6. Актуальні стратегії розвитку системи гарантування вкладів в україні

На сьогодні в Україні система страхування депозитів вкладників банків — фізичних осіб створена, але потребує подальшого розвитку та вдосконалення.

Майже у всіх країнах, що застосовують систему гарантування вкладів, крім комерційних банків учасниками системи є недержавні ощадні установи різних типів (кредитні спілки, асоціаціїтощо), а також залучаються на Збільшення суми акумульованих коштів ФГВФО, а також його учасників — головні проблеми, що потребують вирішення найближчим часом.

У деяких країнах для цих груп фінансових установ існують особливі схеми та органи гарантування, як, наприклад, у Німеччині, Австрії. Все це сприяє залученню додаткових заощаджень населення до фінансово-кредитної системи країни, а отже сприяє розвитку економіки країни.

В Україні діє дві окремі програми гарантування вкладів фізичних осіб, що є вкладниками кредитних спілок, проте ці програми є недержавними, а створеними саморегулівними організаціями, учасниками яких є кредитні самі спілки. Програма компенсації втрат вкладників кредитних спілок від Національної асоціації кредитних спілок України має призначення підвищення довіри населення до кредитних спілок та розвитку системи кредитних спілок з метою забезпечення фінансового захисту соціально незахищених верств населення і надання фінансової підтримки суб'єктам малого підприємництва та фермерським госпо

дарствам. Учасниками її є кредитні спілки — члени Стабілізаційного фонду НАКСУ, які належним чином і в повному обсязі виконують вимоги «Положення про стабілізаційний фонд НАКСУ» та є учасниками Програми компенсації, а також виконують всі обов'язки учасника Програми компенсації.

Програма захисту вкладів, є добровільним об'єднанням кредитних спілок, створеним з метою забезпечення фінансової стабільності його учасників, та покликана забезпечити сталий стабільний розвиток кредитних спілок та збереження заощаджень їх членів. Учасники «Програми захисту вкладів» отримують нагоду взяти участь в трирівневій комплексній системі охорони депозитів членів кредитних спілок, яка базується на запровадженні кредитними спілками для власних цілей додаткових спеціалізованих заходів з моніторингу фінансового стану та якості системи управління.

Однак варто зазначити, що обидві програми гарантування вкладів членів кредитної спілки є недержавними. В майбутньому головним завданням держави має стати створення єдиного фонду гарантування вкладів фізичних осіб — вкладників банків та небанківських фінансових установ, що сприятиме розвитку системи фінансового посередництва загалом. На сучасному етапі об'єднання цих програм з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб є недоцільним у зв'язку з різними етапами розвитку цих програм гарантування.

У Верховній Раді зареєстрований законопроект «Про Фонд гарантування вкладів кредитних спілок», який передбачає створення Загальнодержавного фонду гарантування вкладів фізичних осіб — членів кредитних спілок. Проте цей законопроект потребує ґрунтовного удосконалення, оскільки має ряд суттєвих недоліків. По-перше, законопроект фактично дублює Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та не враховує особливості діяльності кредитних спілок; по-друге, цим законопроектом не передбачається перехідний період та додаткові заходи фінансового та регулятивного характеру для початку діяльності Фонду. Варто зазначити, що за даними Національної асоціації кредитних спілок та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг понад 150 кредитних спілок сьогодні «ледь жевріють», а тому примусова участь їх в системі гарантування вкладів призведе до великих збитків Фонду гарантування. Тому варто продовжувати роботу не лише над якісно новим законопроектом стосовно створення Фонду гарантування, а й загалом над створенням державної програми гарантування вкладів кредитних спілок, що сприятиме розвитку ринку фінансових послуг в Україні, мобілізації тимчасово вільних фінансових ресурсів та загальнонаціональному економічному зростанню.

Важливим аспектом страхування депозитів є залучення коштів для фінансування захисту вкладів. Зазвичай, розмір страхового фонду, який визнається достатнім для покриття можливих зобов'язань з виплати можливих відшкодувань, є визначальним параметром. Розмір страхового фонду встановлюється у відсотках до суми депозитів, що страхуються. Діапазон коливань ставки є досить широким: від 1,25 % в СІЛА до 0,008 % в Японії. У ряді країн розмір внесків кредитних організацій залежить від показників, що характеризують їх фінансовий стан: у Фінляндії внески складаються з фіксованої частини (0,05 % від розміру застрахованих внесків) і частини, що залежить від показника достатності капіталу — чим слабша капітальна позиція банку, тим вища друга частина внеску (верхня межа — 0,25 %). Такий підхід, безумовно, стимулює кредитні організації до збільшення власних коштів, що особливо актуально для України. Тому слід переглянути політику надходжень до Фонду для збільшення його фінансової спроможності та встановити диференційовані розміри регулярних відрахувань до Фонду з метою посилення зацікавленості комерційних банків у виконанні економічних нормативів та збільшення надходжень до Фонду.

У травні 2008 року був зареєстрований законопроект щодо змін у діяльності Фонду, зокрема пропонувалось збільшити розмір регулярного збору з 0,25 % до 0,3 % від суми залишків вкладів фізичних осіб в іноземній валюті у банках. Однак такий захід викликав негативну реакцію у банківських установ, оскільки схвалення цього рішення призведе до збільшення навантаження на комерційні банки, які змушені будуть у відповідь підняти ставки за кредитами.

Крім того, цим законопроектом передбачається передавання Фонду повноважень, які належать Національному банку України. Отримавши функції банківського нагляду та ліквідатора банку, Фонд ставить під загрозу виконання покладених на нього спеціальних функцій у сфері гарантування вкладів, оскільки буде наявне суміщення виконавчих та контро

люючих функцій влади у банківській системі. Окрім цього, збільшення повноважень неминуче призведе до розширення штату Фонду та невиправданого зростання витрат.

Також передбачається наділення Фонду правом надавати за рахунок коштів Фонду кредити для фінансового оздоровлення банків, виступати поручителем для фінансової підтримки банків, які потребують фінансового оздоровлення, надавати працівникам Фонду позики та кредити. Насамперед, такі функції вимагають статусу фінансової установи, якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має. Але головне, такі операції є ризиковими і можуть призвести до банкрутства Фонду та втрати коштів, що акумулюються для гарантування вкладів. Ці положення законопроекту є неприпустимими та фактично у разі їх прийняття становитимуть загрозу для безпеки банківської системи України.

Майже всі країни застосовують ліміт відповідальності страхового фонду, який встановлюється у вигляді або процентної частки покриття вкладу шляхом страхування, або граничної суми, що підлягає страхуванню. Гранична сума вкладу залежить від рівня добробуту країни. Країни з високим рівнем розвитку економіки досить високо підняли планку виплат по застрахованих депозитах. В Україні цей ліміт збільшено від 500 грн з моменту заснування Фонду до 150 000 грн, тобто в тридцять разів. Хоча останнє підвищення граничної суми, яка може бути відшкодована вкладнику, пов'язане з кризовою ситуацією в країні, проте з поступовою економічною стабілізацією та ростом граничні суми відшкодувань вкладів, що стали недоступними, будуть збільшуватись. Рішенням Ради Національного банку України від 15.10.2008 р. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України виділений кредит у розмірі 1 млрд грн., що дасть змогу підвищити виплату за вкладами, що стали недоступними. Ці кредитні кошти фактично становлять різницю між доходами та витратами НБУ та будуть повернені йому у 2009 році за рахунок бюджетних коштів, які передбачені в проекті Закону «Про державний бюджет на 2009 рік». На 1 жовтня 2008 банки мали таку структуру коштів населення щодо погляду строковості: строкові кошти становлять 159,0 млрд грн, або 78,7 % від загальної суми коштів населення, а кошти до запитання — 43,1 млрд грн, або 21,3 %, при цьому понад 90 % вкладів фізичних осіб не перевищують суми в 50 тис. грн.

ТЕМА 8

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

1. Основні терміни та поняття.

2. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів валютного ринку.

3. Загальні принципи надання послуг на міжбанківському валютному ринку України.

4. Характеристика фінансових послуг на валютному ринку.

5. Особливості оподаткування операцій з валютою.

6. Основні засади здійснення фінансового моніторингу на валютному ринку

7. Конкурентні стратегії розвитку валютного ринку.