Сучасні організації вільнодумства

Сучасне вільнодумство у своїй роботі використовує віковий досвід полеміки з релігією, пропаганди наукових знань та світогляду. Докорінно змінились і форми полеміки. Основною тенденцією в діяльності організацій вільнодумців є пропаганда гуманізму (секулярний, етичний, еволюційний, натуралістичний гуманізм).

Так, Всесвітній союз вільнодумців (заснований у 1880 р.), згідно зі своїм статутом, полемізує з питань догматики та моралі, політичного клерикалізму, виступає за раціоналістичний світогляд, свободу совісті, відокремлення церкви від держави.

Міжнародний гуманістичний і стичний союз (МГЕС), заснований у 1952 році (штаб-квартира у голландському містечку Утрехті), має філіали більш ніж у 30 країнах, світу. В його діяльності беруть активну участь відомі вчені, лауреати Нобелівської премії, діячі культури, літератори і філософи (Г. Грін, У. Куайн, А. Аєрт). У роботі цього союзу можна виділити два напрями. Перший - розробка етики гуманізму на основі застосування наукової методології для критичних досліджень і оцінки найновіших релігійних уявлень та боротьби проти клерикалізму. Другий напрям - широка та інтенсивна просвітницька діяльність. МГЕС видає у США часопис «Вільне дослідження», через часопис «Скептичний дослідник» критикує астрологію, парапсихологію, деструктивні культи. Для пропагування ідей МГЕС створено спеціальне видавництво «Прометей». Відомі такі його видання, як «Заборонений плід». «Етика гуманізму», «Трансцендентна спокуса», «Критика паранормальних явищ», «життя без релігії», «Гуманістична альтернатива», «Довідник скептика з парапсихології».

На XI Міжнародному конгресі МГЕС було проголошено, що зараз у Європі відбувається глибока гуманістична революція, пов'язана із секуляризацією суспільства, домінуванням наукового світогляду, який стає основою глобальної етики світової спільноти.

Відомим серед вільнодумчих організацій є Комітет із секулярного гуманізму, на базі якого у 1984 році була створена міжнародна Академія гуманізму. Вона займається дослідженням походження та історії релігії, всебічним аналізом гуманістичної етичної думки минулого, захистом і пропагандою наукових теорій, розв'язанням актуальних проблем людства.

Як бачимо, теза про незаперечну роль релігії у формуванні духовності й моралі доповнюється сьогодні ідеалами світського гуманізму, вільнодумства і атеїзму, які в постійному і толерантному діалозі повинні йти в майбутнє.

Світове релігієзнавство минуле століття розглядає віком відходу від релігії, віком агностицизму і невір'я. Мабуть, слід розкривати причини і механізми цієї світоглядної тенденції, але зауважимо, що при описанні її майже не використовується звичний для нас філософський термін атеїзм.

В чому ж полягає сутність атеїзму? Термін вживається для характеристики таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприродного. Впродовж історії зміст поняття атеїзм змінювався й був пов'язаний не лише з еволюцією релігії, а насамперед із розвитком виробництва, вдосконаленням суспільних відносин, розвитком наукового пізнання взагалі. Історичний розвиток атеїзму відображає звільнення людини від панування над нею стихійних сил природи і суспільства. Атеїзм, як вважає вітчизняний релігієзнавець А.М. Колодний, нетотожний різним формам критики релігії, хоча в минулому подеколи й був пов'язаний із ними Водночас атеїзм не тотожний і антитеїзму хоч таке ототожнення і домінує нині в теоретичній і громадській думці. Якщо він і супутником релігії, то не тому що без неї не може існувати, а тому що витлумачує ті ж, що й вона, проблеми взаємодії людини і світу Звужене витлумачення атеїзму розгляд його лише як антитеїзму зумовлений підходом до нього не як до певної світоглядної позиції а спробами визначити його, виходячи з етимологічного змісту самого слова «атеїзм». Але такий підхід не є науково обґрунтованим, Ви веде до пояснення поняття не на основі позначуваного ним явища, а виходячи з походження слова, яке фіксує це поняття. Атеїзм як форма філософського освоєння світу цікавить не стільки онтологічний чи гносеологічний, скільки індивідуально-практичний аспект відношення людини до світу, зокрема питання про те, чи вільна людина у своїй діяльності, а чи ж вона знаходиться під абсолютним впливом необхідності. Розкриваючи діяльну сутність людини, відображаючи факт утвердження її в своєму дійсному бутті формуючи у неї адекватне уявлення про саму себе як частину природи і суспільства, як творчу, діяльну істоту, що розв'язують проблеми свого буття без опори на надприродні сили, атеїзм виступає відтак як специфічна форма людинознавства. Соціальний зміст атеїзму полягає не у звільненні свідомості людей від релігійних уявлень, як це ще часто твердять при його оцінках, а в утвердженні людини в такому бутті, яке виключає необхідність звернення її з допомогою до надприродних сил тоді і там, де вона діє сама. Атеїзм орієнтує людину на свідомий контроль усіх процесів в життєдіяльності.

^{РОЗДІЛ 10}