одиниць продукції першого робітника за ціною 2 грн., виторг становив би 12 грн. Продавши ж їх за 1,8 грн., фірма одержала тільки 10,8 грн., отже, втрата виторгу від продажу продукції першого робітника становить 1,2 грн. Другий же робітник додає до виторгу 9-1,2=7,8 грн.

Додатковий виторг від використання третього робітника може бути одержаний фірмою тільки за умови встановлення ще нижчої ціни на всю продукцію. Фірма втрачає частину виторгу від продажу продукції попередніх робітників, тому третього робітника становить лише 4,2 грн., а не 6,4 грн. (4x1,6 грн.). Цим пояснюється зменшення додаткового ефекту від найму додаткових робітників. Тому монополія за ставки заробітної плати 10 грн. най-

ме не двох робітників, як конкурентна фірма, а лише одного. А коли ставка зарплати впаде до 6 грн., монополіст найме двох, в той час як конкурентна фірма - чотирьох робітників.

Побудувавши графік граничної доходності робітників за умов досконалої та недосконалої конкуренції (рис. 14.2), ми бачимо, що крива

монополіста спадає більш

стрімко, ніж конкурентної

фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника.

Через швидке падіння ефективності додаткових робітників фірма в умовах недосконало конкурентного ринку слабше реагує на зниження заробітної плати. Цим пояснюється небажання монополіста використовувати більше ресурсів і розширювати виробництво.

Зниження цін на продукцію швидко зменшує масу прибутку, тому монополія за інших рівних умов виробляє менше продукції, ніж фірма в умовах досконалої конкуренції. Якщо монополія або інші структури недосконало конкурентного ринку використовують досягнення технічного прогресу і завдяки цьому знижують витрати на одиницю продукції, то крива попиту на ресурси може не мати розглянутих обмежень.

З проведеного аналізу можемо зробити висновок, що основною детермінантою, яка впливає на обсяг попиту фірми на ресурс, є ціна даного ресурсу, яка відображає його граничну продуктивність. Крім того, на попит фірми впливають інші, нецінові детермінанти, які ведуть до змін самого попиту.

14.3. Зміна попиту фірми на фактор виробництва. Eластичність попиту на ресурс

Розглянувши закономірності та особливості формування попиту на ресурс, з'ясуємо, які чинники спричиняють зміни у попиті, тобто призводять до зміщення кривої попиту фірми на вхідні ресурси.

За умови незмінності ціни ресурсу на положення кривої попиту фірми впливають наступні детермінанти:

>зміна попиту на готову продукцію;

>зміна продуктивності ресурсу;

>зміна цін інших ресурсів.

Розглянемо наслідки дії цих детермінант.

Зміна попиту на готову продукцію передусім впливає на ціну продукту, який виробляє фірма. А оскільки MRP даного ресурсу прямо залежить від продуктивності ресурсу і ціни готової продукції (MRP = МР x Р) , то зміна

споживчого попиту призведе до зміни MRP і зміщення кривої попиту на ресурс в тому ж напрямку. Наприклад, зростання попиту на продукцію матиме наслідком підвищення її ціни. Тоді гранична доходність ресурсу також підвищиться, в результаті фірмі вигідно буде за незмінної ціни ресурсу (w0 ) збільшити попит на даний ресурс, розширити виробництво. Крива

попиту D1 зміститься праворуч в положення D2 (рис. 14.3). І навпаки, якщо попит на готову продукцію фірми впаде, її ціна також впаде, відповідно знизиться гранична доходність вхідного ресурсу, фірма скоротить виробництво і попит на ресурс. Крива попиту на ресурс зміститься ліворуч.

змінного рівня заробітної плати вигідність додаткового робітника для фірми значно зросте. Більш за те, заробітна плата може зростати тими ж темпами, що і продуктивність праці, все одно чистий ефект зростає, тому що ставку заробітної плати визначає рівень продуктивності останнього з найнятих, граничного робітника, який має найнижчу продуктивність. Всі попередні робітники подвоять свою значно вищу граничну продуктивність. Зрозуміло, що фірмі вигідно збільшити кількість найнятих робітників.

Зміна цін інших ресурсів має різні наслідки в залежності від того, чи будуть відповідні ресурси взаємозамінними, чи взаємо доповнюваними.

Якщо ресурси взаємозамінні, як праця і капітал, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни і ефект обсягу випуску. Сукупна дія цих ефектів і визначить кінцевий вплив на зміну в попиті фірми, напрямок зміщення кривої попиту на відповідний ресурс.

Розглянемо на прикладі, як вплине зниження ціни устаткування на попит на працю. Зі зниженням ціни устаткування (за незмінної ставки зарплати) капітал стане відносно дешевшим. Прагнучи мінімізації витрат, фірма буде купувати менше праці і більше капіталу. Тут діє ефект заміни, він знижує попит на працю. Але зниження ціни устаткування зменшить сукупні витрати фірми на випуск продукції в цілому. Зниження середніх сукупних витрат робить вигідним розширення виробництва: за даними ринковими цінами на готову продукцію її прибутковість зростає. Розширення обсягу випуску продукції супроводжується зростанням попиту фірми на всі ресурси, в тому числі і на працю, - тут діє ефект обсягу випуску, він спричиняє зростання попиту на працю.

Отже, ефект заміни і ефект обсягу випуску діють в протилежних напрямках - один знижує, а другий підвищує попит на працю. Кінцевий результат дії обох ефектів буде залежати від відносних величин цих протилежних ефе-

ктів. Якщо переважає ефект заміни, то зниження ціни на один з факторів призведе до зменшення попиту на інший взаємозамінний фактор. Якщо ж переважає ефект обсягу випуску, то зміна ціни одного фактора викликає протилежну тенденцію у попиті на взаємозамінний фактор.

Якщо ресурси є взаємодоповнюваними, наприклад, на кожен неавтоматизований верстат потрібен один робітник, то зміна ціни одного з ресурсів не викликає ефекту заміни, тому що обидва ресурси повинні застосовуватись у фіксованих пропорціях. Але тут діє ефект обсягу випуску. Зі зниженням ціни верстата сукупні витрати зменшуються, обсяг виробництва буде вигідно збільшити, тому фірма збільшить попит як на один, так і на другий фактор. І навпаки, підвищення ціни одного з ресурсів веде до зменшення попиту на інший, що є його доповнювачем. Отже, для взаємодоповнюваних ресурсів ефект обсягу випуску викликає різноспрямовані зміни у попиті на ресурс по відношенню до зміни ціни іншого ресурсу. Підвищення ціни одного ресурсу має наслідком зменшення попиту на інший і відповідне зміщення кривої попиту ліворуч; зниження ціни одного ресурсу підвищує попит на інший, крива попиту на нього зміщується праворуч.

Тепер розглянемо чутливість виробників до зміни ціни самого змінного ресурсу, тобто цінову еластичність попиту па ресурс. На показник еластичності попиту на будь-який ресурс впливають наступні фактори:

>коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу;

>здатність ресурсів до взаємозаміни;

>еластичність попиту на готову продукцію;

>питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми.

Якщо гранична продуктивність з залученням додаткових одиниць ресур-

су спадає повільно, тобто коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу низький, то гранична доходність ресурсу, отже, і крива попиту на ресурс буде знижуватись повільно, попит матиме тенденцію до високої еластичності. Незначне зниження ціни ресурсу спричиняє відносно велике зростання обсягу попиту на ресурс. Якщо ж показник граничної продуктивності різко спадає, то гранична доходність і крива MRP також стрімко спадають, тобто попит на ресурс нееластичний. Навіть значне зниження ціни ресурсу суттєво не збільшить обсягу попиту на нього.

Важливим фактором еластичності є здатність ресурсів до взаємозаміни.

Чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього. Прикладом високої взаємозамінності можуть бути різні види деревини, яка застосовується у виробництві меблів. Якщо ціна на один з видів деревини підвищиться, то виробник легко замінить її рівноцінною з точки зору споживчих якостей іншою деревиною. Зрозуміло, що еластичність попиту на різні види деревини як матеріал для меблів дуже висока. Але, наприклад, боксити