Глава 18. Форма права

371

Слід мати на увазі, що згідно зі статтею 2 Віденської конвен­ції 1969 року про право міжнародних договорів, останні визна­чаються як врегульовані міжнародним правом угоди, укладені між державами та іншими суб'єктами міжнародного права в письмовій формі, незалежно від того містяться такі угоди в од­ному, двох чи декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від їх конкретного найменування.

Міжнародні договори можуть бути різними за назвами (підсум­ковий акт міжнародної конференції, обмін нотами, протокол, трак­тат, пакт, конвенція тощо), але вони мають єдину сутність як джере­ло міжнародного права. Структура міжнародного договору склада­ється з преамбули, основної частини та прикінцевих положень.

Щодо класифікації міжнародних договорів, то залежно від кількості сторін вони можуть бути двосторонніми або багатосто­ронніми. Прикладом двостороннього міжнародного договору є Договір про ненапад між СРСР та Німеччиною 1939 року. При­кладом багатостороннього договору є Віденська конвенція 1980 року про міжнародну купівлю-продаж товарів. За рівнем укла­дання розрізняються міждержавні, міжурядові та відомчі догово­ри. Прикладом міждержавного договору е Хартія глобального інформаційного суспільства, що була підписана 22 липня 2000 року на острові Окінава (Японія). Прикладом міжурядового до­говору є Містобудівна хартія Співдружності Незалежних Держав, що була підписана у м. Мінськ 4 червня 1999 року. Прикладом відомчого договору є Меморандум про співробітництво між Голов­ним управлінням державної служби України і Міністерством кадрів Китайської Народної Республіки у сфері державної служ­би та управління людськими ресурсами, що був укладений у м. Пе­кін 15 січня 2003 року. Зо сферою дії договори поділяються на політичні, економічні та зі спеціальних питань. Прикладом полі­тичного договору є Комюніке глав держав та урядів, що було під­писане у м. Генуї 22 липня 2001 року. Прикладом економічного договору є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів від 11 квітня 1980 року. Прикладом договору зі спеціальних питань є Меморандум про співробітництво між Гене­ральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Бол­гарія, що був підписаний у Києві 1 червня 2001 року.

Крім того, є договори, які підлягають ратифікації, і такі, які не підлягають.

Ратифікація - це міжнародно-правовий акт, за допомогою якого держава через свої компетентні (як правило, законодавчі) органи дає згоду на обов'язковість міжнародного договору.

24*

370

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

НОРМАТИВНИЙ ДОГОВІР

Міжнародний договір

Союзний договір

Конституційний договір

Колективний договір

Постійні договори		Тимчасові договори
договори про утворення федерації	договори про розмежування повноважень федерального центру та суб'єктів федерації

Рис. 18.2. Класифікація нормативних договорів

Навіть законодавство Середніх віків спочатку було результа­том угоди між окремими носіями політичної влади. Недаремно писане право того часу, на відміну від звичаїв, називали угодами.

Значення нормовстановлюючих договорів і сьогодні визна­ється у всіх правових системах. Однак на відміну від договорів-угод дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально-ра­зового характеру, їх зміст складає загальні правила поведінки (норми). На відміну ж від нормативно-правових актів дані дого­вори — результат угоди рівноправних суб'єктів з приводу діяль­ності, що представляє їх загальний інтерес.

Найбільше значення нормативний договір має для трьох сфер права. Це насамперед міжнародне публічне право, де договори між державами завжди є нормативними. Нормативний договір є джере­лом у сфері державного (конституційного) права, де існують такі договори, як конституційний і федеративний. Третьою сферою є трудове право, до джерел якого належать колективні договори.

На Заході існують нормативні договори у сфері міжнародно­го приватного права. Це, зокрема, загальні умови бізнесу, що вво­дяться комерційними організаціями; норми про мирову угоду та третейський суд, що приймаються торговими палатами та ін­шими структурами тощо.

Проте на сьогодні договір як форма права може існувати у вигляді колективного, союзного, конституційного та міжнарод­ного (див. рис. 18.2).

Міжнародний договір. Основним джерелом міжнародного права є міжнародний договір.

Міжнародний договір - це угода між двома або більше держа­вами чи за участю інших суб'єктів міжнародного права (напри­клад, міжнародних організацій) про встановлення, зміну або при­пинення взаємних прав та обов'язків у міжнародних відносинах.