4.2.1. Побудова геологічних профілів

за даними буріння викривлених свердловин

При побудові геологічних профілів за розглянутою вище методикою передбачалось, що свердловини пробурені строго вертикально. Втім на практиці часто приходиться мати справу із похило-спрямованими або викривленими свердловинами.

Рис. 4.9. Визначення кута відхи­лення стовбура свердловини від вертикалі (за М.А. Іскандеро-вим).

Пояснення у тексті

Для використання даних таких свердло­вин має бути проекція на площину профілю осей викривлених або похило-спрямованих свердловин. Для того щоб розріз пробурених відкладів, який лежить у площині профілю, відповідав фактичному розрізу, слід побуду­вати криву осі свердловини у площині про­філю, після чого спроектувати її на площину профілю за простяганням.

При цьому слід пам'ятати, що якщо кут кривизни осі свердловини по стовбуру змі­нюється, то цю вісь потрібно розбити на ок­ремі відрізки з однаковим кутом відхилення. Завдання полягає в тому, щоб кожен відрізок стовбура викривленої свердловини був окре­мо спроектований на площину профілю.

Розглянемо один із таких відрізків. На його довжині величина кута кривизни стов­бура свердловини залишається сталою, тому вісь свердловини виражена прямою. На

Якщо викривлення свердловини проходить в одній площині по усьому стовбуру і змінюється лише кут а,, то вісь свердловини розбивають на окремі відрізки, на яких цей кут практично не змінюється, і для кожної із ділянок обчислюють кути а, та відстань АБ за формулою.

Якщо застосовують графічний метод, то горизонтальну проекцію осі свердловини також розбивають на окремі відрізки, які відповідають певним значенням кута кривини, і для кожної ділянки повторюють наведені вище побудови.

Бувають випадки, коли вісь свердловини викривляється на кожній окре­мій ділянці у різних площинах. Тоді побудову слід проводити у такий спосіб.

На рис. 4.12 РР — напрямок профілю; точка 1 — положення устя свердловини на плані, 7 — положення кінцевої точки свердловини, тобто точки зустрічі осі свердловини з пластом; крива 1—7 — діаграма інкліно­метра у плані, окремі прямолінійні відрізки — ділянки, на які розбивають криву діаграми інклінометра для проектування профілю на площину.

На кожному з цих відрізків слід проводити побудови, розглянуті ви­ще; при цьому для кожної окремої ділянки отримують величини АВ і а.

Однією із важливих умов, яку треба виконувати під час побудови профілів, є вибір однакового мас­штабу для горизонтальних і верти­кальних відстаней: горизонтальний масштаб — для відстані між сверд­ловинами, вертикальний — для зоб-

раження видимої товщини пласта.

Рис. 4.13. Визначення кута падіння пласта Якщо ці масштаби різні, то штучно (за М.А. Іскандеровим). змінюють кути падіння пласта, що

Пояснення у тексті _г

загалом небажано, тому що у цьому разі отримують невірну уяву про будову надр.

Числове значення масштабів залежить від мети і завдань, що постав­лені перед профілем. Для детальніших зіставлень рекомендується вибирати масштаб 1 : 1000. При цьому масштабі навіть пропластки малої товщини (1—2 м) можна зобразити на профілі з достатньою наочністю.

Втім при складанні профілю доводиться збільшувати вертикальний масштаб порівняно з горизонтальним, якщо пласти залягають полого. Хоч картина будови родовища стає при цьому наочнішою, але спотворюються кути падіння пластів та їхні товщини. На побудованому з різними масшта­бами профілі перевищення істинних значень кутів падіння та товщини пластів тим більше, чим пологіше залягають ці пласти.

Детальне вивчення розрізів свердловин, через які передбачається про­вести профіль, вибір напрямку профілю, відповідна обробка первинних геологічних матеріалів, вибір нульової площини (рівень моря), визначення за альтитудою устя свердловини позначок кожного відзначеного на профілі пласта в усіх свердловинах, встановлення наявності порушень та їх харак­теру — це перелік робіт, потрібних для складання профілю.