Висновок
Поведінка людей — безумовно, не єдиний чинник, який визначає ефективність контролю. Щоб контроль виконував своє справжнє завдання, тобто забезпечував досягнення мети організації, він повинен мати кілька важливих якостей.
Для того щоб бути ефективним, контроль повинен мати стратегічний характер, тобто віддзеркалювати загальні пріоритети організації та підтримувати їх. Діяльність у сферах, які мають стратегічне значення, необхідно контролювати не дуже часто. Про одержані результати контролю не обов'язково оповіщати доти, доки відхилення від прийнятих стандартів не стануть надто великими. Але якщо керівництво вважає, що деякі види діяльності мають стратегічне значення, то в кожній такій сфері обов'язково має бути налагоджений ефективний контроль, навіть якщо цю діяльність важко виміряти.
Кінцева мета контролю полягає не в тому, аби зібрати інформацію, встановити стандарти і виявити проблеми, а в тому, щоб виконати поставлені перед організацією завдання. Щоб зробити контроль ефективним, необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб засоби контролю не стали важливішими, ніж мета організації. Якщо контрольний механізм не спрацьовує, найчастіше причина полягає в тому, що необхідно вдосконалювати структуру прав і обов'язків, а не процедури контролю. Отже, щоб бути ефективним, контроль має бути інтегрованим з іншими функціями керівництва.
Як підсумок, контроль можна вважати ефективним лише тоді, коли організація фактично досягає бажаної мети і спроможна сформулювати нові цілі, які забезпечують її майбутнє. Для того щоб бути ефективним, контроль має відповідати контрольованому виду діяльності, об'єктивно вимірювати та оцінювати те, що справді важливе.
Також контроль має бути своєчасним. Своєчасність контролю полягає не у винятково високій швидкості або частоті його проведення, а в годинному інтервалі між проведенням вимірів і оцінок, що адекватно відповідає явищу, яке підлягає контролю. Отже, система ефективного контролю дає необхідну інформацію до того, як настане криза.
Список використаної літератури
1. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. д-ра юрид. наук / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999.
2. Глазунов Г. Президентський контроль: новий погляд на методологічні аспекти // Вісник УАДУ. - 2002. - № 2. - С. 21-28.
3. ,Колодій А. М. Принципи права України: Моногр. - К.: Юрінком - Інтер, 1998.
4. Нижник Н. Р. Україна - державне управління, шляхи реформування. -К. : 1997.
- 72 с.
5. Нижник Н., Машков О., Мосов С. Контроль у сфері державного управління // Вісник УАДУ. - 1998. - № 2. - С. 23-31.
6. Овсянко Д. М. Административное право: Учеб. пособие / Под ред. проф. Г. А. Туманова. - М.: Юристъ, 1997. - 448 с.
7. Омаров А. М. Предприимчивость руководителя. - М.: Политиздат, 1990.
- 256 с.
8. Полінець О. Контроль у державному управлінні: сутність, форми та види його здійснення//Вісник УАДУ.-2000.- №2.- С. 71-76.
9. Сушинський О. І. Влада: питання основ концепції // Актуальні проблеми державного управління: 36. наук. праць УАДУ. - 2001. - Вип. 5. - С. 51-66.
10. Студеникина М. Государственный контроль в сфере управления. – М.: Юрид. литература, 1974.
11. Студенкина М. С. Государственный контроль в сфере управления (проблемы надведомственного контроля). - М.: Юрид. литература, 1974. - 159 с.
12. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управлення в СССР. - М.: Наука, 1981. - 304 с.