- •Предмет, структура і методологія курсу
- •1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства
- •1.2. Методи дослідження релігієзнавства
- •1.3. Методологічні принципи релігієзнавства
- •Релігія як суспільно-культурне явище
- •2.1. Сутність і етимологія поняття «релігія»
- •2.2. Загальні ознаки релігії
- •2.3. Релігієзнавчі концепції природи релігії
- •2.4. Структура релігії, її соціальні функції
- •Зовнішня структура
- •Внутрішня структура
- •Соціальні функції релігії
- •2.5. Класифікація релігій
- •2. Час виникнення:
- •4. Державний статус:
- •5. Правовий статус:
- •7. Етносоціальні критерії:
- •Основні теорії походження релігії
- •3.1. Теологічні теорії походження релігії
- •3.2. Наукові теорії походження релігії
- •3.3. Наукове пояснення виникнення релігії
- •Ранньоісторичні форми релігії
- •4.1. Магія
- •4.2. Фетишизм
- •4.3. Анімізм
- •4.4. Тотемізм
- •4.5. Землеробський культ
- •4.6. Шаманізм
- •Етнічні релігії
- •5.1 Народні релігії
- •Релігії Стародавнього Єгипту
- •Релігії народів Давнього Дворіччя
- •Релігії народів Малої Азії та Східного Середземномор'я
- •Хетська релігія
- •Фригійська релігія
- •Сирійсько фінікійська релігія
- •Халдейська релігія
- •Релігії Стародавньої Індії
- •Брахманізм
- •Релігії античного світу
- •Давньогрецька релігія
- •Релігія Стародавнього Риму
- •Давньоіранська релігія
- •Давньоукраїнська релігія
- •5.2 Національні та етнодержавні релігії
- •Індуїзм
- •Джайнізм
- •Сикхізм
- •Конфуціанство
- •Даосизм
- •Іудаїзм
- •Синтоїзм
- •Світові релігії
- •6.1. Буддизм
- •6.2. Християнство
- •Православ'я
- •Старообрядництва
- •Католицизм
- •Протестантські течії
- •Ранній протестантизм
- •Лютеранство
- •Цвінгліанство
- •Кальвінізм
- •Англіканство
- •Баптизм
- •П'ятидесятництво
- •Адвентизм
- •Свідки Єгови
- •Регіональні (місцеві) релігії
- •Не вистачає 172 – 173 сторінок.
- •6.3. Іслам
- •Новітні релігійні течії і рухи
- •7.1. Неохристиянство
- •Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)
- •7.2. Релігії орієнталістського напряму
- •7.3. Синтетичні релігії
- •7.4. Езотеричні об'єднання
- •7.5. Неоязичництво (рідновірство)
- •7.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи
- •7.7. Сатаністи
- •Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігії церкви в світі, україні, регіоні
- •8.1. Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі
- •8.2. Релігійна мережа України
- •Кількісний склад релігійних організацій на території України
- •8.3. Історія, сучасний стан і тенденції розвитку релігій у Чернівецькій області
- •Вільнодумство та атеїзм в історії культури людства
- •Вільнодумство Стародавнього світу
- •Середньовічне вільнодумство
- •Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- •Українське вільнодумство
- •Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. І марксистсько-ленінський атеїзм
- •Сучасні організації вільнодумства
- •Свобода совісті і правове регулювання держвно-церковних відносин в україні
- •Isbn 966-8653-24-6
4.5. Землеробський культ
Землеробський культ - поклоніння двійникам тих явищ природи, які впливають на врожай. Прикладом цього є уявлення індіанців-ірокезів, які ще у XIX ст. шанували 4-х головних духів: землі, бобів, кукурудзи, гарбуза. Всі ці чотири духи, за їх уявленнями, були жінками. Приміром, духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображувала у вигляді трьох сестер, одягнутих у листя відповідних рослин. Поряд із духами-жінками вшановувалися також, але на другорядних ролях, духи-чоловіки - сонця, дощу, вітру. Релігійні погляди, що проявлялися в землеробському культі (матріархат - 8 тис. р. тому), відображали залежність землеробства від природи і керівну роль жінки.
Ця релігійна система характеризувалася такими рисами:
шанування землеробських духів у ролі головних;
керівна роль жінки в релігії. Землеробський культ - своєрідна жіноча релігія. Це проявлялося у зображенні найголовніших духів у вигляді жінок. При цьому жінки виконували найважливіші релігійні обряди;
людське жертвопринесення як відповідна вдячність духам за врожай;
ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після засівання («похорон») воно проростає («воскресає»). Це породило уявлення, що деякі духи можуть помирати і воскресати;
перенесення «країни мертвих» із землі на небо. Враховуючи, що небо «посилало» давнім землеробам як блага, так і неприємності (світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град), у них народилися уявлення, що духи живуть на небі. За аналогією і «країну мертвих» перенесли із землі на небо. Тоді вперше і виникає ідея «про життя» душ мертвих у небеснім Царстві.
Землеробський культ широко представлений і в сучасних релігіях. У християнстві, наприклад, вшановуються такі святі, як покровитель землеробства Георгій та повелитель дощу і грому пророк Ілля. Від ідеї жіночого духу землі беруть початок уявлення про Богородицю – «покровительку», «заступницю» хлібів. Із землеробського культу прийшли в християнство свято Різдва Христового (в минулому - свято народження взимку духа сонця) і Пасхи (воскресіння навесні духа зерна).
4.6. Шаманізм
Шаманізм (від. евенк, «шаман», «саман» - знахар) - віра в можливість спілкування перших служителів культу, шаманів, із духами.
Особливо поширений у народів Північної Азії (бурятів, хантів, мансі, евенків, чукчів). Шаманізм характеризує широке коло анімістичних уявлень (переважно віра в злих духів), наявність служителів культу, здатних в екстатичному стані виступати в ролі посередника між людьми і духами. Шаманам приписується здатність передбачення, впізнавання, впливу на довкілля, здатність супроводжувати померлого в підземному світі. Основним із обрядів шаманізму вважається камлання, який виконує дві функції: лікування від різних хвороб і забезпечення успіху під час виробничої діяльності.
Основними засобами виконання обряду камлання є заклинання, пісні, танці, звернення шамана до духів. Якути, наприклад, ще в XX ст. вважали, що вилікувати людину може тільки шаман.
Зародження шаманізму можна віднести до періоду скотарства, землеробства (6 тис. р. тому) і переходу у зв'язку з цим від матріархату до патріархату. Головна роль чоловіка в господарському житті зумовила його пріоритет і в господарському управлінні. Саме здатність утримувати людей, які нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві були втілені в шаманізмі.
Шаманізм характеризують такі типологічні риси:
поява професійних служителів культу. Ця група людей вже жила за рахунок відправлення культу. Однак шамани ще не мали власної релігійної організації. Діючи в межах родоплемінної організації, вони підкорялися ватажкам роду і племені, виконували їхні вказівки;
виділення в ролі головних об'єктів релігійного поклоніння так званих шаманських духів. Люди того часу вірили, що ці духи виконували різні доручення шамана, допомагали йому пізнавати таємниці, билися зі злими духами;
керівна роль чоловіка в релігії. В цей період зменшується кількість духів - жінок, вони витісняються на другий план духами-чоловіками. Хоча серед професійних служителів культу жінки ще залишаються, поступово, з процесом розкладу родового ладу, їх змінюють шамани-чоловіки;
використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів (скорочення обличчя та судорожні порухи тіла, піна на вустах, стрибки, безконтрольна мова, втрата свідомості);
виконання задурливих дій як засобів виконання релігійних обрядів.
Шаманізм зберігся і дотепер у народів Азії, Австралії, Африки, Америки, де є залишки первісного суспільства. Елементи шаманізму існують і в сучасних релігіях. Це і професійна каста служителів культу, і уявлення про те, що священики перебувають в особливих відносинах зі світом духів, і те, що головні представники надприродного світу - чоловічої статі. Сюди можна віднести й елементи екзальтації, властиві окремим сучасним релігіям.
Розклад родоплемінного ладу привів також до заміни ранніх, примітивних первісних культів розвинутими етнічними релігіями. Однак первісні вірування не зникли зовсім і існують у двох формах: у чистому вигляді у народів із залишками родоплемінного ладу і як окремі елементи в сучасних релігіях.
РОЗДІЛ 5