2. Стадія іі – збудження.

Починається з моменту втрати свідомості.

Клініка стадії збудження:

• рухове занепокоєння і мовне збудження;

• порушення ритму дихання;

• підвищується артеріальний тиск;

• частішає пульс;

• зіниці розширені, реакція на світло збережена;

• підвищується м’язовий тонус і всі рефлекси;

• можливо блювання і фібриляція шлуночків.

3.Стадія ІІІ – хірургічна.

Клініка хірургічної стадії по рівнях:

• ІІІı – рівень руху очних яблук або поверхневий наркоз. Характеризується настанням спокійного сну на тлі глибокого та рівномірного дихання:

• зіниці звужуються, реакція на світло збережена;

• очні яблука роблять повільні колоподібні рухи або фіксовані ексцентрично;

• збережені рогівкові і глотково – гортанний рефлекси (що перешкоджає інкубації трахеї);

• артеріальний тиск і пульс наближаються до вихідних величин;

• м’язовий тонус збережений;

• відсутня реакція на слабкі больові подразники, але викликаються відповідні рухові та вегетативні реакції на сильний біль.

• ІІІıı- рівень рогівкового рефлексу або виражений наркоз (можливе виконання більшості операцій). Характеризується фіксацією очних яблук:

• подальше ослаблення рефлекторної активності у відповідь на болючі подразники;

• очні яблука розташовані центрально, нерухомо;

• зіниці вузькі, слабко реагують на світло;

• рогівка волога;

• гортанний і глотковий рефлекси відсутні;

• рогівковий рефлекс зникає до кінця другого рівня;

• дихання рівне, глибоке;

• артеріальний тиск і пульс у межах вихідних показників;

• м’язовий тонус знижений.

• ІІІııı – рівень розширення зіниць, або глибокий наркоз. Починає проявлятися токсична дія ефіру на організм:

• очні яблука фіксовані центрально;

• зіниці розширюються до кінця цього рівня, не реагують на світло;

• рогівка суха;

• настає виражена релаксація м’язів, у т.ч. дихальних;

• вдих триваліший за видих;

• дихання часте, поверхневе, іноді парадоксальне, забезпечується в основному рухом діафрагми;

• пульс частішає;

• артеріальний тиск знижується;

• знижується м’язовий тонус;

• зберігається реакція на розтягування сфінктера прямої кишки.

• ІІІıv – рівень діафрагмального дихання або передозування. Зіниці розширені, відсутня реакція на світло:

• очні яблука м’які;

• рогівка суха, тьмяна4;

• параліч міжреберних м’язів;

• низький АТ;

• пульс ниткоподібний, слабкий;

• ціаноз;

• параліч сфінктерів.

4. Стадія іv – пробудження.

Відбувається через 15 – 20 хвилин (в середньому) після припинення подачі анестетика. Цей період є повторенням пройдених стадій у зворотному порядку, але межі між стадіями нечіткі, менше виражена стадія збудження. Після глибокого наркозу настає вторинний сон, що може тривати кілька годин.

NB! Навіть після відновлення свідомості хворий протягом кількох годин має потребу в інтенсивному нагляді і контролі.

Загальна анестезія з інтубацією трахеї і штучною вентиляцією легень (ШВЛ) показана при виконанні порожнинних оперативних утручань, при операціях на ділянці лицьового черепа, на гортані і трахеї, при не порожнинних утручаннях тривалістю більше 1-1,5 години, якщо мається хитлива компенсація гемодинамічних і дихальних розладів, при наявності ознак декомпенсації систем подиху і кровообігу при обсязі оперативного втручання, оцінюваного в 2 і більше балів.

Вибір конкретного методу анестезії визначається, насамперед, станом водно-електролітного балансу і серцево-судинної системи. Зокрема, одномоментне введення великих доз дроперидолу (нейролептаналгезія), навіть при проведенні планової анестезії нерідко обумовлює розвиток вираженої артеріальної гіпотензії за рахунок його -адреноблокуючої дії. При наявності ж явної чи схованої гіповолемії (перитоніт, кишкова непрохідність, крововтрата, важка травма чи поранення і т.п.) небезпека зриву компенсаторних реакцій чи збільшення системних розладів особливо велика. Тому нейролептаналгезія може бути застосована лише після усунення невідповідності між ємністю судинного русла й обсягом циркулюючої крові, а також при відсутності вираженої міокардіальної слабкості. Те ж саме відноситься і до анестезії, що припускає використання гангліоблокаторов. У подібних випадках перевагу варто віддавати атаралгезії й іншим методам, що не викликають кардіодепресії та різкого зниження судинного тонусу.

Загальна анестезія зі збереженням спонтанного подиху може бути застосована при не порожнинних операціях, особливо на кінцівках, хірургічній обробці опікових поверхонь і великих перев'язок тривалістю до 2,5-3 годин. При наявності ознак хитливої компенсації гемодинамічних і дихальних розладів тривалість такої анестезії повинна складати не більш 1-1,5 год. Це в однаковій мірі відноситься як до інгаляційного, так і неінгаляційної анестезії.

Анестезію ефіром не рекомендують застосовувати при захворюваннях легень, що супроводжуються бронхоспастичним синдромом, діабеті, гіпертиреозі, важких захворюваннях печінки і нирок. Протипоказаннями до анестезії фторотаном служать захворювання печінки, велика некомпенсована крововтрата і виражена серцево-судинна недостатність. Кетамін не показаний хворим із гіпертонічною хворобою 2-3 стадії, при епілепсії, психомоторному порушенні, внутрічерепній гіпертензії.

Тести

1.Який із нижче перерахованих препаратів є одночасно і анестезуючим і аналгезуючим?

А –Тіопентал натрію.

Б –Сибазон.

В –Пропофол.

Г –Кетамін.

Д –Натрію оксибутират.

2. На якій стадії наркозу (за Гведелом – Жоровим) починає проявлятися токсична дія ефіру на організм?

А – І стадія.

Б – ІІ стадія.

В – ІІІ2 стадія.

Г – ІІІ3 стадія.

Д – ІV стадія.

3. Який із нижче перерахованих препаратів метаболізується до CO₂ H₂O в організмі і практично нетоксичний?

А – Закис азоту.

Б – Натрію оксибутират.

В – Кетамін.

Г – Пропофол.

Д – Фентаніл.

4. Що необхідно зробити для попередження регургітації в ургентного хворого?

А – Поставити очисну клізму.

Б – Ввести препарати, що підсилюють перистальтику кишечнику.

В – Поставити товстий шлунковий зонд.

Г – Укласти на операційний стіл з опущеним головним кінцем.

Д –Під час вступного наркозу асистент повинен натиснути пацієнтові на епігастральну ділянку.

5. Хвора, 68 років, перенесла хірургічне втручання, яке тривало 2,5 години в умовах наркозу закисом азоту. Що необхідно зробити після проведення наркозу закисом азоту для профілактики дифузійної гіпоксії?

А – Забезпечити ранню активацію хворої.

Б – Зробити гемотрансфузію.

В – Застосувати кардіотоніки.

Г – Протягом 4 – 5хв. продовжити подачу кисню.

Д – Накласти венозні джгути на кінцівки.

6. Хвора, 53 роки, готується до проведення хірургічного втручання у плановому порядку під загальним знеболюванням. За скільки годин до операції слід заборонити прийом їжі?

А – 2 – 3

Б – 5 – 6

В – 10 –12

Г – 16 – 20

Д – 24 – 48

Правильні відповіді: 1 – Г; 2-Г; 3 – Б; 4 –В; 5 – Г, 6 –В.