ВИСНОВКИ

14О Частина III. Виробництво і пропонування на конкурентному ринку

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Дайте характеристику організаційних форм підприємницької діяльності. Визначте переваги та недоліки кожної форми.

2. Дайте характеристику основних теоретичних концепцій витрат і прибутків. Як пояснює природу витрат і прибутку сучасна мікроекономіка?

Задача 1.

Фермерське господарство має намір виростити і зібрати 500 τ картоплі за сезон. Йому запропоновані декілька технологічних проектів виробництва бажаної кількості.

1.Визначте технологічно ефективні способи виробництва.

2.Визначте економічно ефективний спосіб виробництва, якщо ціна одиниці праці становить 10 грн., одиниці техніки - 50 грн., одиниці добрив - 3 грн., одиниця землі - 20 грн.

Задача 2.

Для випуску 346 виробів за робочий день фірма може застосувати такі варіанти технологічно ефективних способів виробництва:

Ціна одиниці праці 2 грн., ціна одиниці капіталу 3 грн.

1.Визначте економічно ефективний спосіб виробництва;

2.Чи зміниться вибір фірмою технології, якщо ціна одиниці капіталу знизиться до 1 грн. ? Яку саме комбінацію праці і капіталу вибере фірма?

Задача 3.

Пан Скороход працював менеджером у державній друкарні і отримував 24 тис. грн. заробітної плати на рік, але вирішив заснувати власну друкарню. Річна оренда приміщення обійшлася йому у 32 тис. грн., оренда обладнання - 64 тис. грн. Для оплати ліцензії він був змушений зняти 1000 грн. з власного строкового рахунку в "Приватбанку" у 20 тис. грн., на які нараховувалось 20% річних. Витрати на сировину та матеріали становили 10 тис. грн. на рік. Очікуваний річний виторг від надання друкарських послуг становить 200 тис. грн.

Визначте величини бухгалтерського та економічного прибутку підприємця і поясніть, чи було доцільним його рішення щодо заснування власного бізнесу.

142 Частина III. Виробництво і пропонування на конкурентному ринку

тора за незмінних інших, фірма може дослідити, наскільки зростає і чи зростає взагалі обсяг виробництва протягом якогось періоду (години, тижня, тощо). Обсяг випуску розглядають як результат продуктивності змінного фактора. Внесок змінного фактора у виробничий процес обчислюють у показниках сукупного, середнього та граничного продуктів у фізичних одиницях.

Сукупний фізичний продукт, або сумарна продуктивність

змінного фактора \ТР), - це загальна кількість продукції, виробленої всіма одиницями змінного фактора в умовах незмінності інших факторів. Сукупний продукт розглядається як потік продукції за певний період часу.

Граничний фізичний продукт, або гранична продуктивність

змінного фактора (МР), - це приріст сукупного продукту, або додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора. Гранична продуктивність обчислюється подібно до показника граничної корисності:

Середній фізичний продукт або середня продуктивність змін-

ного фактора (МР), - це кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора. Обчислюється за формулою:

Проаналізуємо за допомогою числового прикладу випадок, коли фірма нарощує обсяги виробництва, збільшуючи лише кількість праці (L), яка є змінним фактором, за незмінних обсягів капіталу. Тут ми абстрагуємось від того факту, що для виробництва додаткової продукції потрібно збільшити ще й кількість сировини, палива тощо.

Залежність між кількістю праці і показниками продуктивності в фізичних одиницях характеризують дані таблиці 8.1. Обсяг капіталу фіксований на рівні 10 одиниць (колонка 2), а обсяги праці змінюються від 0 до 10 одиниць (колонка 1). Показники сукупного обсягу продукції {TPL) наведені в колонці 3. їх динаміка виявляє залежність сукупного продукту від змінного фактора виробництва. Якщо кількість змінного фактора дорівнює нулю, то обсяг продукції також дорівнює нулю. В міру залучення у виробництво все більшого числа робітників сукупний обсяг продукції зростає і досягає максимального значення (120 одиниць), коли на фірмі працюють 9 робітників, а далі, з наймом десятого робітника, сукупний обсяг випуску починає скорочуватись. Додатковий робітник більше не додає продукції і навіть гальмує виробництво.

У таблиці 8.1 також наведені розрахунки граничної (МР1 )та середньої

Розділ 8. Обмеження виробника. Продуктивність ресурсів 143 і витрати виробництва у короткостроковому періоді

продуктивності праці. Граничний продукт змінного фактора (колонка 4) спочатку зростає. Найбільше продукції додає третій робітник, його ЗО, але, починаючи з четвертого, гранична продуктивність кожного наступ-

ного робітника спадає. Середня продуктивність (колонка 5) має подібну динаміку, але зміни відбуваються повільніше.

За даними таблиці побудовано графіки функцій сукупного, середнього та граничного продуктів праці (рис. 8.1).

Конфігурація кривої сукупного продукту (рис.8.1 а) ілюструє нерівномірність приростів випуску продукції. Початкова опуклість функції донизу показує, що до точки В обсяг продукції зростає швидше, ніж обсяги ресурсу. Праворуч від точки В крива стає опуклою вгору - це означає, що зростання обсягу випуску уповільнюється з кожною додатково залученою у виробництво одиницею праці. Таким чином, до точки В діє закон зростаючоїграничної продуктивності, після неї починає проявлятись закон спадної віддачі.

Найбільш виразно ці закони відображає крива граничного продукту праці

. Динаміка граничного продукту проходить дві стадії: за низьких обсягів використання змінного фактора гранична продуктивність додатна і зростає, а за високих - додатна, але зменшується. На обох цих стадіях сукупний продукт зростає, досягаючи максимуму, коли тобто крива

144 Частина III. Виробництво ι пропонування на конкурентному ринку

на визначити величини граничного і середнього продуктів. Так, в точці А

початку координат до даної точки А . В точці С встановлюється рівність між граничною і середньою продуктивністю, оскільки тут промінь від початку координат є одночасно дотичною, яка показує нахил кривої TPL . В точці

С

За шкалою рис. 8.1 а) можна обчислити величини цих показників

20, що відповідає їх значенням у точці С" на графіку 8.1 б), де криві перетинаються.

У точці перетину досягається найефективніше використання змінного ресурсу, оскільки криві перетинаються у максимальному значенні

середньої

продуктивності.

Для аналізу ефективності використання ресурсів враховують таку властивість показників: якщо гранична продуктивність вища за

середню, то нарощування змінного фактора супроводжується зростанням продуктивності (крива висхідна), а якщо гранична продуктивність ни-

жча за середню, то зі збільшенням змінного фактора середня продуктивність спадає (обидві криві спадні).

Якщо врахувати динаміку всіх показників продуктивності за умови нарощування використання змінного фактора, то можна виділити чотири,

стадії розвитку виробництва:

>н а першій стадії всі показники зростають, всі криві

є висхідними до точок

Уна третій стадії зростає лише сукупний продукт а

спадають;

>на четвертій - спадають всі показники (праворуч від точок ).

Зауважимо, що на графіку відрізки всіх кривих праворуч від точок .

нанесено пунктиром, - за цими точками виробництво стає неефективним, і обсяг ресурсів після дев'ятої одиниці не входить у виробничу функцію, оскільки технологічно ефективний спосіб виробництва виключає можливість від'ємної граничної продуктивності.

Закон спадної віддачі, як правило, діє в межах певної технології, тобто у короткостроковому періоді. Зміна технології може спричинити рух кривої сукупного продукту вгору, коли за тієї ж самої кількості ресурсів можна одержати більше продукції.

Ефект технологічного вдосконалення ілюструє рис. 8.2. Він показує, що загальний обсяг продукції за тих самих затрат вхідних ресурсів зростає, відбувається переміщення точки максимуму від А до В і С . Зміщення кривих сукупної продуктивності приховує наявність спадної віддачі, створює враження, що у довгостроковому періоді закон не діє. Проте конфігурація кривих свідчить, що він проявляється на кожному технологічному рівні.

Спадна продуктивність змінного фактора визначає динаміку корот-

146 Частина Ш. Виробництво і пропонування на конкурентному ринку

кострокових витрат виробництва, до розгляду яких ми переходимо в наступному параграфі.

8.2.Витрати виробництва

укороткостроковому періоді

Для прийняття фірмою рішення про оптимальний випуск продукції найважливіше значення має вивчення залежності між обсягами випуску і витратами виробництва.

Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат - постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями.

Перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий — аналізу витрат на одиницю продукції.

Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними

змінюється зі зміною обсягів випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов'язання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. До постійних витрат відносять також всі неявні витрати.

Змінні витрати (VC) - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До цього типу витрат відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників. Змінні витрати можуть бути представлені як:

Відмінність постійних і змінних витрат має суттєве практичне значення для фірми. Змінні витрати підприємець може контролювати. Зважаючи на ринкову ситуацію, він може збільшувати або зменшувати обсяги виробництва, що відповідно вплине і на витрати. Постійні ж витрати у короткостроковому періоді не піддаються контролю, вони є обов'язковими і повинні бути оплачені, незалежно від того, виробляє фірма продукцію чи ні. За нульового обсягу виробництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам фірми.

Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції.

До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчис-

148 Частина III. Виробництво і пропонування на конкурентному ринку

Граничні витрати (колонка 7) обчислюємо за формулою Перший робітник додає 10 одиниць продукції, витрати фірми на його заробітну плату - 100 грн. Отже, Другий робітник додає до витрат величину своєї заробітної плати, а до випуску продукції 30-10=20 одиниць. Додаткові витрати фірми на одиницю продукції другого робітника становлять: 600)/(30-10)=5. Аналогічно: граничні витрати на додаткову продукцію третього робітника становлять 3,3 грн. і т.д. В останніх трьох колонках таблиці обчислені середні витрати виробництва. Значення граничних витрат МС ми записуємо між рядками, щоб підкреслити, що це прирости витрат.

Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки вона дозволяє точно визначити динаміку витрат, які фірма зацікавлена контролювати. Граничні витрати показують величину витрат, які понесе фірма на виробництво останньої одиниці продукції, або які вона може зекономити, якщо скоротить виробництво на одиницю. Показники середніх витрат такої точної інформації не надають.

Наприклад, за таблицею 8.2 ми можемо визначити, що на виробництво 60

означає, що, відмовившись від 60-ї одиниці, фірма зекономить 13,3 грн. Насправді виробництво 60-ї одиниці додає лише 3,3 грн. до сукупних витрат,

що показує значення граничних витрат, отже, у разі скорочення виробництва до 59 одиниць фірма зменшить витрати тільки на 3,3 грн.

Рішення діючої фірми про обсяги виробництва носять, як правило, граничний характер, тобто менеджери вирішують, на скільки одиниць зменшити або збільшити попередні обсяги випуску. Граничні витрати якраз і відображають зміни у витратах, які відбуваються зі зміною обсягу випуску, що важливо для визначення прибутковості виробництва.

Криві витрат виробництва на

ці зображені на рис. 8.3. а). Графік показує, крива постійних витрат FC має вигляд горизонтальної лінії, крива змінних витрат VC - це крива сукупних витрат ТС , зміщена паралельно вниз на величину постійних витрат. Крива сукупних витрат ТС графічно визначається додаванням значень кривої FC до кривої VC. Відстань по вертикалі між кривими FC і ТС показує значення змінних витрат, а відстань по вер-

Зв'язок між динамікою продуктивності факторів виробництва і витрат обернений: гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, досягає максимуму, а згодом - на вищих обсягах випуску - спадає, тоді як прирости витрат, навпаки,

на низьких обсягах мають спадний характер (це показує опуклість кривих вгору), а на вищих - зростаючий (опуклість кривих донизу).

Графіки граничних та середніх витрат (рис. 8.3 б) ілюструють цей закон

150 Частина ПІ. Виробництво і пропонування на конкурентному ринку

більш виразно. Граничні витрати спадають приблизно до обсягу 45 одиниць, у точці Ь' набувають мінімального значення, після чого стрімко зростають. З деяким відставанням цю ж динаміку виказують середні витрати. Якщо узагальнити цю тенденцію з точки зору витрат, то можна сказати, що на першому етапі діє закон спадних граничних витрат, а на другому - закон зростаючих граничних витрат.

Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) обумовлює U - подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді.

Приймаючи до уваги величини показників середніх витрат виробництва, можна виділити три стадії виробництва:

> на першій стадії (до точки а') середні витрати (ATC,AVC) спадають;

>на другій (до точки с) - АТС спадають, a AVC вже зростають;

>на третій (праворуч від точки - всі показники зростають. Зменшення виробництва до нуля викликає зростання всіх середніх витрат

до нескінченності, оскільки Q, що прямує до нуля, в їх показниках знаходиться у знаменнику.

Між кривими А ТС , AVC і МС існує характерний геометричний зв'язок: коли крива граничних витрат розташована нижче кривих середніх витрат, то середні витрати спадають, а коли значення МС перевищують значення А ТС і A VC , то середні витрати зростають, криві середніх витрат стають висхідними. Отже, крива МС перетинає криві середніх витрат в точках, які відповідають мінімальним значенням АТС і A VC (точки . Подібної залежності не

існує між кривими AFC і МС , вони не пов'язані між собою.

Обернений зв'язок між продуктивністю факторів виробництва і динамікою витрат наглядно демонструє рис. 8.4, де зображені типові криві. Ми бачимо, що криві граничних витрат. МС і середніх змінних витрат AVC є дзеркальним відображенням кри-

вих граничної і середньої продуктивності змінного фактора Гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, на вищих - спадає, а прирости витрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер, а на вищих - збільшуються. Максимум граничної продуктивності змінного фактора відповідає мінімуму граничних витрат (точки, а максимум середньої продуктивності відповідає мінімуму середніх змінних витрат (точки і. Таку саму картину можна одержати, зобразивши криві ТР та ТС і VC, в чому ви можете переконатися самостійно.

ницю продукції, одержану від залучення у виробництво ще одної одиниці змінного ресурсу.

Зі зміною умов формування витрат (цін ресурсів або технології) криві

всі зміни, оскільки включають всі види витрат.

Якби у виробництво була впроваджена нова ефективна технологія, то в результаті знизились би всі показники витрат, тоді всі криві витрат змістились би на графіку вниз.

Тепер розглянемо, які тенденції проявляються у взаємозв'язку витрат і обсягів випуску, якщо всі фактори виробництва будуть змінними, тобто у довгостроковому періоді.

•