Глава 16. Типологій держави: иивілізашйний підхід 299

зії- І якщо для західної цивілізації характерним було праг­нення обмежити державний вплив через його насильницький, примусовий характер, то для православно-руської субцивіліза-ції сильна держава була метою, сенсом, життям та об'едную-

сильна держава була здатна забезпечити цілісність і єдність суспільства, гарантувати необхідний порядок, захистити країну від зовнішніх посягань.

Така держава спиралася на культуру суспільства та панівну в ньому систему цінностей. Серед них слід відзначити такі риси:

1. духовність (на противагу матеріальним цінностям) - праг­ нення до вищих духовних цінностей, до абсолюту;

1. общинність - відсутність протиріч між суспільством і дер-

2. соборність - повновладдя більшості;

2. державність — ратна служба державі, прагнення захистити її суверенітет;

3. патріотизм;

4. соціальна справедливість;

3. патерналізм - виражається в ідеї непогрішимості носія вер­ ховної влади, його обожненні і одночасно в необмеженому свавіллі, безправ'ї та рабській психології підданих, запере­ ченні свободи і демократії.

Патерналізм був породжений віковою монархією та само­державством і виражав прагнення людей до держави як доброго батька, що піклується про своїх дітей, тобто підданих.

Державний патерналізм пов'язаний з особливим сприйнят­тям російського лідера (царя, президента тощо). Такий лідер повинен бути сам собі опозиціонером, щоб відповідати народно­му духу. Каяття лідерів викликає розчулення народних мас. При цьому народ то возвеличує «доброго царя», то критикує «царя поганого», охоче вірячи в «підміни царів» і допомагаючи різно­го роду самозванцям. До речі, останні прагнуть не лише отрима­ти політичну владу, а й довести свою легітимність в очах народу.

Держава західне-православної субцивілізації. До цієї суб-цивілізації належать такі країни, як Литва, Білорусь, Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція, Югославія, Польща та Сло­ваччина.

Більшість країн цієї субцивілізації відмовилася від боротьби за власну незалежність і вибрала шлях адаптації до політичних умов, що безперервно змінювались. Основною умовою при цьому залишалося невтручання влади у внутрішні взаємовідносини між

300 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

різними групами населення і забезпечення автономії останніх. При цьому для них абсолютно неважливим е той факт, що статус еліти цих країн буде набагато нижчим, ніж статус еліти панівної країни. В результаті того що найкращі представники зазначе-

ноцінними. Вони мали дефіцит як аристократичної (Греція), так і буржуазної (Польща) еліт. Іноді ж бувало так, що в країні не було ні аристократичної, ні буржуазної еліти. Саме такою була Україна. В усіх країнах західно-православної субцивілізації іс­нували кризи династій та розриви еліт. І, на відміну від Західної Європи та Росії, де такі кризи були подолані шляхом формуван­ня нових еліт, розриви еліт у зазначеній субцивілізації тривали досить довго, а місце національної еліти займала еліта країни-завойовниці.

Однак говорити про те, що ці країни були колоніями було б не зовсім правильно, адже дуже часто представники західно-православної субцивілізаційної еліти досягали високого стано­вища в системі органів державної влади країни-патрона. Як приклад цього можна назвати імена відомих українців Ф. Про-коповича (був особистим другом Петра І та оберпрокурором Священного Синоду в Російській імперії), О. Безбородка (був ка­нцлером Російської імперії за часів Катерини II. Під час вико­нання ним своїх обов'язків Росія перетворилася на провідну країну світу) та ін.

Унаслідок відомого консерватизму еліти країн західно-пра­вославної субцивілізації домінуючим державним режимом служить консервативний. Економічну основу державної вла­ди складає те майно, що знаходиться у державній власності. Соціальну основу - верстви суспільства, що зайняті у видобув­них секторах економіки і, насамперед, у сільському господар­стві. Саме тому в політичній сфері найбільшим впливом ко­ристується еліта, що представляє інтереси сільської буржуазії, селянства, провінційної інтелігенції, дрібного духовенства та маргінальних верств міського населення. Морально-ідеологіч­ною основою державної влади служить певний релігійний сві­тогляд, що, як правило, спирається на православне християнс­тво. Навіть католицтво Польщі дозволило зберегти полякам свою самоідентичність у Німеччині та Росії, проте не змусило їх спрямовувати свої зусилля на вирішення життєвих про­блем. Це католицтво, по суті, є більш близьким до православ'я з його жертовністю і спрямованістю не на земні справи, а на небесні.

Глава 16. Типологія держави: иивілізашиний підхід М\

Звичайно держави західно-православної субцивілізації за мету свого функціонування ставлять вирішення конкретних справ, тактичних завдань, не замислюючись над стратегічним розвитком.

Хоча в минулому в цих країнах існували монархії (Болгарія, Греція), на сьогодні домінуючою формою правління є республіка. За формою державно-територіального устрою майже всі ці дер­жави є унітарними. Винятком є Югославія, що складається з Сербії та Чорногорії. Політичний режим, як правило, соціал-де-мократичний.

Питання для самоконтролю

1. З яких субцивілізацій складається православно-слов'янська ци­ вілізація?

1. Які країни належать до православно-руської субцивілізації?

2. Що виражає патерналізм?

3. Які країни належать до західно-православної субцивілізації?