2. Банківське регулювання та нагляд за банківською діяльністю в україні

В Україні функція банківського регулювання та нагляду за банківською діяльністю покладена на Національний банк України згідно з Законами України «Про банки та банківську діяльність» та «Про Національний банк України».

Метою банківського нагляду та банківського регулювання є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Важливим для побудови досконалої системи регулювання банківської діяльності є формування у 1997 році Базельським комітетом з питань банківського нагляду основних принципів ефективного банківського нагляду.

Ці Основні Принципи використовуються країнами як стандарти пруденційного нагляду для оцінки якості системи нагляду та пруденційного регулювання діяльності у цій сфері з метою досягнення базового рівня ефективної та надійної практики наглядової та регулятивної політики. Адже недоліки та слабкі місця у банківській системі будь-якої країни, незалежно від того, чи є вона країною, що розвивається, чи економічно розвиненою країною, можуть створити загрозу фінансовій стабільності не тільки всередині такої країни, а й на міжнародному фінансовому ринку.

Основних Базельських Принципів налічується 25 і вони стосуються визначення цілей нагляду, повноважень органів регулювання, дозволених видів діяльності, критеріїв ліцензування, достатності капіталу банку, ризиків банківської діяльності та механізмів управління ними, надання великих кредитів, фінансових зловживань тощо.

Виділяють декілька критеріїв класифікації банківського регулювання.

За сукупністю використовуваних методів:

• пряме (передбачає безпосереднє втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання; використовується для управління об'єктів загальнонаціонального значення), розрізняють такі види прямого регулювання:

за мірою охоплення:

• комплексне (об'єктом втручання є усі види діяльності суб'єктів господарювання);

• вибіркове (держава впливає на окремі аспекти банківської діяльності на постійній або тимчасовій основі).

залежно від тривалості:

• безперервне;

• періодичне.

• непрямий (регламентує поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, створюючи певне середовище, яке змушує банківські установи діяти у певному напрямку); серед непрямого регулювання розрізняють такі види:

• системне (полягає у створенні комплексу макроекономічних передумов для функціонування банків та їхніх клієнтів — відповідна монетарна політика, сприятливі умови для різноманітної підприємницької діяльності);

• обмежувальне (передбачає встановлення обов'язкових нормативів для всіх банків, індивідуальних нормативів для окремих банків (їх груп), додаткові умови для виходу на певні сегменти ринку (ліцензійні вимоги) з метою обмеження ризиків в банківській діяльності, обсяги операцій певних видів);

• контрактне (угоди між державними органами та банківськими установами надають банкам додаткові можливості доступу до ресурсів центрального банку через механізм рефінансування, переобліку цінних паперів).

На практиці ці методи застосовуються в тісній взаємодії.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1. реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2. встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3. застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4. нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. II. Індикативне регулювання:

1. встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2. визначення норм обов'язкових резервів для банків;

1. встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

3. визначення процентної політики;

4. рефінансування банків;

5. кореспондентських відносин;

6. управління золотовалютними резервами, у т. ч. валютні інтервенції;

7. операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

8. імпорту та експорту капіталу.

Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними. Видача позик комерційним банкам (рефінансування) Національним банком безпосередньо впливає на обсяг їх пасивів, а тим самим — і їх активних (кредитних) операцій.

Важливий метод у цій групі — процентна політика НБУ. При інфляційних тенденціях в економіці облікова ставка збільшується, це викликає збільшення вартості кредиту, відбувається зниження залучених інвестиційних ресурсів, призупиняється збільшення обсягів виробництва, зменшуючи таким чином інфляційні тенденції в економіці. У випадку економічного застою ставка рефінансування знижується, кредит стає дешевшим, збільшується обсяг інвестиційних засобів, що забезпечує розширення виробництва.

Проведення операцій на відкритому ринку. Ринок державних цінних паперів відіграє роль регулюючого фінансового інструмента. При нарощуванні в країні інфляційних тенденцій держава випускає державні цінні папери, частина грошей вилучається з обігу, що знижує інфляційний тягар на фінансову систему. У випадку економічного застою держава викуповує державні цінні папери, вивільнюючи грошові кошти, що забезпечує збільшення інвестиційних ресурсів.

Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків. Це найчисленніша група методів емісійно-кредитного регулювання. Обов'язкові економічні нормативи встановлюються НБУ з метою забезпечення фінансової надійності банків та інших фінансово-кредитних установ, а також з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів. Ці нормативи мають забезпечувати контроль за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам, інвестиціями капіталу, а також за процентами та валютним ризиком.

Національним банком встановлені такі групи економічних нормативів: розміри обов'язкових резервів, що розміщуються в НБУ, нормативи достатності капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику, нормативи відкритої валютної позиції.

При інфляції НБУ збільшує норми резервування, обсяг грошової маси зменшується, її інфляційний тиск знижується. При зниженні обсягів виробництва в економіці НБУ зменшує норми резервування, тоді грошові засоби вивільняються, що призводить до збільшення виробництва і зайнятості.

Обов'язкові резерви та показник співвідношення залучених вкладів громадян і власних коштів банку виконують також функцію страхування депозитів. Граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів встановлює відносну межу розгортання кредитних операцій комерційного банку.

Система нагляду за банківською діяльністю включає дистанційний нагляд та проведення інспекційних перевірок на місцях, оскільки дані фінансової звітності, що надсилаються, не завжди відображають реальне фінансове становище банку.

Одним з основних завдань органів банківського нагляду є аналіз та оцінка фінансового стану комерційного банку, вчасне виявлення збитків та вжиття заходів щодо їх мінімізації.

Національний банк має право застосовувати такі заходи впливу при порушенні комерційними банками вимог щодо здійснення банківської діяльності:

1. накладати штрафи на керівників банків та інших фінансово-кредитних установ у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2. накладати на банки та фінансово-кредитні установи штрафи відповідно до положень, затверджених НБУ, але у розмірі не більше 1 % від суми зареєстрованого статутного фонду;

3. усувати керівництво від управління банком та іншою фінансово-кредитною установою і призначати тимчасову адміністрацію;

4. припиняти дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій та термін до одного року;

5. при порушенні законодавства, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку або заподіяло значну шкоду інтересам його клієнтів, — відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій.

Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування.

Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду, об'єднуватися з іншими банками. Вони зобов'язані дотримуватися економічних нормативів, встановлених НБУ. За їх порушення банки несуть відповідальність, передбачену законодавством про банки і банківську діяльність.