11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою

Нафтові поклади з газовою шапкою трапляються досить часто в нафтогазоносних регіонах усього світу. Ці поклади, відповідно, працюють на режимі газової шапки, який ще називають газонапірним ре­жимом. Нафта в покладах рухається по колектору під дією тиску газу, що розширюється до вибоїв експлуатаційних свердловин, тобто до точок, де існують умови ослаблення зовнішнього, у цьому випадку геостатичного, тиску. Такі ділянки називають депресивними.

Нижче наведено геологічні особливості розробки нафтових покладів з газовими шапками.

1. Видобувні свердловини слід бурити на всю товщину продуктив­ ного пласта, але перфорують тільки інтервали, де в пласті зосереджена нафта, тобто нижче контакту газ— нафта.

2. У міру видобутку нафти з по­ кладу ніколи не дозволяється знижу­ вати пластовий тиск у покладі, щоб запобігти руху контакту газ—нафта вгору по пласту, тому що нафта, яка займає суху (газову) частину пласта, "змочує" стінки пор і стає майже пов­ ністю втраченою для видобутку. Це відбувається під дією молекулярних сил між нафтою, що проникла у суху

частину пласта, і стінками пор (див. розд. 9).

3. Поклади нафти з газовою шапкою експлуатують переважно з під­ тримкою тиску в газовій частині нафтогазового покладу з початкової стадії видобутку. Це досягається нагнітанням газу в газову шапку через нагніталь­ ні свердловини.

4. Унаслідок викладеного в пунктах 2 і 3 в процесі видобутку нафти з покладу контакт газ—нафта має поступово рухатись униз.

5. Видобуток газу з газової шапки допускається тільки після висна­ ження промислових запасів нафти.

6. При дотриманні правил експлуатації нафтових покладів з газонапір­ ним режимом коефіцієнт вилучення нафти з пласта може бути високим і досягати 0,6.

Якщо нафтовий поклад з газовою шапкою має і напірні води (рис. 11.16), які його підстилають (крайові або підошовні), то пластовий тиск у нафто­газовому покладі можна забезпечувати нагнітанням крім газу в газову шап­ку також води в напірні води. Втім це роблять рідко, оскільки під час на­гнітання води в законтурні або підошовні води є небезпека того, що кон­такт газ—нафта рухатиметься в газову частину природного резервуара, що недопустимо.

Пластовий тиск у покладах нафти з газовою шапкою підтримують пе­реважно закачуванням газу в газову шапку.

11.3.5. Нафтові поклади

з режимом розчиненого газу

У нафтових покладах з режимами розчиненого газу рухо­мою силою, яка примушує нафту рухатись по пласту в напрямку депресій­них ділянок, де пробурені видобувні свердловини, і підійматись по сверд­ловинах на поверхню, є розчинений в нафті газ. Такі поклади нафти ха­рактеризуються не лише пластовим тиском, а тиском насичення.

Тиск насичення — це тиск, за якого розчинений у нафті газ починає виділятись у привибійній зоні видобувної свердловини, тобто появляються перші бульбашки вільного газу, що виділився з нафти.

Головною особливістю розробки нафтових покладів з режимами роз­чиненого газу є недопущення зниження пластового тиску до величини, меншої за тиск насичення. Якщо пластовий тиск у нафтовому покладі стає меншим за тиск насичення, то розчинений у нафті газ починає з неї вивільнятися по всій площі нафтоносності і штучно формується газова шапка над нафтовим покладом, яка не має достатньо енергії, щоб при­мушувати нафту ефективно рухатися по пласту до вибоїв експлуатаційних свердловин і підійматися по них на поверхню. Енергія режиму розчине­ного газу, таким чином, втрачається. Нафта починає дуже повільно руха­тись, а газ вже не підіймає нафту на поверхню по свердловині. Тому в процесі експлуатації нафтових покладів з режимами розчинених газів, за­звичай, застосовують підтримку пластового тиску з початкової стадії його розробки.

Підтримку пластового тиску здійснюють різними методами залежно від геологічної будови родовища. Якщо поклад має крайові води, то під­тримку пластового тиску можна здійснювати закачуванням у них води. Якщо ж немає крайових чи підошовних вод або крайові води є, але колек­торні властивості пласта на периферійних ділянках низькі, то іноді удають­ся до площадного закачування газу в природний резервуар через нагніталь­ні свердловини, які розташовані за рідкою сіткою.

У процесі закачування газу в природний резервуар нафта донасичу-ється газом, і режим розчиненого газу в пласті зберігається, а в деяких ви­падках навіть поновлюється.