50. Мастила

Мастило - необхідний матеріал для змащування, перед ви­ливанням форм або архітектурних виробів, моделей або форм, щоб легко роз'єднувати форму від моделі або архітектурний виріб від форми. Мастила приготовляють так.

1. У розплавлений 1 кг стеарину (жири і стеаринові кислоти) при температурі 50...52°С вливають 2 л гасу і перемішують. Після остигання мастило можна застосовувати за призначен­ням. Мастило повинно бути таке, щоб застигла крапля роз­плавлялась від дотику рук.

2. В один літр розплавленого стеарину додають 1 л машинного масла та 1 л гасу і все це ретельно перемішують. Після ости­гання стеаринове мастило готове для використання. Для до­давання складових, за необхідності, мастило підігрівають у гарячій воді.

3. Для виливання цементних виробів застосовують машинне масло, а якщо виготовляють вироби відбиванням, то форму посипають тальком.

4. Для змащування клейових форм дозволяється застосовува­ти мильну воду, вазелін, соняшникову олію або березовий луг, який приготовляють з 25% березового попелу і 75% води (за об'ємом). Попіл розчиняють у воді і суміш кип'ятять доти, доки на поверхні води не з'явиться масляниста плівка, а сама рідина не стане слизькою. Після остигання суміш зливають у скляний посуд з корком.

5. Можна застосовувати для не ажурних моделей і форм пара­фінове мастило.

51. Шелаковий лак і пігменти

Шелаковий (спиртовий) лак (див. пит. 77) приготовляють з так званого шелаку (гумілаку) - прозорої спеціальної смоли світло-жовтого кольору і розчинника (спирту). Застосовують шелаковий лак для покриття гіпсових і глиняних моделей, а також форм перед виливанням виробів. Шар лаку захищає гіпсові вироби і форми від впливу вологи. Замість шелаку інко­ли застосовують відповідні політури або нітролаки за декілька разів. Для приготування шелакового лаку 200 г шелакової смо­ли засипають віл спирту і періодично перемішують, щоб не було грудок. Потім суміш залишають на 2 доби, але періодич­но збовтують її. Лак зберігають у герметичному посуді, а пензлі від лаку - в розчині спирту або лаку.

Пігменти застосовують для надання кольору архітектурним виробам і декоративним штукатуркам (див. пит. 81, 82).

52. Матеріали для ремонтних і реставраційних опоряджувальних робіт

Основними чинниками, що впливають на вибір матеріалів для реставрації, є:

- особливості об'єкта реставрації;

- наявність достовірної інформації про застосування будівель­них матеріалів у давнину;

- знання рецептів приготування будівельних розчинів;

- можливість використання сучасних будівельних матеріалів.

До свіжоприготовлених розчинів висуваються такі вимоги:

- певна консистенція (рухомість) від 7 до 12 см за ступенем за­нурювання в нього стандартного конуса (рис. 16, в);

- достатня зручність укладання, що залежить від рухомості і водоутримувальної спроможності;

- здатність свіжоприготовленого розчину прилипати до старої основи;

- нормальні терміни тужавіння і найменша усадка.

Для штукатурення пам'яток архітектури більшість засто­совують розчини безцементні або із незначною кількістю цементу (до 10...15%). Робиться це для наближення до первіс­ного матеріалу штукатурки і кладки, а також з метою уник­нення погіршення водо-, паро- і газопроникності кладки. Тим більше, що коефіцієнт розширення цементного розчину відрізняється від вапняного розчину і кладки. Замість цемен­ту застосовують цем'янку (молота цегла).

Старі штукатурки інколи нагадують мармур, тому для їх ремонту і реставрації застосовують замішаний на клейовій воді штукатурний або гідравлічний безводний гіпс з додаванням необхідних барвників. Щоб одержати штучний мармур до гіпсу додають мармурове чи тонке молоте кварцове борошно. Для ос­таточного полірування застосовують розчин флюату (хім.) і воску. Для приготування клейового розчину одну вагову части­ну сухого тваринного клею замочують у 5 вагових частинах води на 15... 16 годин. Після того, як клей розчиниться, до ньо­го додають одну вагову частину вапняного тіста і на слабкому вогні кип'ятять суміш впродовж 5 годин і періодично пере­мішують.

Для ремонтних і реставраційних робіт частіше застосовують вапняний розчин (див. пит. 31). Вапно слід застосовувати маг­незіальне або доломітове, відстояне, масне, після ретельного очищення від непогашених часток. Гіпс (алебастр) (див. пит. 18) має бути пропущений крізь решето з чарунками в 1 мм. Для прискорення тверднення штукатурних сумішей до гіпсу чи глиняного тіста добавляють негашене вапно. Для відновлення старої штукатурки інколи по цементному набризку з зернис­тими добавками наносять суміш складу 1:1:6 (цемент : вапно : трас - гірська пориста порода вулканічного походження).

Для відливання виробів застосовують рідкий цементний роз­чин і бетон (див. пит. 32, 41). Склад розчину беруть від 1:1 до 1:6, але найпридатнішим є розчин складу 1:3. Для відбивання виробів використовують густий цементний розчин. Його готу­ють таким, щоб після стискання у кулаці на розкритій долоні розчин не розсипався. Це потрібно для того, щоб виріб можна> було вивільнити з форми через 2...3 години. Крім цементних розчинів, для ліпних робіт застосовують цементно-вапняні роз­чини, наприклад, складом 1:0,2:4 і цементно-кольорові (див. пит. 35-37).

Тепер застосовують для реставраційних робіт нові матеріа­ли (див. пит. 101).