Брахманізм

Цей напрямок є релігійною системою стародавньої Індії. Його джерелом можна вважати релігію ведичних аріїв, які перекочували у 2 тис. до н.е., на територію Північно-Західного Індостану. Це був ведичний період в історії Індії, коли з'являється складна релігійно-філософська ведична література.

Брахманізм формувався в умовах рабовласницького суспільства, коли все населення поділялося на варни (касти) - спадкові соціальні групи, пов'язані передусім професійною діяльністю, що визначало їх соціальний стан. Кастова структура суспільства була зафіксована приблизно у 5 тис, до н.е. в збірнику «Закони Ману». Згідно з цими законами, суспільство поділялося на 4 варни (касти): брахманів (жерців, що тлумачили Веди, здійснювали жертвопринесення та інші релігійні церемонії, брали участь у керівництві державою), кшатріїв (військово-племінна адміністрація-чиновники, воїни, землевласники), вайш'ї (вільні члени общин, які займалися землеробством, скотарством, ремісництвом, торгівлею), шудри (найнижча варна неповноправних, залежних і підлеглих людей). Останні були межені соціально, в тому числі щодо участі в релігійних церемоніях.

Народжені в перших трьох варнах після досягнення певного віку (брахмани семи років, кшатрії - десяти, а вайш'ї - одинадцяти) відбували ритуал посвячення у свою варну.

Ця церемонія вводила людей в коло своїх спільників по варні, її називали другим народженням, а членів варн - двічі народженими. Свою назву брахманізм веде від назви збірника релігійних текстів - Брахмани, написання яких відносять до VII-VI ст. до н.е. Брахмани містять ведичні за своїм корінням міфи і перекази про історію та культуру індійської давнини. Головне в них - релігійні ритуальні настанови, обґрунтування особливої ролі та становища жерців цієї релігії - брахманів. Період становлення брахманізму дуже довгий - від першої пол. І тис. до н.е., коли виникає необхідність ідеологічного (релігійного) обгрунтування кастового розвитку суспільства, і до часу написання Брахманів.

Пантеон богів брахманізму багаточисельний, очолює його тріада богів -Тримурті: Брахма, Шина, Вішну.

Брахма - головний бог, творець Всесвіту. Він є і творцем вари, Зафіксований у «Законах Ману» міф так пояснює їх виникнення. Брахма для збереження Всесвіту створив із частин свого тіла людей; з уст - брахманів, щоб вивчали і тлумачили Веди, здійснювали обряд жертвопринесення, отримували і роздавали милостиню; з рук - кшатріїв, щоб охороняли підданих, роздавали милостиню, приносили жертви і вивчали Веди; зі стегон - ваші їв, щоб пасли худобу, роздавали милостиню, приносили жертви, вивчали Веди, займалися гендлярством, лихварством і землеробством; із ніг - шудрів, які повинні покірно служити іншим варнам, Вважалося, що дотримання кожним свого кастового закону веде на небо й у вічність, порушення - до загибелі від змішання варн.

Поряд із Брахмою місце в пантеоні займають грізний бог Шива і доброчинний бог - охоронець Вішну. Шива і Вішну, крім головних, виконують багато інших функцій, тому вони мають по тисячі імен. Тримурті входили до ведичного пантеону. Це антропоморфні боги, які мають дружин, дітей, родичів. Наприклад, дружина Шиви - Калі - богиня-матір, яка уособлює народження і смерть, нагороджує і карає. Діти Шиви - Ганеша (людина з головою слона) - бог мудрості і добробуту, успіху і розвитку та Сканда - бог війни, захисник від ворогів і злих духів.

Улюбленець брахманістського пантеону - Вішну. Він уособлює вічну благодійну природу, що доброзичливо ставиться до людини. Як бог-охоронець, він дбає про долю людства, будь-коли готовий прийти на допомогу. Робить він це, вселяючись у конкретну людину, тварину, явища й об'єкти природи і прислужуючись їм у потрібний час. Вішну має десять втілень (аватар), головні з них - люди-герої, люди-боги - Рама і Крішна.

В пантеоні брахманізму є й племінні боги, боги окремих місцевостей, сіл і навіть родин, які борються зі злими духами, ^{демонами.}

Брахманізм - анімістична релігія: тут уся природа одухотворена, всюди існують духи і душі. Душа людини, яка є носієм інформації про її життя-вічна. Після смерті людини вона переселяється в інші матеріальні об'єкти - тіло іншої людини, тварини, предмети природи. Процес перевтілення зветься реінкарнацією, а постійне блукання душі з оболонки в оболонку - сансарою. Перевтілення відбувається згідно з законом карми (винагороди за праведне життя, покарання - за вчинене зло). Карма - це неминучість, збіг невідворотних причин. Карма окрема для кожної варни, бо Брахма встановив для них дхарми - норми, закони життя - і стежить за їх дотриманням. Дотримання дхарми дозволяв душі пересадитися в тіло людини, що буде процвітати, матиме успіх у варні, Душа може переселитися і в тіло людини вищої касти, навіть у тіло брахмана, душа якого, при дотриманні своєї дхарми, може потрапити в рай. Порушення законів та правил варни може перевести душу в тіло нижчої касти, шудри, раба, тварини, а потім - у пекло.

Розвинутим у брахманізмі був культ. Усі його боги мали скульптурне зображення. Зображували Брахму чотириликим і чотирируким, підкреслюючи його фізичну досконалість: він усе бачить, чує, вищий від усіх богів, не говорячи про людину

Сарасваті, жінка Брахми, яку він створив сам - богиня мудрості, наук, письма, музики та співів. Ця вродлива жінка з чотирма руками, в яких - книга, квітка лотоса та барабан, що позначали сфери ЇЇ

Особливість брахманізму - залишки тотемізму (поклоніння тваринам). Кожне божество ототожнювалося з якоюсь твариною: Вішну -з міфічним птахом Гарудою, Шива - з биком, його дружина Калі - з тигром. Священними тваринами є корови і мавпи, священна рослина - лотос.

Мав брахманізм і культові споруди, правда, примітивні - ритуальні майданчики з постійним або тимчасовим вівтарем чи жертовним вогнищем. Цю роль могло виконувати й домашнє вогнище.

Головна культова дія - жертвопринесення як головний засіб досягнення кращого перевтілення душі. Жертвопринесенні супроводжувало всі політичні дії в житті брахманіста (шлюб, народження дитини, посвячення у варну, поховання). Жертви повинні були бути принесені у відповідний час, у відповідному місці й у відповідному порядку, із застосуванням відповідних гімнів, молитов, магічних формул і дій з участю брахмана. Без його участі жертви вважалися недійсними.

Великого значення в брахманізмі надавалося обрядам очищення (Із вживанням соми - наркотичної речовини). Дотримання ритуальної та фізичної чистоти було неодмінною умовою успішного жертвопринесення.

В рамках брахманізму виник і інститут гуру (вчителі, духовні наставники, які готували до посвячення у члени своєї касти брахманів, кшатріїв, вайш'їв). У шудрів цього обряду не було. Кожен брахманіст мав свого гуру.

Широкорозвинутим у брахманістському культі було пустельництво. Пустельник, що покинув свій дім, родину, діяльність, живучи самотньо аскетом, був для брахманіста життєвим ідеалом. V - VІ ст. н.е. пізній брахманізм дав життя індуїзму.