Протестантські течії

Протестантизм (від лат. protestans - той, що заперечує, незгідний) - загальна назва релігійних течій, генетично зв'язаних із Реформацією. Це третій, поряд із католицизмом і православ'ям, напрям у християнстві В історії розвитку протестантизму науковці виділяють дві стадії: ранній та пізній. Ранні протестантські течії - лютеранство, кальвінізм, англіканство - утворюються в XVI ст., даючи поштовх анабаптизму, меннонітству, антитринітаризму, социніанству. Пізній протестантизм (кін. XIX — поч. XX ст.) пов'язаний із пієтизмом і виникненням методистів, баптистів, квакерів, мормонів, адвентистів, п'ятидесятників. Більшість церков і деномінацій у протестантизмі поділяє загальні віросповідні принципи християнства. Всупереч претензіям церкви на посередницьку роль між людиною і Богом, протестантизм оголосив особисту віру єдиним шляхом спасіння, Біблію - єдиним джерелом одкровення, спростувавши необхідність священних переказів. Через ідею даром даної благодаті обґрунтовано принцип загального священства віруючих, відкинуто інститут чернецтва, закладено основи демократизму церковного життя (автономність громади, виборність і підзвітність священика). Вбрання церков спрощено, богослужіння зведено до проповідей, молитов, співу; залишено два християнські таїнства (хрещення, причащання), які вважаються тільки обрядами; поклоніння іконам, мощам, святим відкинуто. Велика кількість церков і напрямків зумовила відсутність у протестантизмі єдиного світового центру. Ранні і частина пізніх течій беруть участь в екуменізмі, суспільно-політичному і культурному житті. Протестантизм поширений на всіх континентах, особливо в Північній Америці та Європі. З другої половини XX ст. динамічно розвивається в Латинській Америці, Південній Африці, Східній Азії. В світі сьогодні близько 600 млн. протестантів. Щороку їх чисельність зростає на 3,3%. Найдинамічніший напрямок - п'ятидесятницькі течії (зростання щороку складає 8,1%). Більшість серед віруючих протестанти мають у 8 країнах, ще в 22 країнах їх від 50 до 85%. В Україні протестантизм існує з XVІ ст., переважно у формі пізніх течій (баптисти, євангельські християни, адвентисти, п'ятидесятники, єговісти).

Протестантизм в Україні - одна з трьох християнських течій, що зародилася тут у другій пол. XVI ст. внаслідок розвитку ренесансно-реформаційних процесів. У своїй еволюції протестантизм тут пройшов кілька етапів. Передреформаційний - період впливу на духовне життя України раціоналістично-єретичних рухів західного (вальденси, катари, альбігойці, бичувальники тощо) та східноєвропейського (богоміли, нестяжателі, стригольники, «жидовілі») походження, а також ранньохристиянських учень Дж. Вікліфа та Я. Гуса. Реформаційний - період розвитку ранніх європейських течій: традиційних (лютеранство, кальвінізм, чеське братство) і нетрадиційних (антитринітаризм, социніанство). Перша протестантська громада - анабаптистська - з'являється у Володимирі-Волинському (1536 р.); у 40-х рр. XVI ст. починається діяльність лютеран, а з другої половини XVI ст. - кальвіністів та антитринітаріїв, передусім серед шляхти. На першу половину XVII ст. припадає активність социніан, які привертають на свій бік українські роди Немиричів, Гойських, Чапличів, Гулевичів-Ціпановських, Олесницьких, Кішок, Іваницьких тощо. До XVII ст. основний регіон поширення протестантизму - Західна Україна (Волинь, Галичина, Підляшшя, Холмщина), з XVII ст. - також Поділля, Угорська Русь, Центральна Україна (Київщина Житомирщина). У цей період протестантизм бере дієву участь у культурно-національному піднесенні, розгортаючи книговидавничу, літературно-полемічну, науково-педагогічну практику. З середовища протестантизму виходять переклади біблійної літератури слов'яно-руською мовою: друковані «Катехізис» Симона Будного (1562 р.) та Євангелія (від Матфея, Марка і початок Луки) Василя Тяпинського (не пізніше 1570 р.), рукописні Євангелія Валентина Негалевського (1589 р.), анонімні Нягівські Євангельські повчання (друга половина XVI ст.) та Крехівський апостол (друга половина XVI ст.), численні Повчальні Євангелії, збірки проповідей і повчань (знайдено вже понад 50 збірок). Просвітницький - період дієтичних змін у європейському протестантизмі та їхнього відображення в духовних процесах України, зародження нових течій (меннонітства, баптизму, методизму тощо) та пізніх раціоналістичних рухів православного (духовне християнство) і пієтичного (штундизм) походження, що охоплюють переважно соціальні низи, актуалізуючи раціонально-єретичні та соціально-утопічні вчення. В другій пол. ХІХ ст. вони вливаються в протестантизм. Новітній - XX ст. - період позначений розвитком пізнього протестантизму, який поширює свій вплив на всі регіони України. На початку 2004 р. протестантські течії об'єднували у 35-ти напрямках 7278 релігійних організацій. Протестантські деномінації України мають свої управлінські структури, 65 навчальних закладів,

З газети й журнали. Найбільшою протестантською течією в Україні є баптизм (2788 релігійних організацій), на другому місці - течія п'ятидесятників (2061 релігійна організація). Адвентисти налічують 1008 релігійних організацій, Свідки Єгови - 919. Протестантські деномінації в Україні найбільш динамічні в своєму розвитку, мають достатньо розвинуту релігійну мережу та матеріальну базу. Кількість лютеран, кальвіністів, методистів, пресвітеріан незначна, інші течії протестантизму нараховують лише по декілька громад Останнім часом в Україні з'явився рад неопротестантських течій, зокрема різних харизматичних церков (Церква скелі, Нове життя, Боже слово та ін.). В країні існує кілька протестантських єднань, що ведуть активну релігійну та позарелігійну, передусім філантропічну, діяльність, поділяють принципи екуменізму, участі в суспільному житті.