- •Конспект лекцій з курсу «Філософія»
- •Тема1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •1. Світогляд і філософія
- •2. Функції і структура філософії
- •3. Форми й методи філософії
- •Тема2. Історичні типи філософії
- •1. Давня філософія
- •2. Філософія Середньовіччя, Відродження і Нового часу
- •3. Німецька класична філософія
- •Тема3. Філософська думка в україні і росії
- •1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні
- •2. Філософська думка в Росії
- •Тема4. Філософія хх століття
- •1. Суттєві риси філософії хх ст. Сайєнтистські та антропологічні напрями
- •2. Марксистська філософія у хх ст
- •3. Релігійна філософія
- •4. Філософія постмодернізму
- •Тема5. Філософське розуміння світу
- •1. Філософський сенс проблеми буття
- •2. Матерія та форми і способи її існування
- •Тема6. Методологічні проблеми філософії. Концепції розвитку
- •1. Поняття діалектики та метафізики
- •2. Закони і категорії діалектики
- •Тема7. Пізнання: сутність і структура
- •1. Філософське осмислення пізнавального процесу
- •2. Проблема істини у філософії
- •Тема8. Наукове пізнання. Науково-технічне пізнання
- •1. Сутність та форми наукового пізнання
- •2. Рівні й методи наукового пізнання
- •3. Науково-технічне пізнання та його методи
- •Тема9. Філософія творчості
- •1. Філософське розуміння творчості
- •2. Синтезуюча природа творчості
- •3. Форми творчого синтезу
- •4. Особливості технічної творчості
- •5. Творчість і особа
- •Тема10. Проблема людини у філософії
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •3. Духовність і проблема сенсу життя
- •4. Людина і людство
- •Тема11. Практика та інженерна діяльність
- •1. Категорії діяльності та практики у філософії
- •2. Структура практики
- •3. Інженерна діяльність як вид практики
- •Тема12. Суспільство як система
- •1. Виробництво та механізм саморозвитку суспільства
- •2. Роль соціальної революції та реформ в житті суспільства
- •3. Проблема основних етапів та законів розвитку суспільства
- •Тема13. Історичні форми спільності людей
- •1. Соціально-етнічна різноманітність людства
- •2. Нація та національний характер
- •Тема14. Прогрес
- •1. Джерела та рушійні сили суспільного прогресу
- •2. Ознаки суспільного прогресу
- •3. Суперечливий характер суспільного прогресу
- •Тема15. Культура і цивілізація
- •1. Сутність культури та її соціальні функції
- •2. Структура культури
- •3. Співвідношення культури та цивілізації
- •Тема16. Особа і суспільство
- •1. Свобода і необхідність у суспільстві
- •2. Проблеми соціалізації людини
- •Тема17. Цінності і роль їх у житті суспільства і людини
- •1. Поняття цінності
- •2. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей
- •Тема18. Майбутнє людства
- •1. Проблеми передбачення і соціальне прогнозування
- •2. Глобальні проблеми сучасності
- •Запитання для підготовки до екзамену з «Філософії» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
Тема14. Прогрес
1. Джерела та рушійні сили суспільного прогресу
З питання про джерела суспільного прогресу немає єдиної думки серед вчених та філософів. Але більшість вважає, що джерела людського поступу слід шукати у соціальних суперечностях. Найбільш поширена точка зору джерело суспільного прогресу слід шукати у суперечності продуктивних сил і виробничих відносин. Поширена також і точка зору, згідно якої це суперечність між постійно зростаючими потребами і виробництвом.
Суспільний прогрес це процес становлення розвитку людини, і його сутність слід шукати у суперечностях самої людської суті, що проявляється у взаємозв’язку потреб і діяльності людини: потреб і виробництва, потреб у полегшенні праці і стану техніки, потреб у свободі, творчій діяльності і характером праці та суспільних відносин. Отже, суспільний прогрес вимірюється ступенем задоволення матеріальних і духовних потреб людини, можливостями для розвитку і застосування її здібностей, мірою її свободи від технологічного, політичного, економічного примусу.
Соціальний прогрес набуває конкретних форм прояву в суспільно-економічних формаціях (первісного суспільства, рабовласницького, феодального, буржуазного), у цивілізаціях (традиційних і техногенних) від тоталітарних до демократичних, в культурі (якісному рівні моралі, освіти), в технологіях (від вузької спеціалізації робітника, його включення у виробничий процес як часткової машини до універсалізації і становища агента, що творчо розвиває і контролює технології, стоїть над ними, дистанцюється від них). Все це ступені розширення свободи, що виступає по суті синонімом прогресу. Згідно концепції Г.Гегеля рух людства в напрямі розширення свободи і є змістом суспільного прогресу. К.Маркс конкретизує цю думку Гегеля у вченні про п’ять суспільно-економічних формацій аж до затвердження останньої комуністичної, коли здійсниться стрибок з "царства необхідності" у "царство свободи".
Така прямолінійна уява про суспільний прогрес ґрунтувалася на припущенні, що люди можуть оволодіти законами розвитку суспільства і свідомо спрямувати його розвиток до загальновизначеної мети. Не лише К.Маркс, але й багато інших видатних мислителів ХХ ст. робили спроби накреслити загальний хід людської історії (фінський вчений П.Куусі у книзі «Цей людський світ», 1988; Дж.Неру, В.І.Вернадський «Філософські думки натураліста») та інші. Загальний висновок з цих творів такий: все нові і нові верстви суспільства з часом включаються у процес свідомого творення історії, спрямування прогресу по своїй волі, без зовнішнього примусу з метою забезпечення сприятливих умов для індивідуального розвитку все більш широкого кола людей.
Справді, кожний новий крок прогресу розширює можливості пошуку соціальної гармонії, бо головною діючою силою становиться індивід, а історичний процес перетворюється на процес самовизначення, самостворення і самоздійснення людини. Але історія не дає ніяких гарантій того чи іншого напрямку у розвитку суспільства, бо немає таких суспільних законів, які б примусили індивідів із "залізною" необхідністю прямувати до земного Раю.
Отже, прогрес людства полягає не стільки у ступінчатому переході від однієї формації до іншої, скільки у накопиченні цінностей цивілізації на кожному витку прогресу. А саме цивілізація виступає перш за все як система ефективних засобів управління, підтримання порядку, досягнень культури, засобів спілкування, моральних ідеалів і принципів, що дозволяють узгоджувати різноманітні потреби й інтереси людей, їх спільності і тим надавити все більш сприятливі можливості для розвитку кожної особи.