Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КЛ_философия.doc
Скачиваний:
79
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
665.09 Кб
Скачать

5. Творчість і особа

Психологічні особливості творчої особи. Творчість виступає як поєднання свідомого прагнення до цілеспрямованих змін в ідеальному об’єкті та інтуїції. У свою чергу інтуїція розглядається тепер як форма інтелекту, а не містичного озаріння. Інтуїція розуміється як скорочене ідеальне освоєння задачі на створення нового образу.

Першою рисою творчої особи виступає гнучкість розуму, почуття новизни, сміливість у подоланні ставших звичними стандартів, обмежень у мисленні, сприйнятті дійсності та засобів вирішення проблеми.

Друга риса творчого стилю  це широта мислення, тобто здібність вирватися з вузького кола ідей, які були відомі до цього часу вченому або інженеру. Своїм супутником творчий процес має широкий кругозір.

Третя риса творчої особи  це самостійність, що передбачає критичність, прагнення через сумнів осмислити чужі і свої ідеї.

Здатність до творчості вимагає розвитку всіх духовних якостей особи, постійної праці над собою.

Контрольні запитання

  1. Що таке творчість?

  2. Які думки висловлювали різні філософи щодо сутності творчості?

  3. Які форми творчого синтезу можна виявити у творчості?

  4. Які два типи творчості розрізняються у філософії?

  5. В чому полягають особливості технічної творчості?

  6. Які основні стадії пізнання і творчості складають процес проектування?

  7. Якими рисами характеризується творча особа?

Література

  1. Філософія. Підручник для вузів за ред. Г.А.Заїченка. К., 1995.  С.332-351.

  2. Філософія. Навчальний посіб. За ред. І.Ф.Надольного. К., 1997. С.296-315.

Тема10. Проблема людини у філософії

1. Людина як предмет філософії

Для людини немає важливішої проблеми, ніж та, що пов’язана з її фізичним здоров’ям та психічним станом. Багато наук (фізіологія, психологія, медицина, ергономіка) досліджують цю проблему, але лише філософія у світоглядному плані обґрунтовує місце людини в світі, її призначення і сутність, а у методологічному  розробляє оптимальну стратегію комплексного вивчення, розуміння та вдосконалення людини.

Філософські концепції людини дуже різноманітні. Суб’єктивний ідеалізм зосереджує увагу на внутрішньому світі людини. Об’єктивний ідеалізм розглядає людину як особливе творіння абсолютного духу, всесвітнього Розуму, Бога. Матеріалізм вбачає в людині вищий продукт розвитку об’єктивної реальності, тобто природи. Натуралізм біологізує людину, запевняє, що життя її повністю пояснюється законами біології, не враховує соціальної суті людини. Соціологізм, навпаки, стверджує, що той чи інший тип людини визначається виключно соціальними обставинами, наприклад, характером економічних відносин або розвитком техніки. А змінюючи суспільні умови, соціологізм вважає, що можна спроектувати і створити нову людину, як машину або "гвинтик" у суспільстві.

П.Фейєрбах звертався до розуму, серця і волі людини, щоб пробудити в ній потяг до любові, краси і власної величі. Ф.Ніцше вважав, що справжня людина, або надлюдина, може сформуватися лише у боротьбі за своє існування та владу. Російські релігійні ідеалісти В.Соловйов, М.Бердяєв вбачали призначення людини у вільному вдосконаленні світу, у служінні "загальному ділу" наближення до ідеалу, задуманого Богом. Український філософ Г.С.Сковорода прийшов до висновку, що сили добра знаходяться в самій людині, їх треба лише відкрити й привести в дію у "сродній" праці за допомогою освіти й самосвідомості.