2. Закони і категорії діалектики

Система теорії діалектики складається із її законів, категорій та принципів.

Поняття "закон" відображає у свідомості людей об’єктивний, необхідний, суттєвий і повторюваний зв’язок явищ, процесів. Можна виділити три групи законів:

1)  окремі закони притаманні певним формам руху матерії (закони механіки, біології, суспільства);

2)  особливі закони, притаманні усім формам руху матерії (закони збереження речовини та енергії, закони математики, кібернетики);

3)  загальні, універсальні закони природи, суспільства і мислення. Це закони діалектики, що розкривають різні сторони універсального взаємозв’язку і розвитку.

Так, закон єдності протилежностей розкриває джерело  рушійну силу розвитку. Його основні категорії: протилежності  взаємопов’язані сторони цілісного явища (позитивний та негативний заряди в електричному струмі, в атомі, добро і зло у суспільстві); суперечність  зв’язок між протилежностями.

СИСТЕМА ДІАЛЕКТИКИ
закони категорії принципи
1. Взаємопереходу кількості в якість 2. Єдності протилежностей 3. Заперечення заперечення 1. Універсального розвитку 2. Універсального зв’язку
1. Одиничне, особливе і загальне 2. Причина і наслідок 3. Необхідність і випадковість 4. Форма і зміст 5. Явище та сутність

Суперечність треба розглядати у динаміці, русі, процесі, який має свої стадії, ступені розвитку. Перший ступінь  тотожність, що містить у собі і відмінність. Відмінним у предметі є те, що "прагне" вийти за межі тотожності, але ще не проявилось. Другий ступінь суперечності  відмінність, що проявляється поряд з тотожністю. Третій ступінь  протилежність як нетотожність, що веде до розриву єдності протилежних сторін, переходу до іншого стану предмету чи процесу. Непримиренна боротьба протилежностей, що закінчується знищенням однієї з сторін одержала назву антагонізму, антагонічної суперечності. Антагонізм як загострена форма суперечностей може бути повним і частковим. У першому випадку виключена наявність спільних інтересів, у другому  є елементи спільних інтересів. За певних умов такі соціальні антагонізми можуть втрачати конфліктність, частково розв’язуватись.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні  відображає механізм розвитку: через еволюційне, поступове накопичення кількісних змін до стрибкоподібних змін якості  переходу явища у новий стан. Основні категорії закону: кількість  відображення однорідності явищ, яка вимірюється вагою, величиною, обсягом. Різні речі можна кількісно порівняти лише після того як вони виявляються зведеними до однієї і тієї ж єдності: якої завгодно одиниці виміру. Якість  це тотожна буттю визначеність як сукупність суттєвих властивостей речі, із втратою яких річ перестає бути сама собою, стає іншою річчю.

Усі речі існують у межах зони, інтервалу  міри, коли кількісні зміни ще не спричиняють до зміни якості. Перехід від старої якості до нової позначається категорією "стрибок". Стрибки поділяються на швидкі ("вибухові") і поступові: перетворення, наприклад, води в кригу і космічної туманності у планету.

Закон заперечення відображає об’єктивний, закономірний напрямок розвитку ("по спіралі"), обумовлений моментами спадкоємності і заперечення. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей  старого і нового, відмова від старого із збереженням того, що необхідне для розвитку нового. У цьому законі два заперечення. Перше  заперечення старого, розрив із старим, наприклад, зерно у вологому, теплому ґрунті проросло, перетворилось у стебло, перестало існувати. Друге заперечення  відтворення суттєвих рис старого, первісного стану на новому рівні, завдяки спадкоємності. наприклад, стебло дало нове зерно.

Отже, за цим законом повний цикл розвитку включає три ступені (Гегель): теза (зерно)  антитеза (стебло)  синтез (нове зерно).

Цей закон є методологічною основою інновацій, творення нового за двома принципами:

1)  необхідність сміливого розриву із старим, рішуче подолання застарілих знань, норм, звичаїв;

2)  важливість додержання принципу спадкоємності, оптимального втілення у новому проекті позитивних рис минулого, дбайливе ставлення до досягнень минулого, до свого коріння у професійному і національному сенсі.

Категорії (від грецького  твердження)  це основні поняття, з допомогою яких розкривається система філософських поглядів. категорії діалектики як і закони, але більш детально розкривають принципи універсального розвитку і зв’язку. Частина категорій входить безпосередньо у визначення законів: протилежності, суперечність, кількість, якість, міра, заперечення.

Крім цих, існують ще парні, співвідносні категорії:

1. одиничне, особливе, загальне;

2. причина і наслідок;

3. необхідність і випадковість;

4. елемент і система;

5. сутність і явище;

6. форма і зміст.

Одиничне відображає сукупність властивостей, притаманних лише окремому предмету. Особливе  риси, характерні для частини, групи предметів, риси, що в той же час, відрізняють цю групу від іншої. Загальне  об’єктивно існуюча тотожність усіх предметів певного роду. Категорії одиничного, особливого і загального розкривають не лише зв’язок, співвідношення між предметами, але й їх розвиток від одиничного через особливе до загального і навпаки. Тобто вони взаємно переходять одне в інше.

Причина  річ, явище, процес, що викликає наслідок, але вона діє лише за певних умов. Наприклад, причина проростання зерна  зародок у ньому, але зерно проросте лише за умов достатньої вологості і тепла. Причинно-наслідковий зв’язок відрізняється від часового (день  ніч) і функціонального (пройдена відстань залежить від швидкості і часу руху), але день не є причиною ночі, а швидкість не є причиною відстані (перше не породжує друге).

Необхідність  категорія для визначення внутрішнього стійкого зв’язку об’єктів, зумовленого їх сутнісними властивостями. Випадковість  необов’язковий характер взаємодії об’єктів, оскільки їх пов’язують не основні властивості і зовнішні умови, що можуть бути наявними або відсутніми. Між необхідністю і випадковістю існують різноманітні зв’язки, між ними немає безумовної межі, вони переходять одне в друге. Необхідність торує собі шлях через масу випадковостей. Випадковість є формою здійснення необхідності.

Отже, діалектика, її закони, категорії та принципи дають ключ до розуміння розвитку й універсального зв’язку в світі; орієнтує на конкретне, багатостороннє вивчення об’єктивних процесів, з урахуванням їх змін у минулому й майбутньому часу; сприяє формуванню нестандартного, гнучкого мислення.

Контрольні запитання

1. У якому значенні вживається поняття "діалектика"?

2. Що являє собою "метафізика"?

3. В чому полягає протилежність підходів метафізики й діалектики до розуміння світу?

4. Що таке "закон"?

5. Як можна уявити собі систему діалектики?

6. Які універсальні характеристики розвитку й зв’язку розкривають закони діалектики?

7. Яке значення мають категорії діалектики для розуміння розвитку та універсального зв’язку?