- •Конспект лекцій з курсу «Філософія»
- •Тема1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •1. Світогляд і філософія
- •2. Функції і структура філософії
- •3. Форми й методи філософії
- •Тема2. Історичні типи філософії
- •1. Давня філософія
- •2. Філософія Середньовіччя, Відродження і Нового часу
- •3. Німецька класична філософія
- •Тема3. Філософська думка в україні і росії
- •1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні
- •2. Філософська думка в Росії
- •Тема4. Філософія хх століття
- •1. Суттєві риси філософії хх ст. Сайєнтистські та антропологічні напрями
- •2. Марксистська філософія у хх ст
- •3. Релігійна філософія
- •4. Філософія постмодернізму
- •Тема5. Філософське розуміння світу
- •1. Філософський сенс проблеми буття
- •2. Матерія та форми і способи її існування
- •Тема6. Методологічні проблеми філософії. Концепції розвитку
- •1. Поняття діалектики та метафізики
- •2. Закони і категорії діалектики
- •Тема7. Пізнання: сутність і структура
- •1. Філософське осмислення пізнавального процесу
- •2. Проблема істини у філософії
- •Тема8. Наукове пізнання. Науково-технічне пізнання
- •1. Сутність та форми наукового пізнання
- •2. Рівні й методи наукового пізнання
- •3. Науково-технічне пізнання та його методи
- •Тема9. Філософія творчості
- •1. Філософське розуміння творчості
- •2. Синтезуюча природа творчості
- •3. Форми творчого синтезу
- •4. Особливості технічної творчості
- •5. Творчість і особа
- •Тема10. Проблема людини у філософії
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •3. Духовність і проблема сенсу життя
- •4. Людина і людство
- •Тема11. Практика та інженерна діяльність
- •1. Категорії діяльності та практики у філософії
- •2. Структура практики
- •3. Інженерна діяльність як вид практики
- •Тема12. Суспільство як система
- •1. Виробництво та механізм саморозвитку суспільства
- •2. Роль соціальної революції та реформ в житті суспільства
- •3. Проблема основних етапів та законів розвитку суспільства
- •Тема13. Історичні форми спільності людей
- •1. Соціально-етнічна різноманітність людства
- •2. Нація та національний характер
- •Тема14. Прогрес
- •1. Джерела та рушійні сили суспільного прогресу
- •2. Ознаки суспільного прогресу
- •3. Суперечливий характер суспільного прогресу
- •Тема15. Культура і цивілізація
- •1. Сутність культури та її соціальні функції
- •2. Структура культури
- •3. Співвідношення культури та цивілізації
- •Тема16. Особа і суспільство
- •1. Свобода і необхідність у суспільстві
- •2. Проблеми соціалізації людини
- •Тема17. Цінності і роль їх у житті суспільства і людини
- •1. Поняття цінності
- •2. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей
- •Тема18. Майбутнє людства
- •1. Проблеми передбачення і соціальне прогнозування
- •2. Глобальні проблеми сучасності
- •Запитання для підготовки до екзамену з «Філософії» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
Тема12. Суспільство як система
1. Виробництво та механізм саморозвитку суспільства
Виникнення і розвиток суспільства обумовлені розвитком людини у процесі трудової діяльності, формуванням соціокультурних і моральних основ спілкування, взаємодії між людьми. Десятки тисяч років накопичувалися ті передумови, які забезпечили появу діяльної людини, а потім "запрацювали" прямий і зворотній зв’язки. Природне начало в людині забезпечувало розвиток соціального, а соціальне впливало на природну основу. Відособлене від природи суспільство дістало нову якість. Стосунки між людьми обумовлюються, насамперед, не їх фізіологічними особливостями та інстинктами, а виробничими відносинами (формою власності на засоби виробництва) та свідомою волею до задоволення своїх потреб.
Суспільні відносини (на базі виробничих відносин) це те специфічне, що відрізняє суспільство, що саморозвивається, від усіх природних систем. Механізм саморозвитку суспільства полягає у взаємозв’язку людських потреб і суспільного виробництва (матеріального і духовного). Щоб задовольнити свої потреби у їжі, одязі, приміщеннях, духовному розвитку та розвагах, люди організують виробництво, яке складає саморозвиваючу систему продуктивних сил (предметів, засобів праці, здатних до трудової діяльності людей) і виробничих відносин (з приводу власності, обміну і розподілу, безпосередніх стосунків у процесі праці). Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин складає спосіб виробництва, що справляє значний вплив на стан і розвиток усього суспільства, його політичні та соціокультурні сфери (управління, сім’ю, духовне життя).
У суспільстві діє закон відповідності виробничих відносин продуктивним силам. Зміни характеру останніх (зростання додаткової вартості, механізація, автоматизація, інформатизація) потребують відповідного типу виробничих відносин (форм власності). Але цей закон діє не автоматично і не безпосередньо, а через систему соціокультурних норм, традицій конкретного суспільства, національно-регіональної спільності, через складну взаємодію політичних та духовних чинників.
Отже, спосіб виробництва як конкретно-історична єдність продуктивних сил і виробничих відносин, з одного боку, значною мірою зумовлює політичне та духовне життя суспільства, а з другого, сам розвивається під впливом державних структур та інститутів культури. Тому спосіб виробництва капіталістичного типу (заснований на приватній власності) у західних демократичних країнах у ХХ столітті набрав цивілізованого вигляду (з високим рівнем добробуту більшості населення). В той же час у країнах "реального соціалізму", що проголосили своєю економічною основою суспільну власність, насправді запанувала державна власність. Історичний досвід же засвідчив, що державна власність, при відсутності дійового контролю з боку трудящих, може спричиняти наслідки часом гірші, ніж приватна власність, бо, зосередивши контроль за розподілом в руках бюрократичної номенклатури, вона не лише відчужує людину праці від наслідків діяльності, а й ставить її у залежне становище від тих, хто має політичну владу. При цьому людину оголошують господарем країни, але вона такою не є, бо не є суб’єктом власності. Вона лише носій найманої праці з елементами примусу, що прикривається інтересами всієї держави.