3.8.2. Мінералогічний аналіз

Для проведення мінералогічного аналізу використовують фракції порід, що виділені за результатами їх гранулометричного аналізу. Найбільше значення для характеристики розрізу має група важких мінера­лів. Для їх виділення фракції обробляють важкими рідинами: бромофор-мом густиною 2900 кг/м³, рідиною Туле густиною 3170, йодистим метиле­ном густиною 3330 кг/м³ та ін.

Легку фракцію, що спливає при обробці бромоформом, досліджують менш ретельно. У ній в першу чергу слід враховувати кількісний вміст кварцу і глауконіту. У важкій фракції є ільменіт, магнетит, гематит, пірок­сени, амфіболи, циркон, гранат, пірит тощо. Найбільш цікаві рідкісні мі­нерали — топаз, андалузит, дистен, монацит.

Виділені мінерали детально вивчають під мікроскопом. Отримані резуль­тати використовують для характеристики окремих інтервалів розрізу. У про­мислових умовах слід застосовувати дані аналізу для характеристики лише великих інтервалів: окремих пачок, світ та ін.; пошарову ж характеристику розрізу одержати не вдалося. Спроби використовувати дані мінералогічного аналізу для зіставлення окремих пластів піднасуву на Жовтневому родо­вищі Грозненського району (Чечня, Росія) виявилися невдалими.

Застосування зазначеного методу і гранулометричного аналізу на прак­тиці для складання геологічного розрізу родовища потребує наявності про­сторових геологічних даних стосовно всієї площі, що досліджується. Для цього необхідні суцільний відбір керна у свердловинах, рівномірно розта­шованих на площі родовища, і відповідне його вивчення. Втім такий відбір керна, особливо при експлуатаційному бурінні, не проводиться. Викори­стовувати шлам для таких досліджень недоцільно, тому що дрібна фракція (0,1 мм і менше) знаходиться у глинистому розчині в зваженому стані і безупинно циркулює з ним у свердловині, а більші уламки, що є цікавіши­ми для аналізу, мають у порівнянні зі струменем розчину меншу швидкість руху від вибою до устя, і, отже, віднести їх до інтервалу досліджень дуже

важко. Доцільніше мінералогічний аналіз застосовувати при вивченні умов формування осадів та джерел їх зносу, тобто під час проведення палеогео­графічних досліджень.

3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз

Вивчення розрізів свердловин за мікрофауною досить ши­роко застосовують на практиці. Для відбору мікрофауни зразок породи розпушують, промивають, сушать і потім вивчають під бінокулярною лу­пою. Усі помічені мікроорганізми (форамініфери, остракоди тощо) розгля­дають у зразку і визначають їх тип порівнянням з наявними таблицями ви­значників мікрофауни. Після цього виділяють керівну мікрофауну, вивча­ють розподіл керівних її форм у розрізах свердловин і виділяють світи та характерні пласти. Керівна мікрофауна складається з окремих форм давніх організмів, що існували короткий час в минулому і характерні тільки для окремих стратиграфічних світ, горизонтів і, навіть, пластів. Розбивку розрі­зу на окремі світи, пачки і горизонти проводять за зміною в асоціаціях ви­дів макрофауни, а також за зміною їх кількісного вмісту — для характерних форм або сукупності установлених форм.

При бурінні у твердих породах (вапняках, доломітах та ін.) готують шліфи, переглядають їх у заломленому світлі, по зрізах черепашок мікро­фауни визначають ті чи інші її форми.

Вивчення мікрофауни на родовищах України розпочалось у 1927 р.; планомірне вивчення фауни форамініфер та інших форм мікрофауни ве­деться з 1932 р. Практика показала, що за встановленою мікрофауною мо­жна виділяти не лише світи, а й дрібніші інтервали розрізу свердловини, аж до окремих горизонтів і пластів.

Для успішнішого застосування розглянутого методу потрібно скласти типовий геологічний розріз свердловини, площі або родовища, що харак­теризує розподіл мікрофауни у досліджуваній товщі порід. За наявності та­кого розрізу можна вивчати мікрофауну, що міститься в шламі, який від­бирають з бурового розчину. Це значно спрощує процес літолого-страти-графічної розбивки товщі. Проте буровий розчин до закачування у сверд­ловину слід проаналізувати на вміст у ньому мікрофауни, характерної для глини, на основі якої він приготовлений. Цей вміст слід враховувати під час вивчення розподілу мікрофауни у досліджуваному розрізі, тому що ма­ленькі уламки глини, з якої готували промивальну рідину, можуть залиша­тися нерозмішаними при виготовленні глинистого розчину.

Мікрофауністичний метод має особливо велике значення тому, що на­дає геологу можливість встановлювати відносний вік порід.