Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
RFP_LEKTsIYi_STUDENTAM.docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
2.2 Mб
Скачать

Реалізація майна, невикупленого заставодавцем

Ломбард має право на власний розсуд обрати один із таких способів продажу речі, яку заставодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання:

  1. продаж речі шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою іншою осо-бою-покупцем за ціною, не нижчою ціни, визначеної при прийнятті речі на зберігання;

  2. продаж речі шляхом передачі її на реалізацію спеціалізованим організаціям з аукціону (публічних торгів).

При реалізації речі шляхом продажу з аукціону (публічних торгів) початковою ціною речі є сума її оцінки, визначена при прийнятті речі на зберігання.

Договір купівлі-продажу речі, яку заставодавець не забрав з ломбарду, укладається ломбардом від її імені та є правовою підставою для набуття покупцем права власності на відповідне рухоме майно.

5. Особливості оподаткування ломбардів Податок на прибуток підприємств

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Одним з видів договорів позики є позика під заставу нерухомого або рухомого майна.

Щодо ломбардів, позика під заставу є закладом, який згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України, передається заставодавцем лише у володіння заставодержателя (ломбарду — позичальника), а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави, тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них.

Крім того, заставодержатель у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, набуває права звернення стягнення на предмет застави, а саме: ломбард, як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення, не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а у разі неви-купу таких речей (невиконання договору заставодавцем) лише набуває права їх реалізувати та за рахунок одержаної від продажу суми задовольнити в повному обсязі свою вимогу, визначену на момент фактичного задоволення, у т. ч. сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із висуненням вимоги, якщо інше не встановлено договором, та покрити свої витрати, пов'язані з невиконанням заставодавцем договору. Тобто під час реалізації закладеного майна ломбард на підставі визначених договором позики умов продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю.

Законодавством встановлено, що якщо одержана від реалізації ломбардом предметів застави грошова сума перевищуватиме розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повинна повертатися заставодавцю (ст. 2 Закону України від 02.10.92 р., № 2654-ХЇЇ «Про заставу». Таке повернення передбачене саме тому, що вся сума, одержана ломбардом від продажу належної на праві власності заставодателю закладеної речі, має належати саме заставодавцю. Але оскільки законом та умовами договору застави передбачено задоволення вимог ломбарду за рахунок такої одержаної суми, то на виконання закону і договору заставодавцю повертається саме залишок суми.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає стягнення податку з прибутку ломбардних установ, який отримується як відсотки від користувачів позик

(або, у випадку неповернення позики, як компенсовані відсотки, отримані шляхом продажу застави), а також у вигляді плати за зберігання майна, та оподатковується на загальних підставах за ставкою 25 %. Згідно зі статтею 11.3.6 цього Закону, датою збільшення валових доходів кредитора є дата нарахування відсотків у строки, визначені кредитним договором.

Таким чином, ломбард має можливість не нараховувати відсотки у випадку неповернення позики. Проблемний елемент існуючого законодавства пов'язаний з існуванням можливості для ломбардних установ, у випадку неповернення позики, поступатись правом вимоги третім особам за ціною, що не перевищує обсягу простроченої позики (без врахування недоотриманих відсотків). В таких випадках ломбардна установа не генерує оподатковуваного прибутку і уникає необхідності сплати відповідного податку. Водночас, юридичні особи, яким уступається право вимоги, на відміну від самої ломбардної установи можуть бути підприємствами, діяльність яких не підлягає ретельному регулюванню та ліцензуванню, і тому такі юридичні особи мають більше можливостей для зловживання законодавством і уникнення від податків. Скажімо, такими третіми особами можуть бути фірми, спеціально створені на нетривалий час з метою виведення коштів за межі податкової системи.

Варто також зазначити, що ломбарди не підлягають під дію Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», а тому не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]