- •Предмет, структура і методологія курсу
- •1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства
- •1.2. Методи дослідження релігієзнавства
- •1.3. Методологічні принципи релігієзнавства
- •Релігія як суспільно-культурне явище
- •2.1. Сутність і етимологія поняття «релігія»
- •2.2. Загальні ознаки релігії
- •2.3. Релігієзнавчі концепції природи релігії
- •2.4. Структура релігії, її соціальні функції
- •Зовнішня структура
- •Внутрішня структура
- •Соціальні функції релігії
- •2.5. Класифікація релігій
- •2. Час виникнення:
- •4. Державний статус:
- •5. Правовий статус:
- •7. Етносоціальні критерії:
- •Основні теорії походження релігії
- •3.1. Теологічні теорії походження релігії
- •3.2. Наукові теорії походження релігії
- •3.3. Наукове пояснення виникнення релігії
- •Ранньоісторичні форми релігії
- •4.1. Магія
- •4.2. Фетишизм
- •4.3. Анімізм
- •4.4. Тотемізм
- •4.5. Землеробський культ
- •4.6. Шаманізм
- •Етнічні релігії
- •5.1 Народні релігії
- •Релігії Стародавнього Єгипту
- •Релігії народів Давнього Дворіччя
- •Релігії народів Малої Азії та Східного Середземномор'я
- •Хетська релігія
- •Фригійська релігія
- •Сирійсько фінікійська релігія
- •Халдейська релігія
- •Релігії Стародавньої Індії
- •Брахманізм
- •Релігії античного світу
- •Давньогрецька релігія
- •Релігія Стародавнього Риму
- •Давньоіранська релігія
- •Давньоукраїнська релігія
- •5.2 Національні та етнодержавні релігії
- •Індуїзм
- •Джайнізм
- •Сикхізм
- •Конфуціанство
- •Даосизм
- •Іудаїзм
- •Синтоїзм
- •Світові релігії
- •6.1. Буддизм
- •6.2. Християнство
- •Православ'я
- •Старообрядництва
- •Католицизм
- •Протестантські течії
- •Ранній протестантизм
- •Лютеранство
- •Цвінгліанство
- •Кальвінізм
- •Англіканство
- •Баптизм
- •П'ятидесятництво
- •Адвентизм
- •Свідки Єгови
- •Регіональні (місцеві) релігії
- •Не вистачає 172 – 173 сторінок.
- •6.3. Іслам
- •Новітні релігійні течії і рухи
- •7.1. Неохристиянство
- •Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)
- •7.2. Релігії орієнталістського напряму
- •7.3. Синтетичні релігії
- •7.4. Езотеричні об'єднання
- •7.5. Неоязичництво (рідновірство)
- •7.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи
- •7.7. Сатаністи
- •Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігії церкви в світі, україні, регіоні
- •8.1. Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі
- •8.2. Релігійна мережа України
- •Кількісний склад релігійних організацій на території України
- •8.3. Історія, сучасний стан і тенденції розвитку релігій у Чернівецькій області
- •Вільнодумство та атеїзм в історії культури людства
- •Вільнодумство Стародавнього світу
- •Середньовічне вільнодумство
- •Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- •Українське вільнодумство
- •Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. І марксистсько-ленінський атеїзм
- •Сучасні організації вільнодумства
- •Свобода совісті і правове регулювання держвно-церковних відносин в україні
- •Isbn 966-8653-24-6
Релігія Стародавнього Риму
Відомостей про давньоримську релігію збереглося небагато. Вона разюче відрізнялася від розвинутих релігій Стародавнього Сходу і Заходу; з властивими їм уявленнями про всесвіт і складні поняття про богів. Це була система політеїстичних вірувань і культів рабовласницького суспільства, яка склалася на основі родових релігій, а згодом запозичила релігійні вірування стародавніх греків (І тис. до н.е.), В початковому стані їй притаманні залишки тотемізму, магії, фетишизму, анімізму. Римляни вважали, що походять від вовчиці, котра вигодувала засновників Риму - Рема і Ромула. Вони поклонялися різним домашнім духам; манам (надприродні сили), пенатам (боги — захисники родини), ларам (душі померлих родичів, захисники живих нащадків), семонам (духи посівів), карменам (духи води). Достатньо розвинутими тут також були землеробські культи. З утворенням класового суспільства і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язамими з певною територією. Найвищим серед державшіх богів, що уособлював могутність Риму, вважався Юпітер-бог неба, світла, грому і блискавки, володар погоди і дощу, носій перемоги. Він очолював численний давньоримський пантеон богів.
До досить впливових богів пантеону також належали Юнона - дружина Юпітера, Мінерва - богиня родючості, покровителька мирної пращ й ремесел, наук і мудрості, медицини й мистецтва, Марс - бот війни, Квірін - бог господарства.
Інші боги контролювали досить вузькі ділянки життя і діяльності людей. Сатури, наприклад, опікав зерно, посіяне у землю, Церера - колос, що виріс, Флора - колос, який зацвів, Конс - колос, готовий до жнив, зжатий колос - Опс. Кожний чоловік мав свого індивідуального бога - покровителя, так званого генія, жінки - покровительку Юнону Вірили давні римляни і в численних дрібних божеств, духів, часто вдавалися до ворожіння і магічних дій.
Римляни старанно дотримувалися всіх обрядових норм. Вважалося, що найменше порушення їх могло розсердити божество. Всі заклинання, магічні формули, звернення уваги до них не слід було перебільшувати - бо це зневага до бога, якому поклоняються; і не применшувати - бо це зневага до інших богів. Також потрібно було суворо дотримуватися календаря поклонінь, враховувати всі обставини поклоніння, жертвопринесення (сприяють вони йому чи ні).
Велику роль у давньоримському культі відігравало жрецтво. Воно було ієрархічним, мало певну спеціалізацію: жерці-фламіни обслуговували якогось одного бога; жерці-авгури ворожили, беручи за основу характер польоту птахів; жерці-гарусники ворожили на нутрощах тварин; жерці-весталки доглядали вогнище в храмі богині Вести, Всіх їх обирали. Їхня праця не оплачувалася, але влада у них була безмежна.
В часи республіканського Риму (кінець V ст. до н.е., - 30 р. до н.е.) остаточно сформувався культ 12 головних богів: Юпітера та Юнони, Нептуна і Мінерви, Марса і Венерн, Аполона і Діани, Вулкана і Вести, Меркурія і Церери. Всі вони мали відповідних богів у грецькому пантеоні. Для них були встановлені ритуальні трапези. На центральному місці Рима, де відбувалися збори громадян і всі державні події - Форумі - було встановлено антропоморфні статуї богів. Усі релігійні справи вирішував сенат. В II ст. до н.е. в Римі отримав поширення і культ Кібели (фригійська богиня, в честь якої влаштовували містерії з обрядами, самобичування, омовіння кров'ю жертв, самооскоплення), пізніше культ богині Ісіди (давньоєгипетська богиня плодючості).
Релігія цього часу була і зброєю у боротьбі за владу. Правитель, прийшовши до влади, привласнював собі і верховенство в релігії, використовував її авторитет для закріплення свого становища. При цьому римські імператори ставилися до богів як до рівних собі, вважали, що їхній родовід йде від богів.
В часи Римської імперії обожнення імператора було головним положенням в релігії, а імператорська влада поширювалася на всі релігійні справи, Спочатку римський культ був формальним, однак на зламі старої і нової ери в імперії набуває поширення містика (марновірство, магія, мантика, східні культи, які приваблювали своєю спокійністю, ідеєю справедливості, культ Мітри). У боротьбі з ними офіційна влада намагалася встановити загальнодержавну монотеїстичну релігію, але це успіху не мало. Лише християнство, яке витіснило релігії стародавнього Риму, змогло виконати таку роль.