- •Конспект лекцій з курсу «Філософія»
- •Тема1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •1. Світогляд і філософія
- •2. Функції і структура філософії
- •3. Форми й методи філософії
- •Тема2. Історичні типи філософії
- •1. Давня філософія
- •2. Філософія Середньовіччя, Відродження і Нового часу
- •3. Німецька класична філософія
- •Тема3. Філософська думка в україні і росії
- •1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні
- •2. Філософська думка в Росії
- •Тема4. Філософія хх століття
- •1. Суттєві риси філософії хх ст. Сайєнтистські та антропологічні напрями
- •2. Марксистська філософія у хх ст
- •3. Релігійна філософія
- •4. Філософія постмодернізму
- •Тема5. Філософське розуміння світу
- •1. Філософський сенс проблеми буття
- •2. Матерія та форми і способи її існування
- •Тема6. Методологічні проблеми філософії. Концепції розвитку
- •1. Поняття діалектики та метафізики
- •2. Закони і категорії діалектики
- •Тема7. Пізнання: сутність і структура
- •1. Філософське осмислення пізнавального процесу
- •2. Проблема істини у філософії
- •Тема8. Наукове пізнання. Науково-технічне пізнання
- •1. Сутність та форми наукового пізнання
- •2. Рівні й методи наукового пізнання
- •3. Науково-технічне пізнання та його методи
- •Тема9. Філософія творчості
- •1. Філософське розуміння творчості
- •2. Синтезуюча природа творчості
- •3. Форми творчого синтезу
- •4. Особливості технічної творчості
- •5. Творчість і особа
- •Тема10. Проблема людини у філософії
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •3. Духовність і проблема сенсу життя
- •4. Людина і людство
- •Тема11. Практика та інженерна діяльність
- •1. Категорії діяльності та практики у філософії
- •2. Структура практики
- •3. Інженерна діяльність як вид практики
- •Тема12. Суспільство як система
- •1. Виробництво та механізм саморозвитку суспільства
- •2. Роль соціальної революції та реформ в житті суспільства
- •3. Проблема основних етапів та законів розвитку суспільства
- •Тема13. Історичні форми спільності людей
- •1. Соціально-етнічна різноманітність людства
- •2. Нація та національний характер
- •Тема14. Прогрес
- •1. Джерела та рушійні сили суспільного прогресу
- •2. Ознаки суспільного прогресу
- •3. Суперечливий характер суспільного прогресу
- •Тема15. Культура і цивілізація
- •1. Сутність культури та її соціальні функції
- •2. Структура культури
- •3. Співвідношення культури та цивілізації
- •Тема16. Особа і суспільство
- •1. Свобода і необхідність у суспільстві
- •2. Проблеми соціалізації людини
- •Тема17. Цінності і роль їх у житті суспільства і людини
- •1. Поняття цінності
- •2. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей
- •Тема18. Майбутнє людства
- •1. Проблеми передбачення і соціальне прогнозування
- •2. Глобальні проблеми сучасності
- •Запитання для підготовки до екзамену з «Філософії» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
Тема11. Практика та інженерна діяльність
1. Категорії діяльності та практики у філософії
У ставленні людини до природи і суспільства можна виявити різні моделі. Одна з них споглядальна людина сприймає себе як елемент природно-соціального середовища і нічого цілеспрямовано не робить для його зміни. Інше модель активного ставлення до світу. Це може проявлятися або в суто духовній активності, або у предметно-практичних діях, спрямованих на зміни у навколишньому середовищі. Останній варіант людської життєдіяльності і є практикою.
Та не можна розглядати практику лише як вид діяльності. У певному значенні поняття практики виходить за межі поняття діяльності. Діяльністю називають процес активної дії людини на оточення і саму себе. В діяльності на перший план висувається взаємодія між суб’єктом та об’єктом. Специфіка практики полягає в тому, що вона є процес, у якому перевіряється відповідність знань об’єктивній дійсності, відповідність діяльності, її наслідків потребам та інтересам людини. У практиці, таким чином, на перше місце висувається момент цінності, значення діяльності у забезпеченні потреб людини.
Практика є реальний процес діяльності, в якому людина творить свій світ відповідно до своїх вимог та інтересів.
У практичній діяльності суб’єкт безпосередньо діє на об’єкт. Робітник виготовляє деталь машини, продукт споживання. Лікар лікує людину. Вчитель навчає і виховує учнів. Вчений експериментатор змінює умови існування об’єкту, щоб дослідити його властивості. Все це види практики.
Практика це активна, цілеспрямована взаємодія людини з оточенням, внаслідок якої природне і соціальне середовище перетворюється у відповідності до потреб людини. Одночасно змінюється і вдосконалюється й сама людина.
Розрізняються такі форми практики:
1) виробнича пристосування, перетворення речовини та енергії природи до потреб людини;
2) соціальна практика цілеспрямовані зміни, реформи політичних, економічних, правових відносин між людьми;
3) науково-експериментальна заплановані, запрограмовані зміни природних або соціальних умов з метою отримання нових знань.
Практика є однією з багатьох видів людської діяльності. Розрізняють практично-перетворюючу, теоретично-пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну та комунікативну діяльність. Діяльність має об’єктивний характер, оскільки прилучає людину до взаємодії із зовнішнім світом. Одночасно вона й суб’єктивна, оскільки уособлює активність людини.
У теоретичній діяльності дія також спрямована в решті решт на об’єкт, але вона безпосередньо не торкається його. Теоретична діяльність, на відміну від практичної, здійснюється в "ідеальному просторі". Вчений-теоретик має справу з мисленими об’єктами (моделями, образами, ідеями, поняттями), які відображають властивості реальних предметів, систем, але не є самими цими речами об’єктивного світу. Тому висновки теоретичних досліджень потребують перевірки й коригування у процесі практичної діяльності. Отже, критерієм істини виступає практика.
Практика основа всіх форм життєдіяльності людини. Вона:
стимулює всі види діяльності людей;
надає їм, в решті решт, людський смисл;
служить підґрунтям, критерієм істини й ефективності діяльності.
Та не треба й абсолютизувати практику і як критерій істини, і як сенс життя. Не все, що підтверджується на практиці, є істина, а тим більше абсолютною: можуть діяти не враховані обставини, або висновок є вірним лише саме в цих, обмежених у часі і просторі умовах. Наприклад, підвищення продуктивності праці внаслідок застосування певної системи матеріального стимулювання в даній фірмі і в даний час, ще не означає, що ці ж стимули будуть теж успішно діяти і в інших обставинах. Так само, технології, що довели свою ефективність на практиці в одних країнах, можуть бути малопродуктивними в інших природних і соціокультурних умовах.
Не завжди практична потреба, користь, прибуток виступають основним сенсом діяльності. Пошук істини, справедливості, кохання, насолоди естетичним, красою спілкування, самозадоволення для багатьох людей не менш важливі стимули до діяльності, а ніж практичні наслідки.