Тема18. Майбутнє людства

1. Проблеми передбачення і соціальне прогнозування

Різноманітні форми передбачення майбутнього необхідні для ефективного управління, планування, цілевизначення в якій-завгодно галузі людської діяльності. Без передбачення наслідків своїх дій людина і суспільство в цілому втрачають контроль над створенням умов для здійснення своїх цілей. Передбачення характеризує спроможність суб’єкта пізнання до відображення явища чи процесу, якого ще немає, але вони можуть здійснитися у майбутньому. Пророцтво (провіщення)  такий вид передбачення, яке претендує на непогрішимість, обов’язкове здійснення за всіляких умов. Прогнозування  процес отримання знань про майбутнє лише на ґрунті спеціальних наукових методів. На відміну від нього, передбачення і провіщення можуть бути віднесені до зображення майбутнього не лише науковими, але й іншими методами (інтуїція, божественне одкровення, астрологія та ін.).

Розрізняють природничонаукові та соціальні прогнози. Перші є науковим передбаченням таких процесів, на які практично людське управління не діє (наприклад, на землетруси, на погоду). Прогнозування природних процесів має на меті, в основному, пристосування до них, вжити заходів по зменшенню шкоди від них або використанню у господарстві майбутніх сприятливих погодних умов. А соціальне прогнозування  це набуття інформації про майбутнє в суспільному житті, яке розвивається не лише стихійно, але й спрямовується до деякої міри свідомо. Цей вид прогнозу може впливати на свій об’єкт, на його поведінку. "Едіпе! Ти вб’єш свого батька, женишся на своїй матері і від цього шлюбу народяться діти  потвори, прокляті богом і людьми!" Це провіщення дельфійського оракула так вплинуло на Едіпа, що він покинув рідне місто, тих батьків, яких вважав рідними і подався у мандри. Так і сучасні керівники фірми чи країни, одержавши соціальний прогноз, можуть прийняти заходи, щоб запобігти небажаним явищам у майбутньому.

Тому соціальний прогноз не претендує на обов’язковість його здійснення. Його автори лише стверджують, що може трапитися у суспільстві, якщо не втручатися у соціальний процес спеціально спрямованими управлінськими діями. Отже, на відміну від природничонаукового, соціальне прогнозування має на меті не лише пристосування до майбутнього (майбутніх змін), які обов’язково відбудуться, але й своєчасний вплив на управління соціальними процесами.

За своїми функціями соціальні прогнози поділяються на пошукові і нормативні (телеологічні). Пошукові прогнози виявляють проблеми, труднощі, які можуть постати перед суб’єктом управління у подальшому перебігу подій в майбутніх соціальних процесах. А нормативні прогнози спрямовані на обґрунтування ієрархії можливостей і цілей, що можуть з’явитися за певних умов у майбутньому.

Розробка прогнозу починається із створення висхідної (базової) моделі профільного процесу (явища), тобто того об’єкту, який досліджується. На основі науково обґрунтованих соціальних показників створюється образ цього об’єкту, суть тих процесів, що відбувалися в нього до цього часу. Наприклад, об’єктом дослідження є злочинність у місті. Його соціальними показниками виступають динаміка загальної чисельності злочинів по рокам, зміни у соціальному складі злочинців, у структурі злочинів і т.ін. Далі досліджується прогнозний фон цього соціального явища: динаміка тих чинників, що впливають на нього. В даному випадку, це  рівень життя населення, розшарування за багатством та зубожінням окремих його категорій, безробіття серед молоді, якість освіти та виховання, робота правоохоронців і т.д. Вивчаючи зміни, що відбуваються у прогнозному фоні та їх вплив на досліджуване явище, можна передбачати, що в ньому буде відбуватися за умов збереження тих самих тенденцій, які склалися в минулому, або нових вірогідних подій чи управлінських дій.

Методи прогнозування можна умовно об’єднати у декілька основних груп. Екстраполяційні методи спираються на емпірично виявлені закони, тобто на усталені низки явищ, що повторюються. При цьому автори прогнозу виходять із припущення, що зафіксовані тенденції збережуться і в майбутньому. На такому припущенні ґрунтується найпростіша  механічна екстраполяція. Наприклад, з низки цифр: 1, 3, 9, 27, 81… виводимо закономірності: це геометрична прогресія з основою "3", отже, прогнозуємо наступні цифри: 243, 729.

Першу глобальну модель світового розвитку суспільства зробив Мальтус. На основі механічної екстраполяції він зробив прогноз: зростання населення відбуватиметься у геометричній прогресії, а збільшення продуктів харчування  в арифметичній. Населення земної кулі швидко почне страждати від голоду і вимирати, якщо не буде регулювання чисельності людства нищівними війнами і скорочення народжуваності простолюдинів.

Цей метод фактично повторили, але вже на сучасному рівні математичних розрахунків, американський вчений Дж.Форестер, Д.Медоуз та інші члени Римського клубу в 70-х роках. На основі екстраполяції п’яти чинників: зростання народонаселення, індустріалізації, забруднення навколишнього середовища, виробництва продуктів харчування, видобутку природних ресурсів, вони дійшли до висновку, що у 2010 р. чисельність людей у світі зросте вчетверо. Протягом ХХІ століття природні ресурси будуть вичерпані, почнеться масова загибель людей від голоду і забруднення навколишнього середовища, якщо темп зростання чисельності населення і промисловості будуть такими ж як у ХХ столітті.

Але метод екстраполяції не враховує всієї складності динаміки соціальних процесів. Тому він доповнюється іншими методами моделювання, аналогії, експертних оцінок, які використовують логічний аналіз, інтуїцію, життєвий досвід експертів, методи комп’ютерної розробки сценаріїв майбутнього перебігу соціальних подій.

Соціальне прогнозування має велике значення не лише у масштабах окремих країн, регіонів, фірм, але й у глобальних масштабах. Учасники Римського клубу доводять, якщо до 2010 р. не будуть вжиті дієві заходи у планетарному масштабі по стабілізації зростання населення і промисловості, то до 2100 р. наслідки вже будуть катастрофічними і відновити рівновагу буде неможливо.