4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю

На структурних картах точки, в яких стовбур свердловини перетинається з покрівлею пласта (або підошвою), зносять на лінію профі­лю, що будують, переважно паралельно простяганню найближчої до цієї точки ізогіпси структурної карти. При цьому дотримуються того, щоб точ­ка, яку зносять на геологічний профіль, не була б на іншій ділянці струк­тури, наприклад: не можна знести точку на крило, якщо вона знаходиться на перекліналі (рис. 4.17).

4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти

Точність складання структурної карти залежить від де­яких умов. Насамперед суттєве значення має кількість свердловин, на ос­нові розрізів яких складається карта. Якщо у межах родовища пробурена сітка свердловин, де кожна сусідня свердловина контролює і доповнює дані першої свердловини, то можливо побудувати досить точну і деталь­ну структурну карту, яка достовірно передає все, навіть невеликі пору­шення, які супроводжують основну структуру. Якщо ж кількість сверд­ловин мала, а площа родовища відносно велика, структурна карта є ли­ше схемою будови надр родовища, оскільки горизонталі у деяких місцях можуть бути проведеними умовно і попередньо.

Не менш важливою умовою є розподіл свердловин по площі ро­довища. Коли свердловини роз­поділені в межах родовища більш-менш рівномірно, з утворенням сітки, яка охоплює всю площу, від­повідно, структурна карта буде ма­ти однаковий ступінь точності для усіх ділянок промислової площі (рис. 4.18).

Істотно важливим є вибір опор­ного горизонту для побудови струк­турної карти. Опорний горизонт має відповідати багатьом вимогам: відзначатися досить характерними властивостями, які зберігаються по усій промисловій площі і відрізня­ють його від інших пластів та світ у розрізі родовища. Отже, важливо, щоб вибраний опорний горизонт зберігав особливості літологічного складу, електричний опір порід, ха­рактер і кількість включень (наприк-

лад гальки або конкрецій), товщину тощо, загалом суму тих ознак, які да­ють змогу чітко виділяти окремі світи або горизонти у розрізі свердловин(рис. 4.19). Інакше можуть виникнути різноманітні тлумачення в бурових журналах і розрізах горизонту та навіть неможливість виділення останнього у самостійний.

Наступною умовою, яка дуже впливає на точність побудови структур­ної карти, є достовірність записів у буровому журналі й точність складено­го розрізу свердловини. Якщо на промислі добре організовані геологічні спостереження, то, відповідно, високий рівень має документація бурового журналу і розрізу свердловини.

Такими якостями характеризуються дані щодо буріння свердловин на тих підприємствах, де роботу геолога вважають як одну з найголовніших.

Під час складання структурних карт, як і геологічних профілів, вели­кого значення набувають такі фактори, як точність нанесення місцезнахо­дження свердловини на план або карту родовища, застосування для цього інструментальної зйомки. Важливим є точне визначення висоти устя свердловини, особливо в умовах різновисотного рельєфу поверхні, де коли­вання висотних позначок можуть бути суттєвими. Щоб уникнути неточно­стей, слід заміряти висоту устя свердловин за допомогою інструментальної зйомки.

Обов'язковою умовою точності складання структурних карт є враху­вання викривлення свердловини. Для виключення спотворювального впли­ву кривини свердловин по діаграмах інклінометра на план наносять фак­тичне положення вибоїв свердловин або точки перетину викривленими стовбурами свердловин покрівлі чи підошви певного опорного горизонту, по якому будують структурні карти.