- •Тема 1.
- •1. Поняття «фінансової послуги», «ринку фінансових послуг» та їх роль в системі ринкових відносин
- •2. Структура ринку фінансових послуг
- •3. Учасники ринку фінансових послуг та їх класифікація
- •4. Особливості організації фінансової установи
- •Особливості організації банків
- •Особливості створення страхової компанії
- •Умови провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів
- •Організація кредитної спілки
- •Умови провадження діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку
- •5. Проведення обов'язкового фінансового моніторингу фінансовими установами
- •6. Інструменти ринку фінансових послуг
- •7. Маркетингова діяльність на ринку фінансових послуг
- •1. Основні терміни і поняття
- •2. Класифікація фінансової діяльності та місце в Її структурі фінансового посередництва
- •3. Роль та функції фінансового посередництва в інвестиційному процесі
- •4. Загальна характеристика фінансових посередників на ринку фінансових послуг
- •5. Світові тенденції розвитку та конкурентні переваги фінансового посередництва
- •1. Основні терміни та поняття
- •2. Мета та завдання державного регулювання ринку фінансових послуг
- •3. Основні засади діяльності державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг україни
- •4. Основні засади діяльності державної комісії з цінних паперів та фондового ринку україни
- •5. Національний банк україни як суб'єкт регулювання ринку фінансових послуг
- •6. Антимонопольний комітет україни як суб'єкт регулювання ринку фінансових послуг
- •7. Роль саморегулівних організацій на фінансовому ринку
- •Саморегулівні організації професійних учасників ринку цінних паперів станом на 31.12.2007 року
- •8. Роль державного регулювання ринку фінансових послуг: актуальні проблеми
- •1. Основні терміни і поняття
- •2. Банківське регулювання та нагляд за банківською діяльністю в україні
- •3. Загальні принципи діяльності та надання банківських послуг
- •Принципи і методи надання банківських послуг
- •4. Загальна характеристика банківських послуг
- •5. Особливості оподаткування комерційних банків Податок на прибуток підприємств
- •Податок на додану вартість в діяльності комерційних банків
- •Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
- •6. Основні засади здійснення фінансового моніторингу в банківській діяльності
- •7. Найбільш типові схеми відмивання коштів, набутих злочинним шляхом, та механізми їх виявлення
- •8. Стратегії розвитку ринку банківських послуг в україні в умовах фінансової глобалізації Концепція розвитку банківської системи України на 2000—2010 роки
- •1. Основні терміни і поняття
- •2. Державне регулювання та контроль за діяльністю кредитних спілок
- •3. Загальні принципи та методи надання фінансових послуг кредитними спілками
- •4. Характеристика основних послуг кредитних спілок
- •Кредитна політика кредитної спілки
- •Надання позичок членам спілки
- •5. Оподаткування діяльності кредитних спілок
- •6. Основні засади фінансового моніторингу у кредитних спілках
- •7. Конкурентні стратегії подальшого розвитку кредитних спілок в україні
- •1. Основні терміни і поняття
- •2. Державне регулювання та контроль за діяльністю ломбардів
- •3. Загальні принципи діяльності та надання послуг ломбардами
- •Принципи надання послуг ломбардами
- •4. Послуги ломбардів Позички під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів
- •Позички під заставу транспортних засобів
- •Іпотечні позички
- •Позичка під заставу майнових прав
- •Позичка під заставу цінних паперів
- •Зберігання цінностей
- •Скупка дорогоцінних металів і каменів
- •Реалізація майна, невикупленого заставодавцем
- •5. Особливості оподаткування ломбардів Податок на прибуток підприємств
- •Оподаткування податком на додану вартість
- •Виконання ломбардом функцій податкового агента
- •6. Основні засади здійснення фінансового моніторингу ломбардів
- •7. Актуальні стратегії розвитку ринку послуг ломбардів в україні
- •1. Основні терміни і поняття
- •2. Передумови створення системи гарантування вкладів
- •3. Принципи та основні засади фонду гарантування вкладів фізичних осіб
- •Механізм здійснення відшкодування коштів фізичним особам — вкладникам комерційних банків Фондом гарантування вкладів фізичних осіб
- •4. Принципи та механізм функціонування програми стабілізації та гарантування
- •Використання коштів Програми стабілізації та гарантування наксу
- •5. Принципи та механізм функціонування програми захисту вкладів
- •6. Актуальні стратегії розвитку системи гарантування вкладів в україні
- •1. Основні терміни та поняття
- •Фінансові послуги на валютному ринку
- •2. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів валютного ринку
- •3. Загальні принципи надання послуг на міжбанківському валютному ринку україни
- •4. Характеристика фінансових послуг на валютному ринку
- •5. Особливості оподаткування операцій з валютою
- •6. Основні засади здійснення фінансового моніторингу на валютному ринку
- •7. Конкурентні стратегії розвитку валютного ринку
5. Світові тенденції розвитку та конкурентні переваги фінансового посередництва
Теоретично можна уявити ситуацію, коли економічні суб'єкти — кредитори і позичальники — будують свої взаємовідносини прямо, не звертаючись до посередників. Проте, організація таких відносин була б для них і суспільства набагато дорожчою, сповільненою, високоризикованою і незручною.
Конкуретні переваги фінансового посередництва визначаються такими особливостями.
Можливість для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти у прибуткові активи, а для позичальника — оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, при цьому оперативно повернути їх на початкові позиції. Кредитору достатньо звернутися до будь-якого посередника і розмістити у нього свої кошти, поклавши їх в «загальний котел», а позичальнику достатньо звернутися туди само і отримати їх у позику, ніби взявши їх з цього котла. Шукати їм одне одного зовсім не потрібно і навіть знати про існування одне одного не обов'язково. Потрібен лише широкий розвиток мережі фінансових посередників;.
Скорочення витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщення їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів. Це зумовлюється такими чинниками:
а) кредитору і позичальнику не потрібно витрачати багато часу та зусиль на пошуки одне одного (на рекламу, створення інформаційних систем);
б) не потрібно здійснювати складні оціночно-аналітичні заходи щодо потенційного клієнта, щоб визначити його надійність, платоспроможність. Цей клопіт і витрати бере на себе фінансовий посередник;
в) не потрібно мати справу з великою кількістю дрібних кредиторів чи позичальників, на підтримання контактів з якими потрібні значні кошти, їх консолідованим представником на ринку є посередник, підтримання контактів з яким обійдеться значно дешевше.
Для забезпечення своєї діяльності фінансові посередники також витрачають значні кошти, і утримання цих посередників обходиться суспільству недешево. Проте завдяки значним обсягам виконуваних операцій, їх оптовому характеру, собівартість кожної окремої операції коштуватиме посередникам та суспільству значно дешевше, ніж якби вона виконувалась безпосередньо кредиторами та позичальниками.
Послабленна фінансових ризиків для базових суб'єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників. Це стає можливим завдяки широкій диверсифікації посередницької діяльності, створенню спеціальних систем страхування та захисту від фінансових ризиків;
Збільшення дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу. Це зумовлено тим, що посередники мають можливість сконцентрувати значну кількість невеликих заощаджень і спрямувати їх на фінансування великих, високодохідних операцій та проектів.
Можливість урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники. Це, зокрема, страхування кредитора від різних ризиків, задоволення потреб у пенсійному забезпеченні, забезпеченні житлом, набутті права власності й управління певними об'єктами тощо. Фінансові посередники спеціалізуються на наданні таких послуг, у зв'язку з чим формується широке коло їх
окремих видів: депозитних інституцій, страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних і фінансових компаній, взаємних фондів тощо. У кожній країні цей перелік може бути різним, причому чим більше в країні розвинутий грошовий ринок, тим більшим буде ряд різноманітних фінансових посередників.
Оскільки базові суб'єкти грошового ринку переважно є суб'єктами реального сектору економіки (ділові підприємства та домашні господарства), то, створюючи для їх функціонування сприятливі умови, фінансові посередники позитивно впливають на кругообіг капіталу в процесі розширеного відтворення, розвиток виробництва, торгівлі, інших сфер економіки. Особливо важлива їх роль у переміщенні грошових заощаджень домашніх господарств в обіг ділових підприємств. Це зумовлено тим, що ці заощадження є найбільшим джерелом інвестицій в економіку, проте вони перебувають у величезної кількості власників, індивідуальні розміри їх малі, отже перерозподілити їх без посередників було б технічно неможливо.
Сьогодні на міжнародному, так і вітчизняному ринках фінансових посередників спостерігаються такі тенденції:
Посилення конкуренції. Особливо сильна конкуренція в найбільш прибуткових сегментах фінансових ринків (міжбанківська конкуренція, а також конкуренція між банками і небанківськими фінансовими посередниками).
Посилення процесів М&А. В умовах глобалізації міжнародних фінансових ринків укрупнення фінансових інститутів — вирішальна умова їх виживання. За підсумками 2005 р. на сектор фінансових посередників припало 25 % світового обсягу операцій М&А, а в 2006 р. їх кількість збільшилася до 38 %.
Скасування законодавчої бази, що забороняла раніше суміщати ведення комерційної банківської діяльності з інвестиційною і страховою діяльністю. У СІЛА в 1999 р. набув чинності закон Греєма-Ліч-Блайлі, що скасовує положення закону Гласа-Стігала. Аналогічні процеси відбулися в Японії, де скасований Закон про цінні папери і біржі 1948 р. (ст. 65). У Європі після ухвалення Директиви про інвестиційні послуги банки отримали доступ на фондові ринки тих країн, на які раніше вони вийти не могли (Франція, Іспанія). Після зняття цих обмежень банки почали створювати потужних інтегрованих фінансових посередників, що надають весь спектр фінансових операцій.
Фінансові посередники все частіше обирають стратегію розвитку роздрібного бізнесу через зниження процентної маржі і посилення конкуренції за корпоративного клієнта. Сьогодні, за найскромнішими підрахунками, «під матрацами» і «в панчохах» у українців може знаходитися до 40 млрд долларів.
Водночас, споживчим кредитуванням зараз користується лише 10 % наших громадян, у 50 %о українців немає навіть банківського рахунка і приблизно 70 %о населення не користується фінансовими послугами на постійній основі.
У спробі завоювати довіру клієнтів фінансові посередники починають позиціонувати себе як фінансові супермаркети.
Фінансові супермаркети надають комплексний підхід до обслуговування клієнтів (максимальне збільшення обсягу перехресних продажів банківських і небанківських фінансових послуг), розвивають великі роздрібні мережі, підвищують якість обслуговування клієнтів. У більшості західних фінансових супермаркетів вже немає стійок з броньованим склом, що відокремлюють співробітників від клієнтів. Відділення є просторим залом, з диванами і кріслами, кафе, дитячими кімнатами, копіювальними центрами і тому подібне. Мережі фінансових супермаркетів, зазвичай, працюють за принципом «24/7» — 7 днів на тиждень по 24 години на добу. Співробітникам фінансових супермаркетів необхідно володіти маркетинговими знаннями і мати навички психолога. Вони повинні не просто продавати клієнтові послуги, а вирішувати його проблеми — саме в цьому полягає новий якісний підхід в отриманні конкурентної переваги фінансового посередника.
ТЕМА 3
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Основні терміни та поняття.
Мета та завдання державного регулювання ринку фінансових послуг.
Основні засади діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Основні засади діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
Національний банк України як суб'єкт регулювання ринку фінансових послуг.
Антимонопольний комітет України як суб'єкт регулювання ринку фінансових послуг.
Роль саморегулівних організацій на фінансовому ринку.
Роль державного регулювання ринку фінансових послуг: актуальні проблеми.
При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання ринку фінансових послуг в будь-якій країні є не стільки впорядкування діяльності фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування ринку загалом, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, передусім, дрібних і найменш захищених. Регулювання ринку фінансових послуг повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх.
Добре відрегульований ринок фінансових послуг знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною. Це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Висока якість ринку фінансових послуг підвищує динамічність економічної системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки.