56. Керамічні плитки для внутрішнього облицювання стін

залежно від використаної сировини поділяють на три види:

- гончарні, які виготовляють із звичайної глини (черепок схо­жий на цеглу); тепер гончарні плитки майже не застосову­ють;

- майолікові, які виготовляють із легкоплавких глин з дода­ванням 20% крейди; формують плитку на важільному пресі, потім сушать її, випалюють, глазурують і опалюють вдруге (художня кераміка, покрита непрозорою глазур'ю) (рис. 21);

- фаянсові плитки виготовляють із світлопалючих глин, до­даючи кварцовий пісок і плавні (флюси) - речовини, які зни­жують температуру плавлення (наприклад, польовий шпат).

Рис. 21. Майоликові плитки. Рис. 22. Схема фасонних плиток.

Рідко, але застосовуються фарфорові плитки, які виготов­ляють з особливого сорту білопалючої глини (каоліну). Фарфо­рові плитки дорогі, але водопоглинання їх дуже мале (0,5%).

Лицьова поверхня плиток може бути гладкою або рельєфною, одно- або багатокольоровою. Декорування може здійснюватись методом серіографй (послідовне зображення лініями без фарб), набризкуванням (мармуровидні) і нанесенням поливи (гла­зурі). Тильний бік плиток має рефлену поверхню для кращого зчеплення, а бічні грані приток можуть бути без завалу та із завалом одного, двох, трьох, чотирьох боків. Облицювальні плитки виготовляють квадратними, прямокутними і фасонни­ми для облицювання кутів, карнизів і плінтусів завтовшки 10 мм (рис. 22).

Розміри рядових плиток 150x150, 100x100, 300x300 тов­щиною 6...10 мм з допустимими відхиленнями ±0,8...1,6 мм, а по товщині - не більше ±0,5 мм.

Інколи для внутрішнього облицювання застосовують вбудо­вані плитки (рис. 23), які заміняють мильниці, гачки, полич­ки тощо.

Рис. 23. Вбудовані плитки: а - губниця; б - заглиблена мильниця; в -підстаканник; г - гачок; д - тримач для рушника; є - тримач для па­перу; ж, з - полички; и, і - підстаканник з поличкою для зубних щіток.

Після випалювання плитку сортують за розміром, кольором та сортом (три сорти) і упаковують в ящики з прокладанням паперу між глазур'ю.

Способи визначення якості плиток подані в лабораторній роботі №9 (див. пит. 57).

Для кріплення керамічних плиток до вертикальних повер­хонь використовують цементні, цементно-вапняні, полімерце­ментні розчини марки не нижче 50,75 і мастики, а також "Сеге8іі"-ові суміші, наприклад, СМ11.

57. Лаборатрно-практична робота №9

Визначення якості і властивостей керамічної плитки для облицювання стін

Мета: навчитись за зовнішніми ознаками і на підставі не­складних випробувань визначати властивості та оцінювати якість глазурованих керамічних плиток для внутрішнього об­лицювання стін і перегородок.

Прилади, приладдя і матеріали: шаблон або штангенцир­куль, калібр, металевий кутник, лінійка, повітряна баня, по­суд з водою, чорнило, м'яка тканина, дерев'яний щит з опор­ною поличкою, еталон плиток за кольором, дві опори для ви­значення міцності плиток, плитки, які випробовують.

Порядок виконання роботи

1. Штангенциркулем заміряйте розміри плиток. Металевим кутником заміряйте правильність прямих кутів. Для визна­чення скривлення площини плиток, покладіть на ребро лінійку по діагоналі плиток і виміряйте найбільший зазор.

2. Якість зовнішнього вигляду плиток визначається візуально на відстані 1 м від ока до плиток, укладених на щит площею в 1 м² із зазором між плитками завширшки 3 мм. Для визна­чення колірних відтінків і плям плитку укладіть на верти­кальний щит площиною в 1 м² з чотирма еталонними плит­ками, і розгляньте з відстані 3 м. Вони повинні бути одного відтінку і відповідати еталону.

3. Для визначення термічної стійкості відібрані три плитки помістіть у повітряну баню і поступово нагрійте до 100... 125°С, після чого швидко опустіть у воду кімнатної тем­ператури до повного охолодження. Тоді на глазур капніть чорнило і протріть м'якою тканиною. На термічно стійких плитках не повинно бути тріщин.

4. Для визначення водопоглинання плитку висушіть при тем­пературі 110°С до постійної маси і зважте (т^. Тоді в посуд з плиткою налийте воду і прокип'ятіть. Після витримайте плитку 24 години для охолодження, витріть і зважте (т₂). Водопоглинання визначте за формулою:

5. Границю міцності на вигин визначте за формулою (див. пит. 4). Для цього зразок (плитку) покладіть на дві опори (рис. 24). У середині прикладіть вантаж (Р). Границя міцності визначається як середнє арифметичне результатів випробувань 10 зразків.

6. Результати визначення властивостей і оцінки якості обли­цювальних плиток запишіть у журнал за формою 10.

Рис. 24. Визначення гра­ниці міцності плитки на вигин: 1 - плитка, 2 - ван­таж (прес), 3 - гумова про­кладка, 4 - опора.

Форма 10

Найменування плитки: керамічна глазурована плиткароз-мірами 150 х 150 мм.

№ по­рядку вико­нання робіт	Показники	Відхилення		Висновок лабораторії
		Норма	Результати дослідження
1	2	3	4	5
1	Визначення розмірів: — довжина — ширина — товщина — відхилення бокової грані від прямокутника — скривлення плитки від площини	±1,5 мм ±1,5 мм ±0,5 мм 0,5 мм 0,9...1,2мм	+1,0 мм —0,5мм +0,4 мм 0,5мм 1,2мм	допустимо допустимо допустимо 2 сорт Зсорт
2	2. Зовнішній вигляд: — вм'ятини — подряпини	Не допускається погіршення вигляду на відстані 1 м. Не допускаються подряпини завдовжки понад 3 мм (2 шт.).	не помітно 1мм	Ісорт Ісорт
2(про­дов­ження)	— відбиті кути — мушки діаметром 2 мм і розшарування — колірні відтінки й плями	Допускається 10% плиток з відбитими кутами 3 мм завдовжки Не допускається Допускається помітними 10% з відстані 1,7 м	5% не помітно 5%	2 сорт 1 сорт 2 сорт
3	Визначення термічної стійкості	Не допускаються волосяні тріщини після остигання плитки	не помітно	1 сорт
4	Визначення водопоглинання	Не більше 16%	15%	2 сорт
5	Визначення границі міцності	Не менше 15МПа	12МПа	2 сорт
Враховуючи середній показник лабораторних досліджень можна пітвердити, що плитки					2 сорту