Релігія Стародавнього Риму

Відомостей про давньоримську релігію збереглося небагато. Вона разюче відрізнялася від розвинутих релігій Стародавнього Сходу і Заходу; з властивими їм уявленнями про всесвіт і складні поняття про богів. Це була система політеїстичних вірувань і культів рабовласницького суспільства, яка склалася на основі родових релігій, а згодом запозичила релігійні вірування стародавніх греків (І тис. до н.е.), В початковому стані їй притаманні залишки тотемізму, магії, фетишизму, анімізму. Римляни вважали, що походять від вовчиці, котра вигодувала засновників Риму - Рема і Ромула. Вони поклонялися різним домашнім духам; манам (надприродні сили), пенатам (боги — захисники родини), ларам (душі померлих родичів, захисники живих нащадків), семонам (духи посівів), карменам (духи води). Достатньо розвинутими тут також були землеробські культи. З утворенням класового суспільства і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язамими з певною територією. Найвищим серед державшіх богів, що уособлював могутність Риму, вважався Юпітер-бог неба, світла, грому і блискавки, володар погоди і дощу, носій перемоги. Він очолював численний давньоримський пантеон богів.

До досить впливових богів пантеону також належали Юнона - дружина Юпітера, Мінерва - богиня родючості, покровителька мирної пращ й ремесел, наук і мудрості, медицини й мистецтва, Марс - бот війни, Квірін - бог господарства.

Інші боги контролювали досить вузькі ділянки життя і діяльності людей. Сатури, наприклад, опікав зерно, посіяне у землю, Церера - колос, що виріс, Флора - колос, який зацвів, Конс - колос, готовий до жнив, зжатий колос - Опс. Кожний чоловік мав свого індивідуального бога - покровителя, так званого генія, жінки - покровительку Юнону Вірили давні римляни і в численних дрібних божеств, духів, часто вдавалися до ворожіння і магічних дій.

Римляни старанно дотримувалися всіх обрядових норм. Вважалося, що найменше порушення їх могло розсердити божество. Всі заклинання, магічні формули, звернення уваги до них не слід було перебільшувати - бо це зневага до бога, якому поклоняються; і не применшувати - бо це зневага до інших богів. Також потрібно було суворо дотримуватися календаря поклонінь, враховувати всі обставини поклоніння, жертвопринесення (сприяють вони йому чи ні).

Велику роль у давньоримському культі відігравало жрецтво. Воно було ієрархічним, мало певну спеціалізацію: жерці-фламіни обслуговували якогось одного бога; жерці-авгури ворожили, беручи за основу характер польоту птахів; жерці-гарусники ворожили на нутрощах тварин; жерці-весталки доглядали вогнище в храмі богині Вести, Всіх їх обирали. Їхня праця не оплачувалася, але влада у них була безмежна.

В часи республіканського Риму (кінець V ст. до н.е., - 30 р. до н.е.) остаточно сформувався культ 12 головних богів: Юпітера та Юнони, Нептуна і Мінерви, Марса і Венерн, Аполона і Діани, Вулкана і Вести, Меркурія і Церери. Всі вони мали відповідних богів у грецькому пантеоні. Для них були встановлені ритуальні трапези. На центральному місці Рима, де відбувалися збори громадян і всі державні події - Форумі - було встановлено антропоморфні статуї богів. Усі релігійні справи вирішував сенат. В II ст. до н.е. в Римі отримав поширення і культ Кібели (фригійська богиня, в честь якої влаштовували містерії з обрядами, самобичування, омовіння кров'ю жертв, самооскоплення), пізніше культ богині Ісіди (давньо­єгипетська богиня плодючості).

Релігія цього часу була і зброєю у боротьбі за владу. Правитель, прийшовши до влади, привласнював собі і верховенство в релігії, використовував її авторитет для закріплення свого становища. При цьому римські імператори ставилися до богів як до рівних собі, вважали, що їхній родовід йде від богів.

В часи Римської імперії обожнення імператора було головним положенням в релігії, а імператорська влада поширювалася на всі релігійні справи, Спочатку римський культ був формальним, однак на зламі старої і нової ери в імперії набуває поширення містика (марновірство, магія, мантика, східні культи, які приваблювали своєю спокійністю, ідеєю справедливості, культ Мітри). У боротьбі з ними офіційна влада намагалася встановити загальнодержавну монотеїстичну релігію, але це успіху не мало. Лише християнство, яке витіснило релігії стародавнього Риму, змогло виконати таку роль.