§ 3. Буржуазна держава

Загальна характеристика буржуазної держави. Перші буржуазні (капіталістичні) держави виникли в Європі в епоху Революцій аграрного суспільства, а після Великої французької революції буржуазний лад швидко став панівним.

На відміну від попередніх СЕФ, що були засновані на офіцій­ному визнанні класової нерівності та станових привілеїв, капі­талістичний спосіб виробництва потребував працівника, що вільно міг продавати свою працю. Саме тому для буржуазного типу дер­жави був характерним принцип формально-юридичної рівності громадян перед законом, а сама буржуазія йшла до влади під

Глава 15. Типологія держави: форшшйний підхід 283

гаслом: «Свобода! Рівність! Братерство!». У Декларації незалеж­ності СІЛА, у французькій Декларації прав людини і громадяни­на та в інших їм подібних документах наголошувалося, що всі люди народжуються рівними і наділені рівними правами. Ста­нова нерівність, що існувала до цього, повсюди замінялася нері­вністю соціальною, оскільки одні володіли засобами виробницт­ва, а інші, що були позбавлені цього, були змушені продавати свою робочу силу. Саме так виникли два основних класи - бур­жуазія (капіталісти) і пролетаріат (робочий клас).

Буржуазна держава закріплює та захищає буржуазний еко­номічний лад. Вона охороняє умови буржуазної експлуатації і, насамперед, її основу - приватну власність на знаряддя та засо­би виробництва. Незалежно від своєї форми вона виступає як знаряддя панування капіталу над працею. Суть цього типу дер­жави полягає в тому, що вона є диктатурою буржуазії; комітетом, що управляє її загальними справами; машиною в руках капіта­лістів, щоб тримати у покорі робочий клас та інші трудові класи і верстви.

Разом з тим виникнення буржуазної держави і буржуазної демократії означає рух уперед порівняно з феодалізмом. Вона є частиною політичної надбудови над таким економічним бази­сом, що передбачає особисту свободу працівника, його незалеж­ність як особистості від капіталіста. В умовах буржуазного сус­пільства не застосовуються позаекономічні засоби стимулюван­ня до праці, як це було в умовах рабовласницької і феодальної держави. На передній план тут виходить економічний примус.

Етани розвитку буржуазного типу держави. У своєму роз­витку буржуазна держава пройшла (на даний момент) такі ета­пи: первинне накопичення капіталу в результаті бандитизму і пограбувань; монополістичного капіталізму, або імперіалізму; дер­жавного капіталізму та глобального капіталізму.

Первинне накопичення капіталу. По суті, означає період віль­ної конкуренції, який зумовлює створення класу буржуазії, що складається із сотень тисяч, мільйонів власників, які володіють більш-менш рівним обсягом власності. Це визначає необхідність механізму виявлення їх загальнокласових інтересів та волі. Саме таким механізмом стає буржуазна держава, заснована на буржу­азній демократії, законності і парламентаризмі. Демократія цього періоду має яскраво виражений класовий характер: забороняють­ся об'єднання робітників (у тому числі - профспілки) і вводяться виборчі цензи - осілості, освіти, майновий тощо. Хоча, заради спра­ведливості, слід зазначити, що такі цензи перешкоджали підкупу

284 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

виборців, адже освічені чи заможні громадяни дійсно виражали свою думку, а не думку тих, хто міг би їх підкупити. Іншими словами, хоча більшість буржуазних революцій відбувалася під гаслом: «Свобода! Рівність! Братерство!», проте після перемоги законодавче! затверджувалася політична нерівність. Буржуазна держава і право цього періоду виконували насамперед класові функції. Щодо загальиосоціальних функцій, то в цей період вони не відігравали якої-небудь значної ролі.

Період монополістичного капіталізму розпочався напри­кінці XIX століття. Він характеризується тим, що поряд із значною кількістю малих підприємців на основі об'єднання торгового, промислового та фінансового капіталу з широким використанням акціонування монополізуються різні види ви­робництва і розподілу, виникають могутні об'єднання: карте­лі, синдикати, трести, концерни, корпорації тощо. У руках вже нечисленної монополістичної буржуазії зосереджується осно­вна частина національного багатства І, зрозуміло, політичної влади. Потреба в демократичних формах уже не є актуальною, адже монополісти мають значні ресурси для визначення зага­льних інтересів. У деяких випадках це зумовлює виникнення авторитарних і тоталітарних режимів, що виражають інтере­си монополістичної буржуазії. Однак дуже часто такі режими починають виявляти власну волю, відбиваючи насамперед ін­тереси партійно-дерзкавного апарату. Саме тому в більшості випадків вигідним залишається збереження демократичних інститутів. Більше того, у багатьох країнах вони навіть розви­ваються: вводиться Загальне виборче Право, знищуються від­повідні цензи, адже біднота поступово за чисельністю Посту­пається місцем середньому класу і вже не може відігравати якоїсь важливої політичної ролі. Замість політичних чи си­лових механізмів починають працювати економічні, адже про­ведення виборчої кампанії коштує так дорого, що це стає під силу лише тим кандидатам, кого підтримують представники монополістичної буржуазії. Таким чином, влада, як і раніше, належить буржуазії. Водночас хоча функції держави здійс­нюються в інтересах насамперед монополістів, але розвиток демократичних форм змушує більшу увагу приділяти загаль-носоціальним завданням. Якщо ж цього не робити, то можна втратити голоси виборців.

Період державного капіталізму розпочинається в 1930-х роках. У цей період сталися значні зміни, що, з одного боку, були пов'язані зі зростанням революційного робітничого руху