2. Проблеми соціалізації людини

Важливу роль у вирішенні суперечності між особою та суспільством у практичній реалізації проблеми свободи індивідів і координації їх зусиль у суспільстві відіграє процес соціалізації. Соціалізація  це система набуття особою тих духовних і моральних якостей, які необхідні для життя у даному суспільстві, для взаємодії з іншими людьми. Соціалізація  це процес засвоєння людиною досвіду, культури попередніх поколінь. В основі цього процесу знаходяться засвоєння мови, моралі та права. Важливою формою соціалізації є звичаї, традиції. З моменту народження і до смерті людина живе у світі звичаїв, що регулюють мораль, форми спілкування і самовираження.

Механізм процесу соціалізації складається з таких соціально-психічних чинників, як імітація, ідентифікація, сором і вина. Імітація  це здібність людини до уподібнення іншим, засвоювати спосіб дій, мислення, поведінки своїх батьків, наставників, друзів. Завдяки цьому звичаї передаються від покоління до покоління.

Ідентифікація  це почуття співпричетності індивіда до певної соціально-демографічної (стать, вік), соціально-класової групи, що призводить до засвоєння специфічних для даної групи поглядів, норм поведінки, тощо.

Сором  це почуття незручності, психічного дискомфорту, що виникає у особі під впливом інших людей, які засуджують ту чи іншу лінію поведінки і цим спонукають індивіда відмовитись від вчинків, які не відповідають громадській думці, щоб змусити людину жити "як усі".

Вина ж має внутрішній характер для даної людини, яка сама розуміє хибність, аморальність свого вчинку, відчуває необхідність виправити свою помилку або хоча б не повторювати її.

Соціалізація  безперервний процес набуття людиною якостей, які дозволяють їй вдосконалювати свої стосунки із світом. У цьому процесі відбувається розвиток власного "Я" кожної людини. Російський філософ Володимир Соловйов всі взаємовідносини людського "Я" поділив на три групи: все, що нижче мене (моє тіло, природа); все, що дорівнює мені (інші люди); усе, що є вищим за мене (Бог, святе).

Справді, у процесі соціалізації відбувається розвиток взаємовідносин по лініям:

 відношення "я  я", внутрішній діалог, умова формування самосвідомості і самооцінки, коли я якимись вчинками пишаюсь, а за якісь відчуваю сором і вину;

 відношення "я  ти", царина формування морального почуття, почуття любові, дружби, ненависті до окремих близьких і не дуже близьких мені людей;

 відношення "я  ми"  сфера виховання національної, класової свідомості, гуртової солідарності;

 відношення "я  людство", усвідомлення загальнолюдських інтересів і мого зв’язку з ними;

 відношення "я  друга природа"  ставлення до всього того, що створене людьми, до техніки, науки, мистецтва;

 відношення "я  природа", царина різноманітних прагматичних і духовно-естетичних інтересів, екологічної культури, ставлення до всього живого;

 відношення "я  універсум", формування філософського і релігійного світогляду, розуміння сенсу життя і смерті.

Процес соціалізації відбувається цілеспрямовано і стихійно у сім’ї, навчальному закладі, трудовому колективі, у спілкуванні друзів.

Соціалізація  важлива умова як успіху окремої людини, так і узгодженого співробітництва в суспільстві.