5.3.5. Газовий каротаж

Газовий каротаж ґрунтується на вивченні газоподібних і рідких вуглеводнів, які попадають у глинистий розчин при розкритті доло­том нафтогазового пласта. Глинистий розчин, який виходить із свердлови­ни, за допомогою приладів газового каротажу на поверхні досліджують на вміст газоподібних і рідких вуглеводнів. Дані щодо вмісту в розчині горю­чих газів використовують для побудови газокаротажної кривої. Відповідні поправки на відставання проби глинистого розчину вводять експерименталь­ним методом за допомогою методів, які застосовують для визначення гли­бин відбору шламу.

У разі неперервного проведення газового каротажу записують дві кри­ві: одна показує загальну зміну складу вуглеводневих газів, інша — кіль­кість важких вуглеводневих газів, тобто нафтового ряду.

Втім газовий каротаж застосовують рідко через суттєві недоліки, які

розглянуто нижче.

1. Для проведення газового каротажу під час буріння свердловини по­ трібно цілодобове чергування спеціалістів на буровій, які виконують робо­ ту на газокаротажній станції. Це значно впливає на вартість буріння сверд­ ловини.

2. На газокаротажній діаграмі газоносні шари і прошарки чітко не від­ биваються, якщо свердловиною вже були пройдені шари і прошарки з на­ явністю вуглеводнів, особливо газу.

3. У глинистому розчині, що входить у свердловину, може бути газ унаслідок неповного очищення розчину в процесі руху по жолобах і у від­ стійнику на поверхні. Газ може бути також у глинах, із яких був приготов­ лений глинистий розчин.

4. У глинистий розчин часто слід додавати штучно нафту у разі роз­ криття продуктивних горизонтів і у випадках аварій.

5. Якщо в глинистий розчин потрапив водень (Н₂) або сірчаний водень (Н₂8) із порід, пройдених свердловиною, то на газокаротажних діаграмах спотворюється інформація, тому що Н₂ і Н₂8 у приладі газокаротажної стан­ ції горять за тих самих температур, що і вуглеводні.

5.3.6. Механічний каротаж

На цей час механічний каротаж застосовують рідко. Втім геолог, що здійснює геологічну службу безпосередньо в процесі буріння свердловини, за спрацюванням долота може робити деякі висновки щодо розкритих порід.

У глинах долото стає тупим, його різальні кромки набувають овальної форми. У пісковиках, особливо міцних, долото зношується швидко і рівно­мірно. Міцніші породи, наприклад хемогенні вапняки, а також породи вулканічного і магматичного походження, зношують шарошки долота дуже швидко, вони сточуються і стають "лисими".

При механічному каротажі виконують хронометраж проходки буріння свердловини, тобто враховують час чистого буріння на 1 м її поглиблення. За цими даними будують діаграму механічного каротажу, на якій міцні по­роди характеризуються збільшенням часу буріння. Дані механічного каро­тажу є допоміжними у проведенні геологічного розчленування свердловин.

5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами

Контроль технічного стану свердловин різними методами, в тому числі геофізичними, здійснюють під час їх буріння та експлуатації.

У процесі буріння свердловини обов'язково проводять контроль за відхиленням стовбура свердловини від вертикалі геофізичними методами, за допомогою приладу, що має назву інклінометр. Процес вимірювання відхилення свердловини від вертикалі називають інклінометрією. За даними інклінометри заміряють не лише кут відхилення свердловини від вертикалі у градусах, а й напрямок відхилення, тобто азимут відхилення.

Технічне проведення інклінометри' дає змогу своєчасно вжити заходів щодо викривлення свердловини в процесі буріння. Крім того, дані інкліно­метри використовують при складанні структурних карт і геологічних про­філів, з метою запобігання помилок в їх побудові.

У нафтогазовій галузі для вирішення технічних завдань застосовують термокаротаж, який дає можливість встановлювати глибини пошкоджень обсадних колон, затрубних циркуляцій флюїдів, що необхідно для досяг­нення герметичності експлуатаційних колон, а головне контролювати ви­соту підйому цементного розчину під час цементування обсадних колон.

Крім термометрії для контролю технічного стану обсадних колон у свердловинах застосовують методи акустичний, припливометричний, де-фектометричний, а також радіоактивний і метод резистивіметрії.

Акустичний метод контролю цементування колон ґрунтується на вимі­рюванні амплітуди заломленої поздовжньої хвилі та часу пробігу пружних коливань. За допомогою цього методу знаходять висоту підйому цементу, його наявність за колоною, виявляють канали, тріщини, каверни у цемент­ному камені, визначають ступінь зчеплення цементу з колоною і породами, досліджують процес формування цементного каменю в часі.

Припливометричним методом визначають у незакріплених і закріплених свердловинах місця припливів, поглинань і затрубної циркуляції рідини за допомогою дебітомірів.

Дефектометричний метод — це контроль якості обсадних труб, який полягає у виявленні вм'ятин, тріщин, місць порушення й герметичності колон, обривів по тілу обсадної труби, роз'єднань по муфтах, зон корозії. Ці завдання вирішують за допомогою трубної профілеметрії, електромагніт-

ної профілеметрії, індукційної дефектоскопії, локаторів муфт, свердловин­ного акустичного телебачення, фотографування стінок свердловини, вимі­рювання товщини стінки труб. Крім зазначеного, коли не вдається виявити інтервал перфорації за даними локатора муфт, використовують апаратуру контролю перфорації намагнічування колон, що розглядається в спеціаль­них курсах буріння свердловин.

Радіоактивний метод застосовують переважно для визначення висоти підйому цементного розчину під час цементування обсадних колон. Для цього в процесі тампонажу колон у цементний розчин додають радіо­активні речовини в кількості, небезпечній для навколишнього середовища. Після проведення цементажу в обсадженій свердловині проводять звичай­ний гамма-каротаж. Висота підйому цементного розчину в затрубному просторі обсадної колони чітко відбивається на діаграмі ГК.

Метод резистивиметрії застосовують передусім для визначення місця пошкодження обсадної колони і припливу пластової води у свердловину. В основі метода — різниця електричної провідності промивального розчину в свердловині та води, що надходить через пошкодження в обсадній колоні. Вимірюють цю різницю приладом, який одержав назву резистивиметра.