8. Стратегії розвитку ринку банківських послуг в україні в умовах фінансової глобалізації Концепція розвитку банківської системи України на 2000—2010 роки

У найближчому майбутньому банківські технології зосереджуватимуться в таких сферах фінансового ринку, як послуги, що надаються через Інтернет; електронна оплата за рахунками фізичних та юридичних осіб; електронний спосіб надання рахунків, операції з використанням пластикових «смарт-карток».

Основні завдання та напрямки розвитку банківської системи України:

• Банківська система як важлива ланка у відтворенні та розвитку національної економіки.

• Роль і місце НБУ в банківській системі. Грошова політика. Банківський нагляд.

• Роль Асоціації українських банків і банківських об'єднань.

• Основні напрямки оптимізації структури другого рівня банківської системи, а також структури за організаційно-правовими формами та профілем діяльності.

• Шляхи підвищення ролі системних банків. Роль і місце середніх і малих банків у ринковій економіці країни. Єдині умови діяльності та конкуренція.

• Шляхи фінансового оздоровлення проблемних банків, механізми погашення сумнівних кредитів.

• Принципи капіталізації банків, прив'язка темпів капіталізації до стану економіки.

• Захист капіталів банків від знецінення в період нестабільності національної валюти.

• Вимоги щодо формування статутних фондів та капіталу банків.

• Формування резервів на покриття збитків від кредитних та інших ризиків.

• Шляхи вдосконалення банківського менеджменту як важливої передумови оздоровлення банківської системи.

• Формування ресурсної бази. Кредитна діяльність комерційних банків.

• Створення умов залучення коштів у банківську систему та проблема захисту інтересів вкладника і клієнта.

• Вдосконалення механізму страхування банківських депозитів.

Проблеми банківської системи в XXI сторіччі: швидкі технологічні зміни; постійне регулювання; об'єднання банків; перегляд менеджменту ризиків; стратегічне планування майбутнього; конкуренція фінансових інститутів (не банків); збільшення банківських продуктів для клієнтів; швидке зростання якості банківських технологій; звуження процентної маржі; максимальні доходи від «комісій»; збільшення кількості безбалансових відділень через запровадження банкоматів; підвищення фінансової та інформаційної безпеки банку; 24-годинний сервіс деяких послуг; збільшення кількості небанківських форм кредитування (товарні кредити, відстрочки платежу); постійні валютні ризики.

Основні аспекти розвитку ринку банківських послуг:

Законодавство. Сьогодні вагоме значення для подальшого розвитку банківського сектору має удосконалення законодавства, зокрема потребують рішення такі положення: удосконалення процедури реєстрації комерційних банків; регламентація процедур визначення реальних власників банків; посилення взаємодії органів банківського нагляду та незалежних аудиторів. Вирішити ці питання покликаний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 0884 від 23.11.2007 р., який вже два роки перекидається Верховній раді України. Прийняття цього законопроекту має вагоме значення для подальшого розвитку національної банківської системи, оскільки підвищить надійність банківської системи, а саме:

• підвищить відповідальність спостережної ради банку, встановить вимоги до професійної придатності членів спостережної ради;

• сприятиме уникненню конфліктів інтересів у процесі діяльності керівництва та працівників банку;

• забезпечить ефективне функціонування служб управління ризиками;

• посилить вимоги до організації внутрішнього аудиту банку.

Іноземний капітал в банківській системі України. Протягом останніх двох років спостерігається суттєве посилення ролі іноземного капіталу в банківській системі України, зокрема лише протягом 2007 року кількість банків з іноземним капіталом збільшилась з 35 до 47 банків (це майже 26,7 % від загальної кількості банківських установ країни), а кількість банків з 100 % іноземним капіталом — з 13 до 17 (майже 10 % всіх банківських установ). При цьому частка іноземного капіталу в банківській системі країни зросла з 27 % до 35 % та досягла обсягу 15 млрд. грн. Варто зазначити, що очікуваного припливу дешевих ресурсів в країну з приходом іноземного капіталу в банківську систему не відбулось, оскільки іноземні інвестори прагнуть не лише відбити вкладені кошти, а й отримати більші прибутки, порівняно з власною країною.

У багатьох країнах частка іноземного капіталу в банківській системі обмежена, необхідність такого ліміту є доведеною в процесі багаторічного досвіду функціонування банківських систем різних країн. Вітчизняні науковці обґрунтовують введення обмеження частки іноземного капіталу на рівні не більше 40—50 % та введення додаткових вимог до комерційних банків, що хочуть відкривати філії в Україні (розмір статутного капіталу, рівень відповідності основних банківських нормативів). Обов'язково збільшення частки іноземного капіталу в вітчизняній банківській системі повинно відбуватись з врахуванням усіх позитивних та негативних чинників, потенційних ризиків на основі світового досвіду, щоб забезпечити дотримання національних інтересів та уникнути загроз фінансовій безпеці країни.

Діяльність філій іноземних банків. З внесенням змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність» у частині діяльності на території країни філій іноземних банків вже найближчим часом можуть з'явитись філії іноземних банків, які не будуть самостійними юридичними особами та діяльність яких регулюватиметься іноземним законодавством. Вітчизняний банківський сектор є неготовим до конкурентної боротьби з філіями, оскільки сьогодні не визначені чіткі норми регулювання діяльності, банківського нагляду, застосування заходів впливу та ліквідації філій іноземних банків, що ставить під загрозу не лише інтереси їх вкладників, а й безпеку вітчизняної банківської системи. Також не визначені механізм та вимоги до розрахунку економічних нормативів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності філіями іноземних банків, адже ведення бухгалтерського обліку на балансі головного банку зробить неможливими достовірні розрахунки фінансових показників банків та податків. Сьогодні законодавством «забезпечені» всі умови уникнення оподаткування філіями іноземних банків та непрозорості їхньої фінансової звітності, що ставить під загрозу інтереси не лише клієнтів філій, а й економіку країни.

Зростання рівня ризиків комерційних банків. Стрімке зростання обсягів активних операцій, насамперед, кредитування, впровадження широкого асортименту нових банківських продуктів, поглиблення впливу процесів світового фінансового простору на розвиток вітчизняного банківського сектору, активізація створення банківських об'єднань та промислово-фінансових груп об'єктивно спричиняють зростання ризиків у банківській діяльності. Додатковий вплив спричиняють певна розбалансованість довгострокових активів та пасивів за строками щодо погашення та відсутність належної прозорості банківського сектору. З метою мінімізації ризиків у банківській діяльності та її подальшого поступового розвитку необхідно удосконалити правові, методологічні та організаційні засади банківського нагляду та регулювання. Важливим при цьому є виявлення проблем в діяльності банків на ранніх стадіях їх виникнення з метою уникнення кризових явищ або пом'якшення їх впливу на економіку. Саме тому потребує вдосконалення система внутрішнього аудиту банку та посилення вимог щодо її функціонування, адже сьогодні досить часто значення внутрішнього аудиту є недооціненим представниками керівництва установи. Також потребує законодавчого врегулювання взаємодія зовнішніх аудиторів з представниками НБУ, адже запобігання кризовим явищам та їх усунення на ранніх стадіях є запорукою стабільної банківської системи країни.

Банківський маркетинг. Ринок банківських послуг є особливим сегментом ринку, на якому різноманітні маркетингові стратегії обумовлені характером банківської діяльності — уз

годження інтересів клієнтів та самого банку. Варто зазначити, що діяльність банків є суворо регламентованою, ймовірність банкрутства банку є досить мізерною, бар'єри для входу на ринок інших кредитних установ досить високі, а тому керівництво часто вважає витрати на маркетинг недоцільними. Маркетинг у банківській сфері полягає в такому плануванні та здійсненні заходів щодо створення, поширення та просування банківських послуг та продуктів, коли успішно поєднуються інтереси клієнтів та банку. Він передбачає орієнтацію на споживача та професійну гнучкість і миттєвість у реагуванні на потреби у банківських послугах. Сьогодні вітчизняний ринок банківських послуг є ринком покупця, адже створена велика кількість комерційних банків з широким переліком послуг, що ними реалізуються. А тому для виживання на внутрішньому ринку та завоювання зовнішніх ринків вітчизняним банкірам варто розробляти успішні маркетингові стратегії, реалізація яких забезпечила б отримання максимального прибутку при збереженні фінансової стійкості та платоспроможності банку за умови задоволення всіх вимог та потреб клієнтів.

Інформаційні ризики. В сучасних умовах інформатизації всіх сфер господарської діяльності значення інформаційних ризиків зростає в геометричній прогресії. Головними інформаційними загрозами є маніпулювання інформацією (дезінформація, викривлення інформації), руйнування та використання з протиправною метою чужих інформаційних ресурсів, порушення встановленого порядку обміну інформацією, несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів, протиправний збір та використання інформації. Нині особливо небезпечним для банків є інформаційний тероризм, під яким розуміється використання різноманітних інформаційних технологій та продуктів для ураження інформаційних об'єктів, інформаційно-психологічного пригнічення масової та індивідуальної свідомості людей, соціальних груп на основі формування страху, високого інформаційного напруження в їх поведінці. Досить часто банківські установи недооцінюють рівень інформаційних ризиків, хоча їх негативний вплив на ефективність діяльності банківської системи доведено на практиці неодноразово (за допомогою «взлому» електронних підписів та ключів був отриманий доступ до чужих фінансових ресурсів). Особливо актуальним питання захисту інформаційних систем банків стало після несанкціонованого доступу до інформаційної бази КБ «Промінвестбанку» та проведення дій, кваліфікованих як інформаційних тероризм, що посилило фінансову кризу в цьому банку. Управління інформаційними ризиками для банку є дуже трудомістким та багатостороннім процесом, який охоплює різні види організаційної, правової, інженерно-технічної, кадрової та інформаційної роботи та потребує вкладання величезних фінансових ресурсів. При цьому важливим аспектом ефективності такого процесу є законодавче закріплення основних норм стосовно регулювання інформаційної загрози діяльності банку та визначення суворого покарання за протиправні дії, які призвели в кінцевому результаті до погіршення фінансового стану банку. Вітчизняні банківські установи є незахищеними в цьому питанні, оскільки сьогодні в Україні нормативно-правове регулювання інформаційної безпеки фактично відсутнє. Крім того, відсутня достатня практика боротьби з інформаційними терористами, тому банки мають передбачити свою поведінку при здійсненні інформаційних терористичних актів, мати уявлення про способи виживання в умовах інформаційних атак та методи ліквідації їх наслідків.

ТЕМА 5

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ КРЕДИТНИХ СПІЛОК

1. Основні терміни і поняття.

2. Державне регулювання та контроль за діяльністю кредитних спілок.

3. Загальні принципи та методи надання фінансових послуг кредитними спілками.

4. Характеристика основних послуг кредитних спілок.

5. Оподаткування діяльності кредитних спілок.

6. Основні засади фінансового моніторингу у кредитних спілках.

1. Конкурентні стратегіїподальшого розвитку кредитних спілок в Україні.