- •Предмет, структура і методологія курсу
- •1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства
- •1.2. Методи дослідження релігієзнавства
- •1.3. Методологічні принципи релігієзнавства
- •Релігія як суспільно-культурне явище
- •2.1. Сутність і етимологія поняття «релігія»
- •2.2. Загальні ознаки релігії
- •2.3. Релігієзнавчі концепції природи релігії
- •2.4. Структура релігії, її соціальні функції
- •Зовнішня структура
- •Внутрішня структура
- •Соціальні функції релігії
- •2.5. Класифікація релігій
- •2. Час виникнення:
- •4. Державний статус:
- •5. Правовий статус:
- •7. Етносоціальні критерії:
- •Основні теорії походження релігії
- •3.1. Теологічні теорії походження релігії
- •3.2. Наукові теорії походження релігії
- •3.3. Наукове пояснення виникнення релігії
- •Ранньоісторичні форми релігії
- •4.1. Магія
- •4.2. Фетишизм
- •4.3. Анімізм
- •4.4. Тотемізм
- •4.5. Землеробський культ
- •4.6. Шаманізм
- •Етнічні релігії
- •5.1 Народні релігії
- •Релігії Стародавнього Єгипту
- •Релігії народів Давнього Дворіччя
- •Релігії народів Малої Азії та Східного Середземномор'я
- •Хетська релігія
- •Фригійська релігія
- •Сирійсько фінікійська релігія
- •Халдейська релігія
- •Релігії Стародавньої Індії
- •Брахманізм
- •Релігії античного світу
- •Давньогрецька релігія
- •Релігія Стародавнього Риму
- •Давньоіранська релігія
- •Давньоукраїнська релігія
- •5.2 Національні та етнодержавні релігії
- •Індуїзм
- •Джайнізм
- •Сикхізм
- •Конфуціанство
- •Даосизм
- •Іудаїзм
- •Синтоїзм
- •Світові релігії
- •6.1. Буддизм
- •6.2. Християнство
- •Православ'я
- •Старообрядництва
- •Католицизм
- •Протестантські течії
- •Ранній протестантизм
- •Лютеранство
- •Цвінгліанство
- •Кальвінізм
- •Англіканство
- •Баптизм
- •П'ятидесятництво
- •Адвентизм
- •Свідки Єгови
- •Регіональні (місцеві) релігії
- •Не вистачає 172 – 173 сторінок.
- •6.3. Іслам
- •Новітні релігійні течії і рухи
- •7.1. Неохристиянство
- •Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)
- •7.2. Релігії орієнталістського напряму
- •7.3. Синтетичні релігії
- •7.4. Езотеричні об'єднання
- •7.5. Неоязичництво (рідновірство)
- •7.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи
- •7.7. Сатаністи
- •Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігії церкви в світі, україні, регіоні
- •8.1. Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі
- •8.2. Релігійна мережа України
- •Кількісний склад релігійних організацій на території України
- •8.3. Історія, сучасний стан і тенденції розвитку релігій у Чернівецькій області
- •Вільнодумство та атеїзм в історії культури людства
- •Вільнодумство Стародавнього світу
- •Середньовічне вільнодумство
- •Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- •Українське вільнодумство
- •Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. І марксистсько-ленінський атеїзм
- •Сучасні організації вільнодумства
- •Свобода совісті і правове регулювання держвно-церковних відносин в україні
- •Isbn 966-8653-24-6
Старообрядництва
Це сукупність релігійних течій, що відкололися від Московського православ'я у другій половиш XVII ст. через відмову прийняти церковні реформи Патріарха Никона, Вони стосувалися в основному обрядової сторони: заміна двоперстого хресного знамення триперстим, введення поясних поклонів замість земних, триразового повторення слова «алілуя» в церковному співі (замість дворазового), ходіння під час богослужіння проти сонця (а не навпаки, як було раніше), запровадження зміненої форми хреста (поряд з восьмикінцевим допускався шестикінцевий), а також виправлення церковних книг та ікон за грецькими зразками тощо. Але глибинною причиною неприйняття культових нововведень було те, що вони запроваджувалися одноособовим рішенням патріарха, а це підривало ідею соборності, автономії церкви, утверджувало в ній принцип єдиновладдя і підпорядковувало її монархічній державі. Старообрядництво стало й ідеологічним виразом соціальних суперечностей у країні. В конфлікті навколо реформ виступили три основні сили: дворянська монархія, що ставила за мету підкорити Церкву державі, бояри і феодальне духовенство, які відстоювали свої місцеві станові привілеї, і очолюване Никоном духовенство з наміром централізувати Церкву і поставити патріаршество вище самодержавства (никонівська теза «священство більше царства є»). На боці старообрядництва виступили також селянство, міська біднота, частина козацтва та ін. Вже на кінець XVII ст. воно розділилося на 2 основні напрями - попівщину і безпопівщину, які розпалися на багато різних толків і злагод. На ранньому етапі існування для старообрядництва були характерні заперечення «антихриста» - феодальної держави, відмова від спілкування з «мирським», надія на близький кінець світу, суворий аскетизм, прихильність до старих обрядів і звичаїв і т. п. У 1666-1667 рр. старообрядці були прокляті церковним собором, і лише у 1971 р, звинувачення їх в «єретизмі» офіційно визнані необґрунтованими. Старообрядництво в Україні сьогодні представлено двома згодами; Білокриницькою (готівці) та безпопівською, які разом нараховують 75 громад.
Білокриницька ієрархія - старообрядницька церква попівської орієнтації. Виникла в 40-х рр. XIX ст. у зв'язку з намаганням частини старообрядців створити незалежну від никоніанської церкви вищу ієрархію з правом зводити у священницький сан. Найменування походить від с. Біла Криниці на Буковині (в той час – територія Австрії) - місця проживання громади попівців, які поселилися сюди з Росії. Незабаром її визнали інші старооборядці-попівці, в тому числі рогозька громада (перемазанців) у Москві, куди 1853 р. перемістився духовний центр попівців. У 1862 р. частина старообрядницьких ієрархів виступила з так званим «Окружним посланням», в якому закликала відмовитися від деяких сторін віровчення і культу, що спричинило розрив з офіційною православною церквою. Розбіжності з приводу послання привели до творення двох течій білокриницької ієрархи: «окружників», тобто прибічників послання, і «неокружників», або «розладників». Тепер білокриницька ієрархія посідає провідне місце в старообрядництві. В 1988 р. на своєму соборі з нагоди 1000-ліття хрещення Русі прийняла назву «Руська православна старообрядницька церква» і з цього часу очолюється митрополитом. Має ряд керованих єпископами єпархій, які об'єднують близько 150 релігійних громад у Росії, Білорусі, Молдові. В Україні діє Вінницько-Одеська єпархії цієї церкви. Видає "Старообрядницький церковний календар та іншу релігійну літературу. Старообрядницька церква Білокриницької згоди налічує 65 громад.