МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і

міжнародного підприємництва

Реферат

з дисципліни:

“Адміністративний менеджмент”

на тему:

“Візуальні та автоматизовані види контрольного спостереження”

Виконала :

ст.гр.МЕ-32

Гаращук Н.Т.

Перевірила :

Харчук В. Ю.

Львів 2012

Вступ

Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети. Процес контролю складається з установлення стандартів, виміру фактично досягнутих успіхів і проведення корекції в тому разі, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів. Навіщо необхідний контроль? Керівники починають втілювати функцію контролю відтоді, як визначили мету, завдання та створили організацію. Без контролю починається хаос, і тоді об'єднати діяльність будь-яких груп майже неможливо. Контроль є невід'ємним елементом суті будь-якої організації. Це спонукає Пітера Друкера заявити таке: «Контроль та визначення напряму - це синоніми»

Функція контролю — це характеристика управління, яка дозволяє виявити проблеми і скоригувати відповідно діяльність організації до того часу, коли ці проблеми стануть кризою. Один із важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, який саме напрям діяльності організації найефективніше сприяє досягненню її загальної мети. Контроль має бути всеохоплюючим. Кожний керівник незалежно від своєї посади здійснюватиме контроль, навіть якщо ніхто йому цього персонально не доручає. Контроль є основним елементом управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю окремо від контролю. Тому контроль виконує важливу виховну функцію, а також профілактичну і захисну функції, сприяє збереженню власності, правильному витрачанню ресурсів, дотриманню планової, фінансової, виконавчої і трудової дисципліни.

Вимоги до контролю закладено у принципах його здійснення, таких як постійність і оперативність, поєднання перевірки зверху і контролю знизу, об'єктивність, масовість і гласність, дієвість, плановість, економічність і науковість.

Контроль – це важлива функція управління, систематична конструктивна діяльність керівників і органів управління, керівників підприємств, організацій та їхніх підрозділів щодо забезпечення єдності рішення і виконання, відповідності фактичних результатів роботи запланованим або визначеним органами вищого рівня.

Значення контролю. Систематичний і всеосяжний контроль:

• забезпечує своєчасне і в повному обсязі виконання законодавчих актів та управлінських рішень, планів, програм;

• сприяє забезпеченню наукової обгрунтованості й виваженості управлінських рішень, чіткості організації виконання;

• дає можливість об’єктивно, справедливо, правильно оцінювати працівників та виконавців за рівнем їх кваліфікації і професійності, організаторських здібностей і ставлення до справи, за результатами праці і способами їх досягнення, підвищує їх відповідальність за виконання поставлених завдань і службових обов’язків;

• є необхідною умовою своєчасного виявлення відхилень і недоліків у роботі, їх виправлення та усунення причин, що їх породжують;

• є невід’ємною складовою частиною роботи з узагальнення й поширення позитивного досвіду діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та їх працівників.

Рівень і стан контролю – це дзеркало здатності відповідного органу чи керівника забезпечити ефективне здійснення державної політики, накреслених планів, визначених завдань.

Для кожного державного службовця, керівника важливим є знання видів контролю в Україні. Вони подаються у наступній схемі.

Внутрішній (відомчий) контроль

Зовнішній (надвідомчий) контроль:

Президентський контроль

Конституційний контроль

Парламентський контроль

Судовий контроль

Прокурорський нагляд

Фінансовий контроль

Спеціалізовані органи контролю

Суб’єкти:

♦ Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації,

♦ Комітет у справах захисту прав споживачів,

♦ органи пожежного нагляду,

♦ санітарно-епідеміологічна служба,

♦ служба безпеки дорожнього руху,

♦ органи нагляду за охороною праці,

♦ органи контролю за цінами,

♦ аудиторська служба,

♦ служба з питань технічного захисту інформації та інші

Громадський контроль

(здійснюють професійні спілки та інші громадські об’єднання)

Зовнішній контроль здійснюється з боку органів державної влади, спеціалізованих органів, а також громадськості за додержанням законності в організаціях, установах та на підприємствах, організаційно їм не підпорядкованих. До організаційних форм зовнішнього контролю належать: президентський, парламентський, конституційний, судовий, прокурорський (прокурорський нагляд), фінансовий та громадський контроль.

Внутрішній контроль здійснюється органами і керівниками однієї системи, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, і спрямований на вирішення завдань, що стоять перед певним органом управління, підприємством, установою чи організацією.

Ефективність контролю в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях забезпечується за умови неухильного додержання основних принципів та найважливіших вимог до нього.

Основними принципами контролю є:

• об’єктивність;

• всеосяжний характер;

• плановість і систематичність;

• гласність ( відкритість, прозорість );

• дієвість;

• особиста відповідальність керівників за організацію та стан контролю на ділянках, які вони очолюють.

Саме на реалізацію зазначених принципів спрямовані укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України щодо підвищення виконавської дисципліни в органах виконавчої влади, затверджені постановами Кабінету Міністрів України. Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, Типовий регламент місцевої державної адміністрації, Типове положення про відділ контролю апарату обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Досвід управління переконує у необхідності виробити в кожному органі управління, в роботі кожного керівника систему здійснення попереднього, поточного та підсумкового контролю.

Метою попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки вже на стадіях планування і вироблення управлінських рішень, виваження їх реалістичності щодо людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт, виконання програми. Об’єктом контролю виступають працівники, суб’єктом – безпосередні керівники. Регулярна перевірка роботи підлеглих (виконавців), аналіз проміжних результатів, спільне обговорення проблем, що виникають, а також пропозицій, спрямованих на їх розв’язання, дають можливість своєчасно внести необхідні корективи, створити умови для виконання рішень, планів своєчасно і в повному обсязі.

Підсумковий контроль здійснюється після виконання програми. Його метою є: врахування практики виконання рішень і завдань, отримання інформації, необхідної для планування аналогічної роботи на майбутнє; оцінка і винагорода виконавців за фактичні результати; оцінка якості самого управлінського рішення чи програми з точки зору їх обгрунтованості, реалістичності і конкретності.

Умови успішного здійснення контролю і перевірки виконання рішень

Контроль виконання рішень

Своєчасність доведення до виконавців

Якісна підготовка рішень:

Організація виконання на місцях:

Чіткий порядок постановки рішень на контроль і зняття їх з контролю

- своєчасність; - компетентність; - обгрунтованість; - конкретність

- роз’яснення змісту - вибір шляхів реа- лізації - конкретні заходи

Плани контролю (за необхідності)

Використання технічних засобів контролю

Комплексне використання форм і методів аналізу і контролю

Узагальнення результатів і практики контролю

Методична допомога органам і організаціям нижчого рівня в організації виконання рішень

Поширення позитивного досвіду здійснення контролю

Методи контролю:

• співставлення досягнутих результатів (у т.ч. й проміжних) із установленими стандартами – конкретними цілями, визначеними управлінським рішенням. При цьому важливо визначити, якою мірою досягнуті результати співпадають (чи відносно співпадають) з очікуваними, запланованими; наскільки значними є відхилення між ними; чи є потреба вжиття термінових або додаткових заходів з метою виправлення становища;

• безпосередні спостереження керівника або спостереження, що проводяться за його дорученням;

• аналіз та узагальнення у встановлені терміни інформації виконавців про стан виконання визначених завдань. Необхідна умова ефективності – неприпустимість перекручення інформації, вимогливість до її своєчасності та об’єктивності;

• індивідуальні співбесіди з виконавцями, керівниками відповідних підрозділів, органів і організацій;

• вимір результатів, які дають можливість визначити, якою мірою дотримуються встановлені стандарти, показники. Здійснюється на основі вибору одиниці виміру (грошова одиниця, відсоток, фізичні одиниці, співвідношення, пропорції компонентів тощо);

• періодичні цільові або комплексні перевірки організації та стану виконання планів, програм, завдань і доручень безпосередньо на місцях – на підприємствах, у філіях, підрозділах та на інших ділянках;

• розгляд роботи (заслуховування звітів виконавців та керівників підрозділів, служб) на оперативних нарадах, виробничих нарадах, зборах колективів, засіданнях керівних або колегіальних органів з виконання рішень, визначених завдань із відповідною оцінкою проведеної роботи та виконавців.