4.1. Методи кореляції розрізів свердловин

Кореляція (зіставлення) розрізів свердловин — один з найвідпові­дальніших етапів роботи геолога. На цьому етапі насамперед виділяють опорні (або маркувальні пласти і горизонти, їх ще іменують реперами). Опорними (маркувальними) пластами (горизонтами) називають пласти (го­ризонти), фізико-літологічна характеристика яких відрізняється від харак­теристики вмісних порід і зберігається у межах усього родовища, нафтога­зоносного району або навіть регіону.

Згідно з результатами вивчення розрізів свердловин за даними елек­тричного і радіоактивного каротажу геоелектричні та георадіоактивні репе-ри-максимуми або репери-мінімуми на кривих уявного опору (УО), гамма-каротажу (ГК) або нейтронного гамма-каротажу (НГК) можуть простежу­ватися в межах одного родовища, району або регіону.

Прикладами маркувальних горизонтів у Західноукраїнському нафтога­зоносному регіоні можуть слугувати так звані роговикові горизонти у мені-літовій світі олігоцену Внутрішньої зони Передкарпатського прогину, а та­кож гіпсо-ангідритовий горизонт тортону у відкладах неогену Зовнішньої зони цього прогину. Зазначені горизонти чітко відрізняються від вмісних порід літологією і відбиваються на усіх діаграмах ГДС.

Кореляція дає змогу встановити послідовність залягання пластів гір­ських порід, які розкриті свердловинами, виділити одновікові пласти, простежити зміну їх товщин, літологічного і фаціального складів, виявити тектонічні порушення. На основі узагальнення та інтерпретації результа­тів кореляції складають геологічні розрізи, структурні карти, карти тов­щин, карти неоднорідностей, за якими вивчають будову продуктивних пластів.

Кореляцію також здійснюють за зразками гірських порід з відслонень у процесі геологічної зйомки або за керном, піднятим зі свердловин. Проте низький відсоток винесення керна і відсутність суцільного відбору зразків утруднюють кореляцію.

Найефективнішою є кореляція розрізів свердловин за матеріалами ГДС. У кожній свердловині проводять комплекс промислово-геофізичних досліджень, і виділені, наприклад, геоелектричні репери можна простежу­вати в розрізах усіх пробурених свердловин у межах площі. В цьому випад­ку слід ураховувати нижченаведене:

1. Вважається, що один і той самий пласт у розрізах різних свердло­ вин однаково відображається на каротажних діаграмах. Це важлива озна­ ка подібності зіставлених пластів, які ув'язуються в розрізах різних сверд­ ловин.

2. Значення геофізичних параметрів можуть залежати не лише від вла­ стивостей пласта, а й інших факторів (діаметр свердловини, якість і вла­ стивості глинистого розчину тощо). Отже, додатковою ознакою подібності пластів у розрізі свердловин може слугувати рівність відношень величин одного і того самого параметра, характерного двом сусіднім пластам. На­ приклад, якщо відношення значень УО двох сусідніх пластів зберігається майже однаковим у різних свердловинах, то це і є підтвердженням пра­ вильності простеження цих пластів за подібністю конфігурації каротажних діаграм.

3. Подібність зміни комплексу параметрів кожного з пластів виявля­ ється у подібності конфігурації низки каротажних діаграм, кожна з яких відображує зміну одного геофізичного параметра. Найширше застосовують метод електрометрії, коли записують криві ПС і УО. До нього додають ме­ тод радіометрії (записуються криві ГК і НГК) та кавернометрію. Особливе значення кавернометрія набуває для потужних товщ глин, які пробурюють свердловинами різного діаметра, що залежить від літології глинистих порід та умов їх утворення.

Крім того, слід враховувати пласти з різними фізичними властивостя­ми — насиченістю нафтою, газом, літологічним складом унаслідок фаці-ального заміщення тощо.

При кореляції спостерігають за подібністю пластів: якщо вона є ста­лою, то це можна вважати ознакою правильної кореляції.

У свою чергу, зміну товщин пластів можна пояснити такими причи­нами:

• викривленням свердловини — залежить частіше від технічних при­ чин (нахилені свердловини), що визначають по інклінограмах, і геологіч­ них (збільшення кутів падіння, особливо на крилах);

• зміною умов нагромадження осадів (різні швидкості опускання дна басейну під час седиментації), ростом структури одночасно з осадонагро- мадженням; некомпенсуванням осадонагромадження;

• перетинанням свердловиною однієї частини пласта підкиду або насу- ву, лежачої складки, поверхні неузгодження;

• регіональним зменшенням товщини кожного шару і пласта. Виділяють три види кореляції: загальну, детальну, регіональну. Загальна кореляція — зіставлення розрізів свердловин, пробурених у

межах якої-небудь площі або родовища від земної поверхні до вибою.

Детальна {зональна, за термінологією М. О. Жданова) кореляція — зістав­лення між собою частин розрізів свердловин в межах продуктивних пластів, горизонтів або продуктивної нафтогазоносної товщі.

Регіональна кореляція — зіставлення зведених геолого-геофізичних роз­різів площ або родовищ по всьому регіону в цілому.