Глава 16. Типологія держави: цивілізаіііиний підхід 305

Для досягнення цієї мети вона повинна виконати низку за­вдань:

1. переглянути роль кожної з палат свого парламенту - як Па­ лати представників, так і Палати радників;

2. реформувати порядок формування інституту прем'єр-мініст­ ра. Для цього, зокрема, пропонуються як один із варіантів всенародні вибори прем'єр-міністра;

3. регламентувати партійне життя на рівні Конституції, оскіль­ ки парламентська демократія неможлива без політичних пар­ тій¹.

Для виконання зазначених завдань держава наділяється від­повідними функціями і утворює певний механізм.

Державний механізм Японії складається з державного апа­рату та відповідних державних установ. Державний апарат фор­мується з органів законодавчої (парламент), виконавчої (Кабі­нет міністрів) та судової (Верховний суд) влади. Главою держа­ви є імператор.

У Японії є сильною насамперед виконавча гілка влади, адже саме чиновники винесли на собі хаос післявоєнного періоду. Зв'язок правлячої Християнсько-демократичної партії з бюро­кратичної системою забезпечив згладження законодавчого про­цесу і ефективну реалізацію партійного політичного курсу, що стало передумовою швидкого економічного розвитку.

Формою правління в Японії є обмежена представницька і конституційна монархія. За формою державно-територіального устрою вона є унітарною державою. У країні панує демократич­ний політичний режим. Проте державно-політичний режим є соціалістським. З погляду публічного виміру внаслідок історич­них передумов в державі буддійсько-японської цивілізації скла­лася олігархічна система у формі соціальної олігархії. Проте тут спостерігається кілька різновидів еліти. Це і промислові клани квайбацу, і правляча ліберально-демократична партія, яка, хоча і втратила абсолютну владу, проте ще залишається досить впливовою силою, і злочинні угруповання якудза тощо.

Правова система Японії належить до далекосхідної групи правових систем, що входить до сім'ї звичаєвого права.

¹ Див.: Тамура С. Японська політична і правова системи: Матеріали міжнаї наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації держава о-праві вик систем.. - К-: Ін-т держави і права їм. В.М. Корецького НАН України 2000. - С. 47-48.

306 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Питання для самоконтролю

1. Які країни входять до к он фу ціан о-китайської цивілізації?

2. Які гілки влади виділяв Сунь Ятсен?

3. Які країни належать до буддійсько-японської цивілізації?

§ 4. Тип держави в релігійних цивілізаціях АзГї

Держава індуської цивілізації. Індуську цивілізацію складають такі країни, як Індія, Непал, Шрі-Ланка і, за певних умов, М'янма.

Державний режим цих країн є консервативним. Соціальна основа державної влади спирається на кастовий устрій.

Система каст містить спеціалізацію та взаємозалежність груп, що вона організовує, і являє собою ієрархію спадкових груп, які одночасно розрізняються і взаємодіють між собою на основі трьох чинників:

1. градації статусів;

2. детальних правил, що повинні забезпечити їх розподіл;

3. розподілу праці та взаємозв'язку.

Проте досить потужним є вплив національних буржуазій. Так, в Індії підприємці розглядали Індійський національний Конгрес як основну силу, що здатна, з одного боку, забезпечити Політичну стабільність, а з іншого - проводити в життя їх основні економічні вимоги. Економічну основу державної влади скла­дає майно, що знаходиться в державній власності. Це майно утворюється як за рахунок оподаткування, так і за рахунок існування потужного державного сектору економіки, що в ос­новному зосереджено у важкій промисловості й капіталоміст­кому виробництві з використанням сучасних технологій та організації праці. Морально-ідеологічна основа державної вла­ди базується на релігійній ідеології, основу якої складає індуїзм і буддизм. При цьому індуїзм є тією релігією, що спрямована на підтримку існуючих у суспільстві традицій. Саме тому дер­жава індуської цивілізації має традиційну легітимаість, яка ґрунтується на принципі: світ склався раз і назавжди, а тому слід виконувати приписи предків. Якщо ти воїн - вбивай, якщо пастух - иаси овець. Саме так складається система наст, базо­вий принцип якої засновано на опозиції «чисте/нечисте». Ця опозиція підспудно розуміє ієрархію, яка є перевагою чистого над нечистим, і передбачає розподіл праці, оскільки чисті й не­чисті професії повинні бути розділеними.

держави: цивілі

Приклад 16.2

Л. Дюмон про теорію еарн

Крім ієрарх» * чистого /нечистого» в Індії існує й інша ієрархія, з саме: тра­диційна градація чотирьох вари, «кольорів» або станів, у рамках якої розрізня­ються чотири категорії*: найвище знаходяться брахмани, або жерці, потім кшатрії, чи воїни, потім вайш^гі', що у сучасному розумині, найвірогідніше, е торговцями, і, нарешті, шудри, слуги або бідняки. Необхідно було б додати як п'яту категорію

Ієрархія і влада. У реальній градації' статусів влада займає місце, яке теоретична Ієрархія «чистого/нечистого* не передбачає. Так, у тому випадку, коли цар, що вживає в їжу м'ясо, знаходиться набагато вище, ніж торговець чи землероб-вчгетаріанець, ієрархій е не лише додатковою, а й оспорюється. Таким чином, спід або визнати, що ідеологія «не працює» в «серединній зоні» ієрархії статусів, або ж припустити втручання зовнішнього чинника, що повинен урівноважити ієрархію після того, як визначені крайні точки.

Щоб розібратися в цьому, нам саме і слід звернутися до теорії еарн. У рамках цієї теорії дві перші верни з самого початку розглядалися як «дві сили а, які, будучи пов'язаними певним чином, повинні володіти світом; вона дозволяє цареві прилучитися якимось чином до вищого рангу, якому він служить. Таким чином, влада певним чином урівноважує чистоту на другорядних рівнях, залиша-

Джерело: Дюмон Л. Ното піегагсНІсиі // Сравнчтельное изучение Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 377.

Крім того, морально-ідеологічна основа державної влади по­лягає у припущенні, що для стабільності в державі насамперед потрібний високий моральний рівень підданих та самого держав­ця. При цьому найпершою чеснотою державця є здатність пра­вителя жити інтересами своїх підданих. Більше того, якщо цар дійсно розуміє свої інтереси і хоче правити довго, йому слід дія­ти за принципами Артхашастри {науки про політику): «Щастя царя - у щасті підданих, у користі підданих - його користь. Корисним для царя є не те, що йому приємно, а що приємно його підданим - у тому користь царю»¹. При цьому шляхом удоско­налення держави індуська цивілізація вбачала не вдосконален­ня зовнішніх форм, а удосконалення самої людини.

За формою правління держави Індуської цивілізації можуть бути як монархіями (Непал), так і республіками (Індія, М'янма, Шрі-Ланка). За формою державно-територіального устрою вони можуть бути як федераціями (Індія, М'янма), так і унітарними

Іистика: Учеб. пособ. -М., 2000.

308 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

державами (Непал, Шрі-Ланка). Проте політичний режим, який існує в цих країнах, можна визначити як ліберальний, що тяжіє як до демократії (Індія, Непал, Шрі-Ланка), так і до авторитари­зму (М'янма). Так, ліберальний режим в Індії ставить собі за мету пом'якшити національні, кастові, релігійні та інші супереч­ності, нейтралізуючи при цьому різні прояви сепаратизму в сус­пільстві.

Правова система більшою мірою тяжіє до індуського права, що входить до релігійної правової сім'ї. Проте в окремих краї­нах (наприклад, у Шрі-Ланці) спостерігається досить суттєвий вплив англо-американської правової сім'ї.

Держава ісламської цивілізації. Загалом ісламська цивілі­зація являє собою єдність трьох складових - арабомовної, ірано-мовної та тюркомовної частини населення світу, а також ще трьох порівняно самостійних регіонів, що розташовані в Південній та Південно-Східній Азії (Пакистан, Бангладеш, Індонезія, Малай­зія), Тропічній Африці (Еритрея і Сомалі, держави смуги Сахеля та Судану тощо) та на Балканах (у межах розселення албанців і мусул ьман-боснійців).

Державний режим, що існує в умовах ісламської цивілізації, є консервативним. Це, крім усього іншого, забезпечується тради­ційним укладом мусульманського суспільства, а, отже, здебіль­шого воно є легітимним навіть у випадках узурпації. Як приклад можна навести Іран, де курс реформ шаха Мохамеда Рези не ко­ристувався широкою підтримкою суспільства. Саме це призвело до узурпації влади, яку здійснив аятола Хомейні. Проте зазначе­на узурпація була сприйнята народом цілком позитивно.

Соціально-економічна основа державної влади враховує на­самперед форму правління. Так, в умовах монархії соціально-економічну основу державної влади утворює родоплемінна арис­тократія та мусульманське духовенство. Щодо республік, то со­ціально-економічну основу державної влади утворюють або ду­ховенство (ісламські республіки), або дрібна буржуазія (соціалі­стичні республіки), або ж союз великої й середньої буржуазії із земельною (Ліван, Єгипет) чи родоплемінною (Туніс, Ємен) арис-

Морально-ідеологічна основа державної влади спирається на ісламську ідеологію, яка уособлюється в мусульманській концеп­ції держави. Для неї характерними є такі риси:

1) відповідальність держави перед народом унаслідок того, що народ може вимагати від правителя діяти відповідно до іс­ламських канонів;