Глава 18. Форма права

363

Останнім часом зросла роль правового звичаю в міжнарод­ному приватному праві. У 1980 році Віденською конвенцією 00Н про міжнародну купівлю-продаж товарів він офіційно визнаний джерелом міжнародного права.

Через 10 років, у 1990 році, була прийнята остання редакція Міжнародних торгових термінів - ІНКОТЕРМС, де були закріп­лені базиси постачання, що були нічим іншим, як правовими звичаями.

Крім того, звичаї збереглися в міжнародному праві в рамках так званого дипломатичного етикету (підняття прапору під час зустрічі делегації найвищого рівня, виконання державних гім­нів тощо).

Французький правознавець Р. Давид залежно від ролі зви­чаїв у правовій системі виділяв три їх види:

1. звичаї на «доповнення до закону» — їх призначення полягає в уточненні значення оцінних понять, що використовуються в законі (розумна ціна, зловживання правом тощо);

2. звичаї «крім закону» - використовуються, коли існують про­ галини в законодавстві;

3. звичаї «проти закону» - коли закон і звичай регулюють ті ж самі суспільні відносини різним чином. Як правило, у ви­ падку такої колізії використовуються норми закону¹.

У країнах Океанії, Азії та Африки звичай став частиною за­гальнонаціональних систем права, на основі яких здійснюється правосуддя, реалізується діяльність вищих державних органів та посадових осіб. Так, у країнах Тропічної Африки існує так званий звичай трайбалізма (від англ. ігіЬе — плем'я). Цей зви­чай полягає в наданні привілеїв вихідцям із певної племінної групи; представник ЇЇ, що став, наприклад, президентом, призна­чає на державні посади переважно своїх одноплемінників.

Таблиця 18.2. Види звичаїв

Правові звичаї

звичаї "на доповнення до закону" звичаї "крім закону" звичаї "проти закону"

Однак звичаї притаманні не лише тим країнам, що розвива­ються, а й розвиненим. Так, у Великобританії конституційні зви­чаї ще й досі впливають на політичне життя, а британські зако­ни досить часто засновуються на звичаях. Причому звичаї ніде

¹ Див.: Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник для вузов. - М., 2001. - С. 308-309.

362 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Як приклад можна навести п. 81 глави IX Законів Ману; «Дружина, що не народжує дітей, повинна бути замінена на вось­мому році, та, що народжує дітей мертвими, — на десятому, якщо ж вона народжує лише дівчаток - на одинадцятому, але та, що свариться - відразу ж»¹.

У стародавні часи кримінальне судочинство за звичаєвим правом використовувало принцип таліону: покарання є актом помсти і тому має бути рівним злочину. Правило таліону вира­жалося в афоризмі: «Око за око, зуб за зуб».

Так, один із найстародавніших законів світу - закони царя Білалами, що з'явилися в XX столітті до н.е., використовуючи правило таліону, у п. 49 зазначають: «Якщо людина буде спій­мана із вкраденим рабом або зі вкраденою рабинею, то за раба вона повинна буде привести ще одного раба, а за рабиню - ще одну рабиню»².

Зібрання звичаїв та їх подальше державне санкціонування є одним з перших способів утворення правових звичаїв. Проте це

- не єдиний спосіб. Так, на сьогодні існує ще два способи держав­ ного санкціонування звичаїв:

1. Відсилання до звичаю - шляхом вказівки на звичай у нормативно-правовому акті.

2. Використанням звичаю як нормативної основи судового рішення.

В українській правовій системі роль правового звичаю як дже­рела права незначна. Проте вони існують. Так, після розлучення батьків, у яких є неповнолітні діти, останні залишаються з матір'ю: саме такі рішення, як правило, виносять суди з цивільних справ. Це - звичай, який ніколи не фіксувався в законодавстві, проте його досить широко використовують українські судові органи.

Досить цікаві були звичаї в СРСР і СІЛА. Так, свого часу в СРСР існував правовий звичай - голосування за одного канди­дата. У СІНА до смерті Ф.Д. Рузвельта існував правовий звичай

- два терміни президентських повноважень.

На цей час цих звичаїв не існує. Після ліквідації СРСР у колишніх союзних республіках було скасовано безальтернатив-не голосування. 27 лютого 1951 року в США була ратифікована XXII поправка до Конституції, що закріпила два терміни прези­дентських повноважень.

¹ Закони Ману // Хрестоматия по всеобщей истории государсіна й права / Под ред. К.И, Батира й Е.В. Поликарповой. - М., 1996, - Т. 1. - С. 49.

ЗаконьІ ВилаламьІ // Хрестоматия по нсеобщей истории государства й права. / Под ред. К.И. Батшра й Е.В. Поликарповой. - М., 1996. - Т. 1. - С. 8.