• кров, що виливається, приводить до стискання легені і розвитку дихальної недостатності.

• Клінічна картина

Скарги:

• біль у грудній клітці на боці ураження;

• задишка;

• загальна слабкість.

Об’єктивні прояви:

• огляд:

• стан тяжкий;

• шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом;

• тахіпное;

• пальпація:

• болючість у місці травми;

• тахікардія;

• зниження артеріального тиску (залежить від швидкості та ступеня крововтрати);

• перкусія:

• притуплення перкуторного звуку на боці ураження, починаючи з нижніх відділів грудної клітки;

• рівень притуплення визначається об’ємом гемотораксу (гемоторакс до 200 мл клінічно і рентгенологічно не визначається);

• аускультація:

• ослаблення дихання або його відсутність на боці ураження при тотальному гемотораксі.

Діагностика

Лабораторні дані: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості еритроцитів.

Інструментальні методи дослідження:

• рентгеноскопія (рентгенографія) органів грудної клітки стоячи – повне або часткове затемнення легеневого поля із косим або горизонтальним рівнем рідини, зсув середостіння у здоровий бік;

• при діагностичній пункції плевральної порожнини – кров;

• для діагностики кровотечі, що триває, використовують пробу Ревілуа – Грегуара: отриману при пункції плевральної порожнини кров вміщують у суху пробірку і стежать за її згортанням. Якщо кров не згортається, то кровотеча зупинилася, при кровотечі, що триває, кров згортається протягом 10 хвилин.

Лікування

• стандартна консервативна гемостатична терапія кровотеч;

• при зупиненій кровотечі – пункція плевральної порожнини в V – VI міжребер’ї по середній пахвовій лінії та евакуація крові до повного розправлення легені (контроль здійснюється рентгенологічно);

• при кровотечі, що триває, показане оперативне лікування – торакотомії, зупинка кровотечі, дренування плевральної порожнини.

Пневмоторакс – скупчення повітря у плевральній порожнині.

Класифікація пневмотораксу:

1.Відкритий – при диханні повітря через рановий канал і в зворотному напрямку вільно переміщується із зовнішнього середовища у плевральну порожнину.

2. Закритий – у плевральну порожнину повітря потрапляє одномоментно і в невеликій кількості.

3.Клапанний (напружений) – при кожному вдиху повітря потрапляє у плевральну порожнину, а при видиху не виходить і, поступово накопичуючись, стискає легеню і зміщує органи середостіння у здоровий бік, при цьому виникають порушення дихання і кровообігу.

Клінічні прояви

Скарги:

• біль у грудній клітці, задишка.

Об’єктивні прояви:

• огляд:

• стан важкий;

• блідість, у важких випадках – синюшність шкірних покривів, при клапанному - ціаноз;

• задишка, наростаюча дихальна недостатність при клапанному пневмотораксі;

• підшкірна емфізема при клапанному пневмотораксі;

• пальпація:

• болючість у місці ушкодження;

• прискорення пульсу;

• перкусія:

• голосний тимпанічний звук на боці ураження;

• аускультація:

• ослаблення везикулярного дихання або відсутність дихальних шумів на боці ураження;

• зниження АТ (найбільш виражене при клапанному пневмотораксі).

Інструментальна діагностика:

• рентгеноскопія (рентгенографія) органів грудної клітки – вільне повітря в плевральній порожнині, підтискання тканини легені до кореня, сплощення або прогин униз купола діафрагми, при клапанному пневмотораксі – зсув середостіння у здоровий бік.