4.3. Анімізм

Анімізм (від лат. anima - душа) - це віра в існування в тілі людини її двійника, душі, від якої ніби залежить саме життя особи, її психічний та фізіологічний стан.

Анімізм починався з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці. Так, люди вважали, що душа - двійник людського тіла - знаходиться в певних її органах - печінці, серці, мозку. За даними дослідників, душа видавалася хоча й таємничою, проте істотою - чоловічком у зіниці ока, пташкою у грудях, парою, кров'ю. Люди вірили, що від їхнього двійника - душі залежать їхні стани - життя і смерті, сну і неспання, здоров'я й недуги. Вважалося, що на душу можна було впливати харчем, ласкою, заклинаннями. В більш пізній період душу стали вважати нелокалізованим безтілесним духом. Люди припускали, що після смерті душа продовжує жити і, покинувши тіло, оселяється в деревах, скелях, у річках тощо.

У наших пращурів для визначення ілюзійних двійників застосовувалось два терміни: менш могутніх називали "душами", більш могутніх - "духами". Тому можна вважати, що анімізм є вірою в існування душ і духів.

У багатьох народів головними двійниками були душі померлих родичів. Тому в літературі первісний анімізм інколи ще називають культом предків. Довгий час в анімізмі двійники уявлялися як окреме, невидиме і невідчутне інше тіло. В багатьох народів існувало повір'я, що в окремих ситуаціях двійника можна побачити, почути і навіть відчути: уві сні, як відображення у воді, як тіло.

Із віри у можливість "бачити" уві сні душі померлих виникло уявлення про безсмертних двійників, а відповідно - уявлення про потойбічне життя. У первісних анімістів "країна мертвих" розташовувалась не на небі, а десь на землі чи під землею. Життя душ у "країні мертвих" вважалося продовженням реального життя. У деяких народів замість уявлення про "країну мертвих" з'явилися уявлення про переселення душ у нові тіла. На більш розвинутій стадії розвитку анімізм передбачає вірування у богів і підпорядкованих їм духів, у душу і майбутнє загробне життя.

Анімістичний елемент присутній і в сучасних релігіях. Формою ускладненого анімізму є уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі. Самостійно анімізм живе у вірі в привидів, спіритизмі (віра у можливість спілкування з душами померлих).

4.4. Тотемізм

Тотемізм (від індіанської «тотем» - його рід) - віра в надприродну спорідненість людських колективів (роду, племені) з певними видами тварин, рослин, явищами природи.

Тотемами називають тварин (в окремих народів - рослин, природні фактори), яких первісні люди вважали своїми надприрод­ними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду, племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні життєвих проблем. Усі вони вважалися братами і сестрами людей, тому їхніми іменами називали родові колективи. Наприклад, північноамериканські індіанці з племені Оджибве у XVII ст. мали п'ять назв своїх родових колективів: журавля, сома, гагари, ведмедя тощо. У австралійців тотемами були собака Дінго, водяна лілія, сливове дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.

Можна вважати, що тотемізм виник у зв'язку із залежністю первісної людини від певного виду тварин чи рослин. Зауважимо, що головними об'єктами поклоніння були не самі тотеми, а їхні двійники - тотемічні духи. Це поклоніння проявлялося через молитви (прохання), танці, табу, жертвопринесення, виготовлення і вшанування зображення тотемів, спеціальні тотемістські свята. Особливим способом поклоніння були обряди уподібнення тотему. Убити і з'їсти тотема можна було тільки за умови дотримання особливих релігійних процедур. Є свідчення про те, що наші предки поклонялися не тваринам, а рослинам. Вони вшановували гаї та ліси, забороняючи в них полювати, ловити птахів, рубати дерева тощо. Багато тотемних племен вірили, що після смерті кожна людина перетворюється на тварину, їхнього тотема, а отже, кожна тотемна тварина - це померлий родич.

Тотемізм увійшов як елемент у всі сучасні релігії. Це, наприклад, вшанування корови в індуїзмі, зображення Святого Духа у вигляді голуба, Ісуса Христа як ягняти у християнстві. Від обряду ритуального з'їдання тотема бере свій початок християнське таїнство причастя, під час якого віруючі під виглядом хліба і вина "з'їдають тіло і п'ють кров Христа".