2. Нація та національний характер

Етногенний чинник складає природну основу утворення нації, але сама нація як сучасна спільнота людей формується в епоху капіталізму безпосередньо внаслідок створення спільності економічного життя в умовах розвитку ринкових відносин, які руйнують перепони феодальної замкненості окремих регіонів. Економічний чинник утворення націй зміг проявити себе лише у зв’язку з існуванням мовної і культурної спорідненості тієї спільноти людей, яка перетворилась у націю. Таким чином, лише взаємодія духовно-етнічних і економічних умов і чинників сприяла формуванню націй, з їх специфічною культурою і національним характером.

У формування сучасних націй, в т.ч. слов’янських, була "втягнута" велика кількість народностей, а латиноамериканської нації формувалися навіть із різних рас. Так, у складі кубинської нації 40 % негрів і мулатів (тобто народжених від негрів і білих), у парагвайській нації метиси (тобто народжені від білих та індійців) становлять 92 % від усього населення цих країн.

Сучасна епоха  це час пробудження і зростання національної самосвідомості. Національна самосвідомість стає могутнім фактором консолідації нації. Однак за своєю спрямованістю, характером співвідношення із загальнолюдськими цінностями вона може бути як творчою, так і руйнівною. Заклики повернутися до національних джерел і традицій, до відродження національної культури не тільки можуть, а й реально наповнюються як гуманістичним, так і людиноненависницьким змістом. Любов і гордість по відношенню до свого народу не виключає шанобливого ставлення до інших.

Український філософ Д.Чижевський підкреслював, що для нашого народу характерна "здатність розуміти іншу природу, іншу людину, інший народ, розуміти, що у кожного може бути власний шлях, для нього більш природний, ніж наш".

Найбільш сталою рисою кожної нації є її національний характер. Крім того, складовими частинами національної психології виступають національні почуття та національна самосвідомість. Особливості національного характеру зумовлюються особливостями історичного і природного буття даної нації, особливостями її соціально-економічного розвитку. Безперечно об’єктивна своєрідність розвитку нації дає нам право говорити про російський, український, грузинський національний характер. Ця своєрідність знаходить своє відображення в матеріальній і духовній культурі народу, його мистецтві, традиціях. Та загальнолюдське не суперечить національному тому, що існує спільність соціальних умов розвитку людства в цілому. Ось чому національний характер кожної нації має і загальнолюдські риси: прагнення до миру, свободи, трудова діяльність, свідомість, мова. Але всі ці риси своєрідно проявляються у національному характері окремих народів. Національний характер  це своєрідне, специфічне сполучення загальнолюдських рис у конкретних історичних і соціально-економічних умовах буття даної спільноти.

Нерідко акцентують увагу лише на негативних рисах національного характеру. Внаслідок цього психологічний портрет народу постає в спотвореному вигляді  росіяни  п’яниці і ліниві, українці  жадібні і заздрісні. Але говорити про націю так однобічно і без урахування історичних умов існування було б несправедливим.

Наприклад, виховання населення Німеччини на ідолах пруського мілітаризму формувало такі риси характеру німців як педантизм і законопослушність. Життя росіян в умовах кріпацтва, монархізму, відсутності демократичних свобод сприяло укоріненню таких рис їх національного характеру, як покірність, пасивність, байдужість, догоджання владі, чиношанування.

Роз’єднання, роздробленість українських земель, перебування під владою інших держав не могло не позначитись на формуванні української духовності. Український національний характер, як і характер кожного народу, неоднозначний, суперечливий. Нерідко твердять, що українці емоційні, ліричні, сентиментальні, слабкі духом. Але це не вичерпує типових рис українського національного характеру. Мужність і сила духу Тараса Бульби та його сина Остапа так, зворушливо зображена Миколою Гоголем, проявлялась не раз у драматичних сторінках нашої історії. Доброзичливість, щедрість, та душевність, гумор, працьовитість  все це теж риси українського національного характеру, але водночас це і загальнолюдські цінності, просякнуті національним буттям і відображені в його літературі, мистецтві, народній творчості.

Контрольні запитання

1. За якими критеріями можна структурувати суспільство на сфери і спільноти?

2. Чому слід уважно поставитись до вивчення соціально-етнічних спільнот?

3. Які ознаки мають соціально-етнічні спільноти? Які групи людей до них відносяться?

4. Що потрібно для подолання етноцентризму у світогляді людей?

5. Ознаки і сутність раси. Теоретична неспроможність расизму.

6. Що таке етнос і пасіонарність?

7. Що таке нація? Які чинники її утворення?

8. Що таке національний характер?

Література

1. Філософія. Підручник. За ред. Г.А .Заїченка, – К., 1995. – С.365-386.

2. Кулик В. Тоталітаризм у традиції та сучасності України // Філос. і соціол. думка, 1993, №7-8.

3. Москалець В. Релігійність як риса українського національного характеру // Філос. і соціол. думка, 1993, №1.

4. Карпенко Ю.О. Потебня  зачинатель українського народознавства // Філос. і соціол. думка, 1995, №1-2.

5. Лоб’є П. Природа соціального феномена: альтернатива: "Аристотель  Маркс" // Філос. і соціол. думка, 1995, № 5-6.