Глава №7

Вчення про групи крові та резус-фактор. Методи визначення.

Мета: вміти визначати групи крові та резус-фактор.

Група крові людини є генетично зумовленою біологічною ознакою й визначається тим набором антигенів, які є у формених елементах крові та білках плазми даного індивіда. Вивченням груп крові, що є часткою антигенного диференціювання організму людини, займається наука ізосерологія.

На цей час вже відомо понад 300 різних антигенів, які утворюють кілька десятків антигенних систем. Комбінація цих антигенів у різних людей створює понад 1,5 млн. груп крові. Однак нині поняття "група крові", яким користуються в клінічній практиці, включає лише еритроцитні антигени системи АВО і резус через те, що ці аглютиногени найактивніші та є найчастішою причиною несумісності під час гемотрансфузій.

Ізосерологічні властивості крові визначаються наявністю аглютиногенів у еритроцитах і аглютинінів у плазмі крові. У разі взаємодії однойменних аглютиногенів еритроцитів із аглютинінами плазми (або сироватки) відбувається склеювання еритроцитів, тобто реакція ізогемаглютинації.

На підставі цих даних виділено групи крові:

I - 0(1) - еритроцити не містять аглютиногенів (0). У сироватці крові містяться обидва аглютиніни - і.

II - А(П) - еритроцити містять аглютиноген А, у сироватці крові є аглютинін .

III - В (III) - еритроцити містять аглютиноген В, сироватка крові - аглютинін .

IV - АВ (ІV) - еритроцити містять аглютиногени А і В, у сироватці крові аглютиніни відсутні (0).

Методи визначення груп крові:

• за допомогою простої реакції стандартних сироваток;

• за допомогою подвійної реакції зі стандартними відмитими еритроцитами;

• за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.

1.За допомогою простої реакції

Найчастіше використовується сироваточний метод, тому що не потребує спеціального обладнання, сироватки можуть зберігатися довгий час. На спеціальну тарілку, яка має окремі сектори позначені відповідно групам крові, за допомогою піпетки наносять велику краплю сироватки двох серій - 0(І), А(П), В(ІП) груп та сироватку АВ (IV) групи для контролю. Подушечку пальця пацієнта обробляють спиртом і проколюють шкіру скарифікатором. Першу краплю крові знімають марлевою кулькою, наступні - різними кутками предметного скельця наносять послідовно в краплю сироватки і ретельно розмішують. Крапля крові, що наноситься, має бути в 5—10 разів меншою від краплі сироватки. Потім шляхом погойдування тарілки ретельно перемішують кров із сироваткою. Спочатку оцінюють результат реакції через 3хв., після чого додають краплю ізотонічного розчину натрію хлориду, знову змішують шляхом погойдування тарілки і через 5 хв. проводять кінцеву оцінку реакції аглютинації. Якщо реакція ізогемаглютинації позитивна, склеєні пластівці еритроцитів не розділяються в разі додавання ізотонічного розчину натрію хлориду і перемішування. Якщо реакція негативна, краплі сироватки прозорі, пластівці еритроцитів відсутні. Якщо сироватки 0(І), А(П), В(ІП) груп крові дають позитивну реакцію в обох сироватках, кров належить до АВ(ІV) групи (із сироваткою цієї групи аглютинації не може бути). Якщо всі 3 сироватки в обох серіях не дають реакції аглютинації, досліджувана кров є 0(І) групи. Якщо реакція ізогемаглютинації негативна із сироваткою А(ІІ) групи обох серій і позитивна із сироваткою 0(1) і В(ІП) груп, досліджувана кров є А(П) групи. У разі позитивної реакції ізогемаглютинації із сироваткою 0(І) і А(П) груп і негативної із сироваткою В(ІП), в обох серіях кров є В(Ш) групи.

Поява інших комбінацій є помилковою, тому визначення групи крові слід повторити. Ця реакція проводиться при кімнатній температурі 15 – 28ºС. Слід відзначити, що з метою запобігання помилок, сироватки мають різний колір: першої групи – безбарвна, другої – синій, третьої – червоний, четвертої – жовтий.