7. Конкурентні стратегії подальшого розвитку кредитних спілок в україні

Динамічний розвиток українських кредитних спілок розпочався після набрання чинності в січні 2002 року Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року, № 2908-III. До цього ці громадські неприбуткові організації впродовж 12 років працювали в умовах майже правового вакууму.

Основні позитивні тенденції розвитку кредитних спілок такі:

• спостерігається стабільне зростання основних показників. Тут має місце не лише зростання активів, а й збільшення чисельності членів кредитних спілок, що свідчить про сталий системний розвиток цього сектора фінансового ринку;

• значно підвищився рівень капіталізації переважної більшості кредитних спілок, покращився фінансовий стан;

• кредитні спілки досягли вищого рівня організаційної та системної інтеграції через участь у всеукраїнських та місцевих асоціаціях, утворення об'єднання кредитних спілок «Програма захисту вкладів», подальший розвиток мережі об'єднаних кредитних спілок, утворення нових елементів сервісної інфраструктури;

• започатковані проекти, що сприяють зростанню прозорості та відкритості діяльності кредитних спілок, підвищенню рівня економічної освіченості та захисту прав їх членів, впровадженню у кредитних спілках міжнародних кооперативних принципів в сфері управління, внутрішнього контролю та розкриття інформації.

Структура загального кредитного портфеля кредитних спілок України у 2007 році склалася таким чином:

• споживчі кредити — 43 %;

• кредити на інші потреби — 31 %;

• комерційні кредити — 15 %.

• кредити на будівництво, ремонт та реконструкцію житла — 8 %;

• кредити на ведення фермерських та особистих селянських господарств — 3 %;

Задля якісного поліпшення діяльності кредитних спілок доцільно запровадити низку заходів організаційно-правового спрямування.

Зокрема, уточнити, а може, й розширити перелік видів діяльності, які можуть здійснювати кредитні спілки.

Так, наприклад, згідно зі статтею 19 Закону України «Про кредитні спілки», останні мають право володіти, користуватися й розпоряджатися належним їм майном відповідно до згадувано

го закону і свого статуту. Це означає, що кредитна спілка загалом має право на його вільний продаж, передачу в заставу, здачу в оренду тощо. Водночас, статтею 21 цього закону щодо переліку видів господарської діяльності кредитних спілок такі операції не передбачені. Крім того, у цій статті зазначено, що «провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим законом, не допускається». Отже, господарські операції, пов'язані з використанням майна кредитної спілки, які завжди мають місце на практиці і можуть приносити дохід, поки що законодавчо не врегульовані. Вони не були врегульовані й Тимчасовим положенням про кредитні спілки в Україні, й Типовим статутом кредитної спілки.

Свої тимчасово вільні кошти кредитна спілка може розміщувати на депозитних рахунках у банках, а за їх нестачі залучати на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ і організацій тільки для надання кредитів своїм членам. Це, безперечно, розширює фінансові можливості кредитної спілки, проте такі ресурси для позичальника, члена кредитної спілки, будуть надто дорогими.

У випадку, коли кредитна спілка не має достатніх фінансових можливостей, вона може виступити у ролі посередника між своїм членом та іншою кредитною установою щодо надання йому кредиту, тобто стати гарантом. У світовій практиці такі гарантійні послуги досить поширені. З одного боку, вони здешевлюють кредити, а з другого — підвищують авторитет таких об'єднань громадян, сприяють залученню нових членів. У чинному законодавстві щодо такої діяльності кредитних спілок нічого не зазначено.

Отже, щоб не було розбіжностей між цими законами та відповідно до статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» треба до статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» внести деякі доповнення. Подібні зміни повинні знайти своє відображення і у статутах кредитних спілок.

ТЕМА 6

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЛОМБАРДІВ

1. Основні терміни та поняття.

2. Державне регулювання та контроль за діяльністю ломбардів.

3. Загальні принципи діяльності та надання послуг ломбардами.

4. Характеристика основних послуг ломбардів.

5. Особливості оподаткування ломбардів.

6. Основні засади здійснення фінансового моніторингу ломбардів.

7. Актуальні стратегії' розвитку ринку послуг ломбардів в Україні.