Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КЛ_философия.doc
Скачиваний:
82
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
665.09 Кб
Скачать

Тема9. Філософія творчості

1. Філософське розуміння творчості

У творчості людей закладена життєдайна, зорієнтована на майбутнє соціальна енергія. Роль творчості в структурі діяльності зростає в міру перетворення середовища існування людей із природного в штучне, техногенне. Творчість своєю сутністю, внутрішньою логікою переплітається з такими проблемами, як свідомість, мислення, пізнання, критика, практика, передбачення, соціальний ідеал.

Перші спроби силою розуму осягнути проблему творчості знаходимо вже у філософії Стародавньої Греції. Платон вважав, що в основі творчості є світова Душа. Він виділив два роди творчості: божу і людську. Божа творчість створює вічні цінності. Творчість людини залежить від "божої іскри" і проявляється у творчих досягненнях філософа, правителя, лікаря або ремісника, тощо. Аристотель розрізняв емпіричне знання ремісників і творче знання мислителів.

У середньовічній філософії до творчості намітилось два підходи: теологічний (творчість  прерогатива Бога) і логіко-гносеологічний (виділення способів пізнання через досвід і логічний доказ).

Філософія Нового часу (Ф.Бекон, Р.Декарт) висунула ідеї про необхідність сумніву, перегляду традицій минулого. У німецькій класичній філософії (І. Кант, Фіхте, Ф.Гегель) розкривається творча самодіяльність розуму через продуктивну уяву, через єднання свідомості людини з творчим началом  Абсолютною ідеєю. Л.Фейєрбах виділяє у процесі творчості два взаємопов’язані напрямки: предметне-чуттєве буття людини та спілкування між людьми. Розкриття творчих сил людини здійснюється через діалог "Я" і "Ти".

Плідні ідеї в дослідженні творчості залишили представники української філософії. Г.С.Сковорода закликає до самоудосконалення, завантажувати розум добрими справами. І.Я.Франко досліджував питання психології творчості, ролі в ній неусвідомленого, інтуїтивного, асоціативного начала.

2. Синтезуюча природа творчості

Творчий синтез  це фундаментальна характеристика активності людини. Він є універсальним принципом творення. Синтезуючи різні форми діяльності, людина розкриває свої творчі можливості. В.Енгельмейєр (філософія техніки) проблему творчого синтезу вдало розкриває через виділення періодів підвищення та спаду волі. Він вказує, що в період підвищення волі чітко виявляються шляхи досягнення бажаного, вибираються найоптимальніші рішення. Він робить висновок, що періоди підвищеного стану волі відзначаються синтезуючою силою, яка і становить ядро творчості.

Творчість  це категорія для відображення синтезу різних форм діяльностей, що здійснюють сутнісні, внутрішні зміни в матеріальних і духовно-теоретичних системах з метою створення нових якостей.

Творчість  велика загадка і одночасно велике щастя для людей, яким воно доступне. З точки зору М.О.Бердяєва, людина покликана до творчості, творчість є її моральний обов’язок, її призначення на землі, її місія. Творчий акт є продовження справи Творця, а геніальність людини відображає в ній образ Бога-Творця. Творчість  це привнесення у світ принципової новизни. Кожна людина, за переконанням С.Л.Франка (1877-1950) хоч у малій мірі або у потенційній формі  творець.