§ 3. Ліберальний режим Поняття і ознаки ліберального режиму.

Лібералізм - це громадсько-політична та ідеологічна течія, що ставить собі за мету звільнення суспільства від пут держави, а особистість - від тиску авторитарного колективізму.

Ліберальному політичному режиму притаманні такі ознаки:

1. Взаємовідносини між владою і народом характеризують­ ся взаємною критикою.

2. Основним типом правового регулювання є принцип «Дозво­ лено все, крім насильницького повалення існуючого ладу». На­ слідком цього є дозвіл створення будь-якої організації, крім тих, що прагнуть повалити існуючий лад насильницьким шляхом.

246 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

3. Індивід є первинним та реальним порівняно з суспільст­ вом та його інститутами; індивідуальні потреби та права є при­ родними, а отже, домінуючими над колективними і загальними правами та інтересами.

4. Усі свої закони і цінності (у тому числі мораль) людина створює сама, а тому в них немає заздалегідь закладеного статусу об'єктивної істини чи абсолютного добра. Об'єктивними є лише ті закони, що відображаються в раціональній свідомості індиві­ да у вигляді наукових фактів.

5. Свобода особистості відносно всіх суспільних інститутів, відповідальність особи як перед собою, так і перед суспільством.

6. Відмінність та відокремленість кожної людини від інших людей є безумовними та первинними, а будь-який зв'язок та схо­ жість з іншими - умовними та вторинними.

7. Визнання суспільством і державою права всіх людей на самореалізацію.

8. Поєднання принципів індивідуалізму та гуманізму.

9. Свобода від обмежень з боку держави.

10. Ототожнення свободи і приватної власності.

11. Процеси перетворення торкаються виключно політичних аспектів суспільного устрою.

Прикладами ліберальних політичних режимів були Іспанія в 1974-76 рр., коли обов'язки прем'єр-міністра виконував К. Аріас Наварро; КНР 1987-89 рр., коли генеральним секретарем КПК був Чжао Цзіян; Південноафриканська республіка 1978-84 рр. під час президентства П.В. Боти; СРСР 1988-89 рр., коли гене­ральним секретарем КПРС був М.С. Горбачов.

Приклад 13.3

Ліберальні реформатори схильні були розглядати лібералізацію як спо­сіб роззброїти опозицію своєму режимові, не демократизуючи сам режим повністю. Вони готові були пом'якшити репресії, відносити деякі громадянські свободи, послабити цензуру, дозволити більш широке обговорення питань за­гального значення і надати громадянському суспільству - асоціаціям, церкві, спілкам, діловим організаціям - більше простору для ведення справ. Однак лібералізатори не хотіли проводити змагальні вибори з повною участю насе-

кардинально характер системи.

Джерело: Хантингтон С. Третья волна. Демократизація в конце XX века. - М.: РОССПЕН, 2003. - С. 142.

Глава 13. Політико-державний режим 247

Види ліберального політичного режиму. Існує два основних різновиди ліберального політичного режиму: класичний (при­хильники - Є. Бентам, Б. Констан, Дж. Локк, А. Сміт) та новий (М. Фрідмен, Ф. Хайєк).

Для класичного лібералізму характерними є такі ознаки:

1. заміна свідомого керівництва економічними процесами, та­ кими, що саморегулюються;

2. обґрунтування особистої та політичної свободи свободою еко­ номічною;

3. використання (без примусу) стихійних (насамперед, ринко­ вих) сил суспільства;

4. ліберальна модель полягає в достатності існування раціона­ льної та стабільної правової структури, у рамках якої люди займаються будь-якою діяльністю згідно з особистими пла­ нами. Держава, у якої є спеціальний апарат примусу, пови­ нна створювати умови, які б сприяли максимальному розви­ тку індивідуальних здібностей, ініціативи і самостійності, прогнозування і планування діяльності громадян;

5. закон повинен перешкоджати будь-яким спробам обмежити

Планування і конкуренція можуть поєднуватись лише за умови, що перше сприятиме конкуренції, а не протидіятиме їй;

вил, які застосовувалися б до широкого кола ситуацій, надав­ши індивіду свободу у всьому, що залежить від локальних обставин.

Класичному лібералізму відповідає концепція «держави -нічного сторожа», суть якої полягала в тому, що держава повин­на була бути наділена лише мінімальними, найнеобхіднішими функціями, що забезпечують охорону порядку та захист країни

Для нового лібералізму (так званий неолібералізм), який став результатом переосмислення економічної та соціальної ролі держави, характерними є:

1. збереження і захист природних прав людини;

2. договірний характер відносин між окремою людиною і дер­ жавою;

3. пріоритет громадянських свобод над політичними, юридич-

4. адаптування до історичних, національних і культурних умов;

6) втручання держави в суспільну сферу;

248 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

7. прагматизм, меркантилізм, раціоналізм;

8. пошук і досягнення консенсусу;

9) поліпшення соціальних умов реформування; 10) благодійність і доброчинність.

Неолібералізму відповідає концепція «позитивної держави», яка за допомогою спеціальної системи податків і державних соціальних програм перерозподіляє матеріальні блага на користь незаможних верств населення. Саме з концепції позитивної дер­жави виросли теорії держави загального благоденства і соціаль­ної держави.

Питання для самоконтролю

1. Що таке лібералізм?

2. Які існують види ліберального політичного режиму?

3. Яка концепція держави відповідає класичному лібералізму?

4. Яка концепція держави відповідає неолібералізму?

5. У чому полягає суть концепції «держави - нічного сторожа»?

6. У чому полягає суть концепції «позитивної держави»?