Умови провадження діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку

Організатор торгівлі повинен здійснювати професійну діяльність за місцезнаходженням, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, у приміщенні, повністю відокремленому від приміщень інших юридичних осіб.

Організатор торгівлі повинен дотримуватись таких вимог:

^ розмір власного капіталу фондової біржі, що повинен підтримуватись, не може бути меншим 3 млн. грн., а для фондової біржі, яка здійснює кліринг та розрахунки за договорами щодо похідних (деривативів), — меншим 6 млн грн. за даними фінансової звітності;

частка статутного фонду (капіталу) організатора торгівлі, що належить одному торговцю цінними паперами, не може перевищувати 5 % статутного фонду організатора торгівлі;

• активи організатора торгівлі не можуть бути сформовані недержавними цінними паперами, крім акцій депозитарію;

• частка середньострокових та довгострокових державних цінних паперів в активах організатора торгівлі не може перевищувати 30 %;

• частка організатора торгівлі в статутному фонді (капіталі) зберігача не може перевищувати 5 %;

• частка організатора торгівлі в статутному фонді (капіталі) реєстратора не може перевищувати 10 %;

• прибуток організатора торгівлі має спрямовуватися на його розвиток та не підлягає розподілу між його засновниками (учасниками);

• фондова біржа для проведення торгів повинна мати торговельну (операційну) залу, обладнану системою звукопідсилення та системою візуального відображення, які відповідно до технології організації торгів повинні відображати хід торгів (поточну інформацію) та їх результати;

• фондова біржа для забезпечення проведення торгів повинна створити автоматизовані робочі місця у торговому (операційному) залі в кількості не менше десяти;

• кількість членів фондової біржі, а в разі створення фондової біржі у формі дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами — кількість членів такого об'єднання не може бути менше 20.

Правила організатора торгівлі повинні складатись з порядку:

• організації та проведення біржових торгів;

• лістингу та делістингу цінних паперів;

• допуску членів фондової біржі та інших осіб до біржових торгів;

• котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

• розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

• розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

• здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах, згідно із законодавством, вимог правил фондової біржі;

• накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

5. Проведення обов'язкового фінансового моніторингу фінансовими установами

Фінансові установи залишаються особливо популярними для відмивання грошей як в Україні, так і в світі. Переважно для своїх махінацій «відмивані» використовують банки нерозвинених країн, де законодавство по боротьбі з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом, або взагалі відсутнє, або працює лише формально. Нелегальні фінанси вкладаються в депозити, цінні папери й навіть страхові поліси. Саме тому фінансові установи зобов'язані здійснювати фінансовий моніторинг всіх здійснюваних ними фінансових операцій та послуг стосовно наявності в них ознак легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Вітчизняна система фінансового моніторингу складається з двох рівнів — державного, представленого Державним комітетом з фінансового моніторингу України, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, та первинного, суб'єктами якого є: банки, страхові та інші фінансові установи;

платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

• товарні, фондові та інші біржі;

• професійні учасники ринку цінних паперів;

• інститути спільного інвестування;

• гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;

• підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

• підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;

■ інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції. Фінансові установи зобов'язані:

• забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

• надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу;

• сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

• надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю;

• сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

• вживати заходів щодо запобігання розголошенню інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу;

• зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснена фінансова операція, що підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції.

Фінансовим установам під час надання фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки, а також вступати в договірні відносини з клієнтами — юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Фінансова установа зобов'язана ідентифікувати відповідно до законодавства України:

• клієнтів, що відкривають рахунки у фінансовій установі та укладають договори про надання фінансових послуг;

• клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Фінансова установа надає відповідні фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Фінансова установа має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи та передбачені законодавством відомості, необхідні для з'ясування його особи. У разі нена-дання клієнтом необхідних документів та передбачених законодавством відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе фінансова установа відмовляє клієнту у його обслуговуванні та наданні фінансових послуг, не відкриває рахунок, а за наявності раніше відкритих рахунків фінансова установа відмовляє в здійсненні обслуговування та не укладає договір про надання фінансових послуг.

За наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання клієнтом інформації з метою введення в оману фінансова установа має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених законодавством. Зокрема це такі фінансові операції:

• переказ грошових коштів на анонімний рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного рахункГ з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що належить до переліку офшорних зон;

• купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

• зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту, проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна зі сторін є фізичною або юридичною особою, має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією зі сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у зазначеній вище країні (на зазначеній вище території);

• переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

• зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

• зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунка юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

• відкриття рахунка з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

• переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;

• обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

• проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;

• придбання особою цінних паперів за готівку;

• виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

• виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

• розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.

Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак:

1. заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;

2. невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, встановленої статутними документами цієї особи;

3. виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення обов'язкового фінансового моніторингу, передбаченого законодавством;

Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.