- •Предмет, структура і методологія курсу
- •1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства
- •1.2. Методи дослідження релігієзнавства
- •1.3. Методологічні принципи релігієзнавства
- •Релігія як суспільно-культурне явище
- •2.1. Сутність і етимологія поняття «релігія»
- •2.2. Загальні ознаки релігії
- •2.3. Релігієзнавчі концепції природи релігії
- •2.4. Структура релігії, її соціальні функції
- •Зовнішня структура
- •Внутрішня структура
- •Соціальні функції релігії
- •2.5. Класифікація релігій
- •2. Час виникнення:
- •4. Державний статус:
- •5. Правовий статус:
- •7. Етносоціальні критерії:
- •Основні теорії походження релігії
- •3.1. Теологічні теорії походження релігії
- •3.2. Наукові теорії походження релігії
- •3.3. Наукове пояснення виникнення релігії
- •Ранньоісторичні форми релігії
- •4.1. Магія
- •4.2. Фетишизм
- •4.3. Анімізм
- •4.4. Тотемізм
- •4.5. Землеробський культ
- •4.6. Шаманізм
- •Етнічні релігії
- •5.1 Народні релігії
- •Релігії Стародавнього Єгипту
- •Релігії народів Давнього Дворіччя
- •Релігії народів Малої Азії та Східного Середземномор'я
- •Хетська релігія
- •Фригійська релігія
- •Сирійсько фінікійська релігія
- •Халдейська релігія
- •Релігії Стародавньої Індії
- •Брахманізм
- •Релігії античного світу
- •Давньогрецька релігія
- •Релігія Стародавнього Риму
- •Давньоіранська релігія
- •Давньоукраїнська релігія
- •5.2 Національні та етнодержавні релігії
- •Індуїзм
- •Джайнізм
- •Сикхізм
- •Конфуціанство
- •Даосизм
- •Іудаїзм
- •Синтоїзм
- •Світові релігії
- •6.1. Буддизм
- •6.2. Християнство
- •Православ'я
- •Старообрядництва
- •Католицизм
- •Протестантські течії
- •Ранній протестантизм
- •Лютеранство
- •Цвінгліанство
- •Кальвінізм
- •Англіканство
- •Баптизм
- •П'ятидесятництво
- •Адвентизм
- •Свідки Єгови
- •Регіональні (місцеві) релігії
- •Не вистачає 172 – 173 сторінок.
- •6.3. Іслам
- •Новітні релігійні течії і рухи
- •7.1. Неохристиянство
- •Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)
- •7.2. Релігії орієнталістського напряму
- •7.3. Синтетичні релігії
- •7.4. Езотеричні об'єднання
- •7.5. Неоязичництво (рідновірство)
- •7.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи
- •7.7. Сатаністи
- •Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігії церкви в світі, україні, регіоні
- •8.1. Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі
- •8.2. Релігійна мережа України
- •Кількісний склад релігійних організацій на території України
- •8.3. Історія, сучасний стан і тенденції розвитку релігій у Чернівецькій області
- •Вільнодумство та атеїзм в історії культури людства
- •Вільнодумство Стародавнього світу
- •Середньовічне вільнодумство
- •Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- •Українське вільнодумство
- •Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. І марксистсько-ленінський атеїзм
- •Сучасні організації вільнодумства
- •Свобода совісті і правове регулювання держвно-церковних відносин в україні
- •Isbn 966-8653-24-6
4.3. Анімізм
Анімізм (від лат. anima - душа) - це віра в існування в тілі людини її двійника, душі, від якої ніби залежить саме життя особи, її психічний та фізіологічний стан.
Анімізм починався з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці. Так, люди вважали, що душа - двійник людського тіла - знаходиться в певних її органах - печінці, серці, мозку. За даними дослідників, душа видавалася хоча й таємничою, проте істотою - чоловічком у зіниці ока, пташкою у грудях, парою, кров'ю. Люди вірили, що від їхнього двійника - душі залежать їхні стани - життя і смерті, сну і неспання, здоров'я й недуги. Вважалося, що на душу можна було впливати харчем, ласкою, заклинаннями. В більш пізній період душу стали вважати нелокалізованим безтілесним духом. Люди припускали, що після смерті душа продовжує жити і, покинувши тіло, оселяється в деревах, скелях, у річках тощо.
У наших пращурів для визначення ілюзійних двійників застосовувалось два терміни: менш могутніх називали "душами", більш могутніх - "духами". Тому можна вважати, що анімізм є вірою в існування душ і духів.
У багатьох народів головними двійниками були душі померлих родичів. Тому в літературі первісний анімізм інколи ще називають культом предків. Довгий час в анімізмі двійники уявлялися як окреме, невидиме і невідчутне інше тіло. В багатьох народів існувало повір'я, що в окремих ситуаціях двійника можна побачити, почути і навіть відчути: уві сні, як відображення у воді, як тіло.
Із віри у можливість "бачити" уві сні душі померлих виникло уявлення про безсмертних двійників, а відповідно - уявлення про потойбічне життя. У первісних анімістів "країна мертвих" розташовувалась не на небі, а десь на землі чи під землею. Життя душ у "країні мертвих" вважалося продовженням реального життя. У деяких народів замість уявлення про "країну мертвих" з'явилися уявлення про переселення душ у нові тіла. На більш розвинутій стадії розвитку анімізм передбачає вірування у богів і підпорядкованих їм духів, у душу і майбутнє загробне життя.
Анімістичний елемент присутній і в сучасних релігіях. Формою ускладненого анімізму є уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі. Самостійно анімізм живе у вірі в привидів, спіритизмі (віра у можливість спілкування з душами померлих).
4.4. Тотемізм
Тотемізм (від індіанської «тотем» - його рід) - віра в надприродну спорідненість людських колективів (роду, племені) з певними видами тварин, рослин, явищами природи.
Тотемами називають тварин (в окремих народів - рослин, природні фактори), яких первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду, племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні життєвих проблем. Усі вони вважалися братами і сестрами людей, тому їхніми іменами називали родові колективи. Наприклад, північноамериканські індіанці з племені Оджибве у XVII ст. мали п'ять назв своїх родових колективів: журавля, сома, гагари, ведмедя тощо. У австралійців тотемами були собака Дінго, водяна лілія, сливове дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.
Можна вважати, що тотемізм виник у зв'язку із залежністю первісної людини від певного виду тварин чи рослин. Зауважимо, що головними об'єктами поклоніння були не самі тотеми, а їхні двійники - тотемічні духи. Це поклоніння проявлялося через молитви (прохання), танці, табу, жертвопринесення, виготовлення і вшанування зображення тотемів, спеціальні тотемістські свята. Особливим способом поклоніння були обряди уподібнення тотему. Убити і з'їсти тотема можна було тільки за умови дотримання особливих релігійних процедур. Є свідчення про те, що наші предки поклонялися не тваринам, а рослинам. Вони вшановували гаї та ліси, забороняючи в них полювати, ловити птахів, рубати дерева тощо. Багато тотемних племен вірили, що після смерті кожна людина перетворюється на тварину, їхнього тотема, а отже, кожна тотемна тварина - це померлий родич.
Тотемізм увійшов як елемент у всі сучасні релігії. Це, наприклад, вшанування корови в індуїзмі, зображення Святого Духа у вигляді голуба, Ісуса Христа як ягняти у християнстві. Від обряду ритуального з'їдання тотема бере свій початок християнське таїнство причастя, під час якого віруючі під виглядом хліба і вина "з'їдають тіло і п'ють кров Христа".